5. Управляння роздрібним товарообігом

В загальному контексті під товарообігом розуміють продаж товарів масового споживання та надання платних послуг населенню для задоволення особистих потреб в обмін на його грошові доходи, або іншим підприємствам – для подальшої переробки чи продажу. Економічні відносини, що пов’язані з обміном грошових коштів на товари, відображають економічну сутність товарообігу.

Роздрібний товарообіг характеризує обсяги продажу безпосередньо населенню споживчих товарів для власного користування.

В зв’язку з цим доцільно поділити фактори на:

- регульовані (піддаються управлінню з боку торговельного підприємства і відповідних його служб);

- нерегульовані (не можуть управлятися підприємством, але впливають на його діяльність).

Фактори, регульовані підприємством:

• фактори ресурсного забезпечення;

• фактори, пов’язані з організацією торгівлі;

• фактори, що визначають умови торговельного процесу;

• фактори, що відображають стан комерційної роботи.

Фактори, що не регулюються підприємством:

• фактори, що характеризують розвиток торгівлі в обслуговуваному районі;

• фактори, що обумовлюють купівельний попит;

• фактори демографічного характеру;

• соціально психологічні фактори.

В процесі управління роздрібними товарообігом визначаються наступні завдання:

1) взаємозв’язок темпів розвитку товарообігу з розвитком регіонального споживчого ринку та змінами його кон’юнктури;

2) планування обсягу реалізації товарів, який забезпечить отримання торговельним підприємством необхідної суми прибутку;

3) забезпечення в процесі планування товарообігу ефективного використання наявного ресурсного потенціалу;

4) розробка асортиментної політики підприємства відповідно до попиту контингенту споживачів.

Найбільш доцільними підходами до обґрунтування розміру товарообігу є:

• орієнтація на попит населення (можливий) – виходячи з максимального обсягу реалізації товарів на даному сегменті ринку; використовується на підприємствах при значному незадоволеному попиту та попиту, що формується при низькому рівні конкурентної боротьби;

• орієнтація на ресурсну забезпеченість (оптимальний) – полягає у визначенні обсягу товарообігу виходячи з ефективного використання ресурсного потенціалу.

Ресурсно-забезпечений товарообіг – це реально виконуваний обсяг на існуючих торгових площах при визначеній чисельності торговельних працівників і товарному забезпеченні.

Коефіцієнт ресурсозабезпеченості:

К = К1 * К2 * К3

Коефіцієнт забезпечення потужностями:

Т * ∑М

К1 = ————;

∑Т * М

М - потужності

Коефіцієнт забезпечення чисельністю працівників:

Т * ∑Ч

К2 = ————;

∑Т * Ч

Коефіцієнт забезпечення ресурсами:

Т * ∑Р

К3 = ————.

∑Т * Р

Якщо К = 1, прогноз товарообігу оптимальний, якщо К < 1 – прогноз ненапружений (всі потужності не задіяні), якщо К > 1 – прогноз товарообігу перенапружений.

• орієнтація на прибуток (необхідний) – полягає у визначенні мінімальних обсягів товарообігу, виходячи з умов самоокупності і самофінансування (в точках беззбитковості і мінімальної рентабельності).

Передумовами пріоритетності реалізації є жорсткі фінансові обмеження, великий обсяг умовно-постійних поточних витрат та позикового капіталу, гарантованість дивідендних виплат, великі інвестиційні та соціальні потреби.