1. Освітлення історії музейної справи. Агентство «Публіка і комунікації» («Public et Communication»).

Ще декілька десятків років тому люди не могли уявити собі, що слова «маркетинг», «комунікація» і «культура» можуть бути чимось зв'язані. Першовідкривачами маркетингу і комунікацій у сфері культури стали Анн Марі Табо і Бернадет Аламбре, що очолили агентство «Публіка і комунікації» («Public et Communication»). Вони ставили собі за мету пояснити хранителям, як можна в музейній справі використовувати методи маркетингу, реклами і комунікації. Вони прагнули пояснити співробітникам, як це вплине на розвиток музею, і його майбутній вигляд. [1, з. 27] Ця задача була не з легких, оскільки музеї у той час залишалися консервативними (більшість українських музеїв і зараз залишається). Музеї багато в чому залишалися елітарним явищем, і шанували своє звання «храму муз». Реклама для них була чимось комерційним і масовим, а значить негативним. Ніхто тоді не вірив, що на цьому можна навіть заробити гроші. Виставки в Парижі кінця 70-тих рр., на рекламу яких уряд виділяв кошти, були швидше виключенням, ніж правилом.

На початку 80-тих років у Франції активно йде музейне будівництво. Будуються нові музеї, старі перебудовуються, або роблять реекспозіциі, проводять виставки. Цими процесами керували молоді музейні фахівці, які ради майбутньої музейної справи готові йти на співпрацю з партнерами. Інакше стала поводитися і місцева влада. Вона усвідомила, яку роль може зіграти художнє і естетичне надбання міста або району в економічному розвитку і залученні туристів. Тому власті стали розглядати питання про культуру, як один з найпріоритетніших. [1, з. 28]

Перша робота у області реклами була проведена в 1980 році при відкритті музею первісної історії Іль-де-Франс в Намуре. Вперше музей довірив сторонній організації здійснення зв'язку з пресою і публікою, а так само проведення рекламних заходів. Сумісні зусилля керівництва музею і агентства «Public et Communication» привели до того, що музей одержав першу премію Європейської ради (1981). [11, з. 54]

Перші успіхи музеїв у області комунікацій і менеджменту дали свої результати. Рекламою зайнялися молоді фахівці, коли відкривали Музей археології в Гирі-ан-Вексене, а потім співробітники музею мистецтва у Вільнев-д`Аське. З галосом відкрився після ремонту музей витончених мистецтв в Евре. У 1984 році Асоціація музейних хранителів Іль-де-Франс організувала в десяти музеях виставки, які привернули увагу широкої громадськості. Незабаром у музеїв з'явилися засоби, і розуміння нового підходу до музейної роботи. Фахівці стали займатися рекламою окремих виставок (виставки Матісса і Буайі в 1987-1990 рр.; виставка присвячена становленню національного суверенітету в Музеї історії Франції і ін.). [6, з. 90]

Незабаром вже всім музеєзнавцям стало зрозуміло, що використовування комунікацій в музеї не тільки бажано, але і обов'язково для пропаганди нових ідей.

Керівники музеїв стали замислюватися над тим, чи відповідають їх плани інтересам і запитам публіки, на яку вони розраховують. А питання це стало їх хвилювати з 1973 року. Саме тоді Центр імені Жоржа Помпіду запросив Анн Марі Табо виробити вивчення інтересів широкої публіки у області сучасного мистецтва. через десять літ Табо проводила таку ж роботу перед відкриттям двох крупних центрів мистецтва – вілли Арсон в Ніцці і САРС в Бордо.

Незабаром всі хранителі, які вирішують реконструювати свої музеї, або щось змінити в них, звертаються за порадою і кваліфікованою допомогою в агентство «Public et Communication». [6, з. 92]

Всі сьогоднішні задачі музею:

1. розподіл музейного простору;

2. вивчення ринку;

3. вивчення методів обслуговування відвідувачів;

4. організація служби маркетингу;

5. розробка планів комунікацій і др.;

користуються даними наукових досліджень (музеографічного і музеологічного аналізу), а так само результатами вивчення запитів різних категорій відвідувачів, і методів підвищення їх мотивації.

Теоретичний погляд на основні канали системи музейних комунікацій. При проведенні різних робіт «Public et Communication» співробітничало з фахівцями багатьох установ, включаючи Управління музеїв Франції, Місто науки і промисловості Ла-Віллет, Меморіал в Кане, Національний центр морити в Булонь-сюр-мор і Океанополіс в Бресті. Відкриття Французького центру наукової і технічної культури моря мало великий успіх - за десять тижнів його відвідало 250 тисяч чоловік (тоді як зараз краєзнавчі музеї в Україні приймає в середньому 80 тисяч відвідувачів за рік). Не меншим успіхом користувалися Музей сучасного мистецтва в Ніцці (50 тисяч відвідувачів за 8 тижнів), і Сади Альбера Кана в Булоні (65 тисяч відвідувачів за 8 тижнів). Музеєзнавцям незабаром стало ясно, що застосування методів маркетингу і комунікацій в музеї може сприяти успішному рішенню проблем, що стоять перед ним в критичний момент його розвитку (що дуже актуальне для українських музеїв).

Незабаром розпочалася робота по систематизації розрізнених заходів, і розробці політики у області комунікацій. Громадські працівники стали прагнути не до «щохвилинного успіху», і залучення як можна більшого числа відвідувачів, а до зміцнення репутації своєї установи, його іміджу, і постійній співпраці з партнерами. Багато музеїв налагодили довготривалі зв'язки і уклали контракти з іншими установами, представниками влади, вченими, науковцями, художниками, колегами, пресою (іншими ЗМІ), і т.д.

Агентство «Public et Communication» дотепер успішно укладає договори з музеями, визначає їх мету і стратегію, оцінює результати діяльності, готує відповідні документи, складає картотеки, здійснює контакти з суспільствами друзів музею, національною і місцевою пресою, дозволяє розумно витрачати засоби і встановлювати партнерські відносини з різними організаціями. [1, з. 28]

Новий напрям знайшов віддзеркалення в організації двох міжнародних заходів (державного і приватного): Ruee vers L`Art (1985, 1987), і Міжнародного солону музеїв і виставок (1988, 1990). У першому випадку агентство «Public et Communication» займалося публікаціями, а в другому – інформаційним забезпеченням. Підсумком роботи стали відвідини Ruee vers L`Art в 1985 році декілька тисяч чоловік. А наступного року відвідувана збільшилася на 15%.

Таким чином, можна констатувати, що агентство «Public et Communication» своєю комунікативною діяльністю підвищило відвідувану французьких музеїв, і створило хороший імідж музейних установ.