3.Політична модернзація . Україна в контексті європейської інтеграції.

В сучасних умовах розвитку економіки України, коли зростає роль держави, особливе значення приділяється нормативно-правовому забезпеченню реалізації державної політики по модернізації ДПС України. Згідно з Указом Президента від 5 березня 2004 р. № 278/2004, в Україні ухвалена Концепція адаптації державної служби до стандартів Європейського союзу, яка набуває великого значення з огляду на стратегічне завдання України щодо здійснення перетворень, які закладають передумови для вступу в члени ЄС. Питання інтеграції України до Європейських структур є основною стратегічною метою нашої держави. Підтвердженням даного положення є Послання Президента України до Верховної Ради України „Європейський вибір. Концептуальні засади стратегій економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки”. Однією із важливих умов вступу України до ЄС є необхідність модернізації власної податкової системи і ця необхідність постала перед Україною з прийняттям 27 серпня 1991 року Акта проголошення незалежності. Новостворена на той час податкова система України виявилась неефективною і невідповідною одному з основних завдань України – переходу до ринкової економіки. Чинна податкова система виявилась неадекватною умовою перехідної економіки, неспроможною повноцінно та якісно поновлювати дохідну частину бюджету, тому останні роки в Україні вже досить гостро стоїть проблема її модернізації. Саме тому стратегічна мета чітко визначена Указом Президента – це інтеграція України до ЄС, яка передбачає модернізацію податкової системи України в контексті наближення до ЄС. Податкову модернізацію почали в Україні з удосконалення нормативно-правової бази та її адаптації до норм і стандартів ЄС, тому що податкові відносини в суспільстві можуть існувати і розвиватись тільки за наявності нормативної бази, яка не суперечить чинному законодавству України. Адаптація українського законодавства до європейських стандартів і правил ЄС є одним з пріоритетних напрямків розвитку наших стосунків з цією структурою, що визначено Європейським союзом у „Положеннях про партнерство з метою надання допомоги цим країнам у їх майбутньому вступі до ЄС”[1, с. 38]. Реалізація поступового наближення до ЄС вимагатиме адаптації національної законодавчої бази до значної частини законодавства ЄС.

4.Поняття:

Держава— політичне утворення з визначеною територією, економікою і політичною владою.

Кожна держава має свою територію та кордони, які можуть розширюватися, проводить власну незалежну внутрішню і зовнішню політику на світовій політичній арені, має міжнародне визнання та державну символіку: герб, прапор і гімн.

Форма державного устрою— це елемент форми держави, який характеризує внутрішню структуру держави, спосіб її територіального поділу, співвідношення держави як єдиного цілого з її складовими частинами, міру централізації та децентралізації державної влади.

• Виділяють дві форми державного устрою:

просту (унітарну);

складну(федеративну, конфедеративну та ін.).

Політика цілеспрямована діяльність, пов'язана з прийняттям відповідальних рішень у галузі взаємовідносин між різнимисуспільними групами, державами й народами, пов'язана із боротьбою за здобуття або утримання державної влади, як знаряддя регулювання і формування цих стосунків

Диктатура — форма осуществления государственной власти, при которой вся полнота государственной власти принадлежит только одной политической позиции, принадлежащей либо одному человеку (диктатору), либо правящей группе лиц (партии, союзу, классу и т. д.).

Тоталітарний політичний режим — система державно-політичної влади, яка регламентує усі суспільні та приватні сфери життя людини-громадянина і не визнає автономії від держави таких недержавних сфер людської діяльності як економіка і господарство, культура, виховання, релігія^[1][2].

Демократія — політичний режим, за якого єдиним легітимним джерелом влади в державі визнається її народ. При цьому управління державою здійснюється народом, безпосередньо (пряма демократія), або опосередковано через обраних представників (представницька демократія).

Політична участь - дії, що вживаються соціальною спільністю, окремими громадянами і які мають за мету вплинути на державну політику, управління державними справами або на вибір політичних лідерів на будь-якому рівні політичної влади, місцевому чи загальнонаціональному.

Політичний конфлікт — надмірне загострення взаємовідносин сторін у політиці або їх зіткнення, пов'язане з відмінностями їх становища в суспільстві.

Революція  — фундаментальна структурна зміна існуючої природної, соціальної, політичної чи економічної системи, яка зазвичай відбувається раптово або протягом відносно короткого часу. Революція може бути як насильницькою, так і мирною.

Соціалізм- соціально-економічні ідеї, «вчення» та ідеології, основним гаслом яких є соціальна справедливість.

Виборча система — сукупність правил і законів, що забезпечують певний тип організації влади, участь суспільства у формуванні державних, представницьких,законодавчих, судових і виконавчих органів, вираження волі тієї частини населення, яка за законодавством вважається достатньою для визначення результатів виборівлегітимними.

Політична партія  — особлива громадська організація (об'єднання), що безпосередньо ставить перед собою завдання оволодіти політичною владою в державі або взяти в ній участь через своїх представників в органах державної влади та місцевого самоврядування.

Парламент — найвищий виборний (повністю або частково) орган державної законодавчої влади, в якому здійснюється представництво основних політично активних груп населення країни. За більшістю конституцій парламент покликаний здійснювати загальне керівництво зовнішньою політикою держави. Однак, сфери його компетенції значною мірою залежать від державного ладу, розвитку демократії, тощо…

Судова влада — нарівні з виконавчою та законодавчою гілкою влади є однією з гілок влади відповідно до ст. 6 Конституції України. Органи судової влади здійснюють свої повноваження у межах, встановлених Конституцією України та відповідно до Законів України.

Зовнішня політика  — сукупність стосунків держави з іншими державами світу та міжнародними організаціями. Найважливіший засіб ведення зовнішньої політики — дипломатія.