1.2. Конструкція асинхронного двигуна (ад)
АД складається з нерухомої частини, під назвою статор і рухомої, під назвою ротор. Статор (рис.1.4.) складається з корпуса (станини) 1, осердя 3 і обмотки 16.
Корпус 1 статора служить для закріплення осердя 3, з обмоткою 16 і підшипникових щитів 6, 10. В теперішній час корпуси невеликих машин виготовляють виробляють литтям із сірих чавунів або із алюмінієвих сплавів, а корпуса великих - із сталевого листового прокату, шляхом його зварювання.
Осердя статора 3 збирають з листів електротехнічної сталі товщиною 0,35 або 0,5 мм, які до збирання покривають з обох боків ізоляційним лаком, що обмежує величину вихрових струмів в сталі осердя. Шихтоване осердя закріплюється у повздовжньому напрямку зварюванням або скобами, яке потім закріпляється до станини стопорними гвинтами, перешкоджаючими його зміщення відносно її поверхні. Обмотка може бути одношарова або двошарова з повним або скороченим роком. Частіше всього статорну обмотку роблять з двома шарами зі скороченим кроком. Кінці обмотки виводять на затискачі текстолітової дошки, що знаходиться в коробці виводів 17, і з'єднують в схему згідно рис.1.3.
а) б) в)
Рис. 1.3. Схема обмоток і виводів асинхронних двигунів:
а – з'єднання обмоток Δ при шести виводах;
б – з'єднання обмоток Y при шести виводах;
в – з'єднання обмоток Y при трьох виводах;
Коробка виводів знаходиться зверху (з боку корпуса) двигуна і при установці може бути повернута в положення, яке більш пригоже для приєднання кабелю живлення через за щільник 18. в верхній частині станини знаходиться укручений такелажний прогонич – 2, який призначається для переміщення і монтажу двигуна.
Ротор АД (рис.1.4) складається з вала, осердя і обмотки. Вал 11 виготовляють з металевого (Сталь 45) круглого прокату. Він має підшипникові опори, одна з яких "плаваюча"(майже завжди зі сторони виступаючого кінця валу), а друга "фіксуюча". Підшипник 9, що встановлюють в "фіксуючі" опори, сприймає радіальне і осьове навантаження. Підшипник 13, що встановлюють в "плаваючій" опорі, сприймає тільки радіальне навантаження, та має можливість вільного переміщення з метою запобігання заклинювання як при навантаженні, так і в наслідок теплового розширення.
Рис. 1.4. Асинхронний двигун з короткозамкнутим ротором:
1 – станина; 2 – такелажний болт; 3 – осердя статора;
4, 11 – осердя і вал ротора; 5 – кожух; 6, 10 – підшипникові
щитки; 7 – вентилятор; 8 – балансувальний вантаж;
9, 13 – кульковий і роликовий підшипники ; 12 – плішка;
14 – вентиляційна лопатка; 5 – замикаюче кільце;
16 – лобова частина обмотки статора; 17 – коробка виводів;
18 – за щільник; 19 – прогонич.
Осердя 4 ротора виготовляють з тієї ж сталі, що і осердя статора і в спресованому стані в його пази під тиском заливають розплавлений алюміній. В двигунах з висотою обертання менш 250 мм застосовують гарячу посадку осердя на гладкий вал без плішки. В двигунах великих розмірів (потужністю більш 50 кВт) осердя кріплять на валу за допомогою плішки. По кінцям осердя ротора розміщені литі замикаючі кільця 15 і вентиляційні лопатки 14. В замикаючих кільцях з обох сторін осердя розміщені пази для закріплення балансуючих вантажів 8. Підшипникові вузли складаються з підшипників, підшипникових кришок, які закривають підшипник з однієї або двох сторін, елементів ущільнення, фіксуючих і закріпляючих деталей (шайб, стопорних кілець, гайок і т. д). в підшипникових щитах 6 і 10 виготовленні центральні отвори для розміщення роликового 13 і кулькового 9 підшипників.
Охолодження відбувається за допомогою вентилятора 7, яким встановлений зовні на кінці валу 11, і вентиляційних лопаток 14, що відкидають повітря на лобові частини 16 обмотки осердя статора. Потік повітря напрямляється кожухом 5 в здовж зовнішньої поверхні станини 1 з ребрами. Кожух виготовляють з листового стального прокату і закріплюється до щита двигуна гвинтами. Кожух з торця має отвори, крізь які відбувається забір, повітря.
Лапи станини мають отвори з різьбою, в які вгвинчуються гвинти 19 для з'єднання шини заземлення. На кінці валу розташована плішка 12 для закріплення напівмуфти.