1.5. Розвиток комунікації в музеях України.

У українській системі соціальних музейних комунікацій переважає монологічна подача інформації. У відмінності від західноєвропейських тенденцій, де очолюче місце відводитися відвідувачу, в Україні це місце займає музейний працівник, а відвідувачу відводитися роль слухача. Більшість музеїв тісно співробітничає з науковими об'єднаннями. Тому їх діяльність в значній мірі направлена на науково-дослідну роботу. Ця орієнтація рідкісно коли бере увага СМК, і зв'язки музеїв з масовим відвідувачем. Вибір музейної моделі багато в чому залежить від людського чинника. Тобто від особистих переваг керівництва музеїв. Багато співробітників не можуть і не хочуть освоюватися з новітніми технологіями у області музеїв. При цьому, як правило, чим старше співробітник, тим більше це небажання. Велику роль так само виконує загальний настрій колективу. Тих, хто готовий прийняти нововведення не так багато. Остаточне рішення ж залишається за більшістю, або за працівниками з великим стажем роботи. Так само в музеї не дістає ентузіастів, тих креативний мислячих фахівців, які готові реалізувати на практиці всі новітні музейні технології. [10, з. 118]

Таким чином, музеї України значно відстають від загальносвітових тенденцій розвитку. Вони рідко застосовують нетрадиційні засоби СМК, мультімідійні технології, особово-індивідуальний підхід до відвідувачів і електронні засоби масової інформації. Музеї рідкісно коли приходять до використовування реклами, піару, і створенню власного неповторного іміджу. Тільки одиниці переходять до альтернативної моделі, і активно використовують СМК. Як правило, це музеї західного регіону країни.

1.6. Соціологічні дослідження на основі експозиції «Голодомор 1932-1933 рр. На Харківщині».

Дане дослідження було проведене в групі музеєзнавців 4 курси. Мета даного дослідження – узнати, чому відвідувачі прийшли на дану експозицію.

№ П/П	Перелік питань	Відповідь респондентів
1.	Чому Ви відвідали дану експозицію?	-
2.	Чи сподобалася Вам екскурсія?	2
3.	Ви узнали, що-небудь нове з даної експозицію?	1
4.	Яке ваше відношення до то кого явища як голодомор?	5
5.	Що Вам не сподобалося в даній експозицію?	-
6.	Чи сподобалося Вам загальне рішення експозицію (колір, світло, устаткування)?	5
7.	Що б Ви змінили у експозиції?	-
8.	Ви відвідаєте дану виставку ще раз?	4

№ П/П	Основне питання: «Чому Ви відвідали дану експозицію»?	Процентне співвідношення відповідей
1.	Що б оцінити рішення експозіционеров.	13%
2	Відвідати порадили друзі.	13%
3	Маю інтерес до стилю модерну і його творців.	48%
4.	Побачив рекламну афішу.	-
6.	Регулярно відвідую всі нові експозиції міста.	13%
7.	Зайшов духовно збагатитсь.	-
8.	Краще б взагалі не відвідував.	-

Висновок: більшість відвідувачів прийшла через інтерес до данної тематики, і професійних інтересів (оцінить загальне рішення виставки).

Розділ 2. Програма введення музейної експозиції «Голодомор 1932-1933 рр на Харківщині». в систему музейної комунікації, і документальна основа її реалізації.

Перелік єкскурсіонної тематики на базі експозиції на тему “Голодомор1932-1933рр. на Харківщині.”

№	Назва теми екскурсії	Вид(по мiсцю проведення)	Тип(по характеру тематики)	Жанр	Аудиторія
1	Голодомор 1932-1933рр. на Харківщині.	музейна	не музейна	оглядова	студенти ВТУЗОВ
2	Історія колективізації УРСР .	не музейна	спеціалізована	учбова	школяри
3	Більшовицька політика індустріалізації та колективізації-причина голодомору в Україні.	не музейна	тематична	оглядова	студенти школяри
4	Голодомор чи Геноцид?	не музейна	спеціалізована	учбова	студенти школяри
5	Харківська область-епіцентр голодомору	музейна	тематична	учбова	студенти школяри

Перелік лекціонної тематики на базі експозиції на тему “Голодомор1932-1933рр. на Харківщині

№	Назва	Вид	Аудиторія	Перелік супроводжуючих матеріаелів.
1	Голодомор-геноцид українського народу.	оглядова	школяри	1.Голод на Україні //Укр. істор. журнал., - 1989. – №9. – с.126. 2.Голод на Україні //Укр. істор. журнал., - 1989. – №9. – с.126.
2	Розвиток сільського господарства 30-ті роки в СРСР.	учбова	студенти ХНУ,ХДАК.	1..Історія колективізації сільського господарства Української РСР 1917-1937 рр. Збірник документів у 3-х томах. – К.: Наука, 1976. – Т.3. – 596 с
3	Голодомори в Україні в період СРСР(21-22рр,32-33рр,46-48.)	оглядова учбова	студенти ХНУ,ХДАК.	1. Нариси історії України ХХ століття. / За заг. ред. акад. В.А. Смолія. – К.: Ґенеза, 2002. – 472 с. 2.Бойко, О.Д. Історія України: Посібник, К.: Академія, 1998. – 587 с
4	Політика індустріалізації та колективізації.-як засіб поневолення народу в умовах тоталітарного режиму.	учбова тематична	студенти ВТУЗОВ	Соколовська А. Трагедія без грифа «секретно». Виставка документів «Розсекречена пам'ять» із архивов СБУ // Газета по-харьковски, 2007. 1.Голод на Харківщині в 1932-1933 роках // Найбільший злочин імперії: Матеріали науково-практичної конференції "Слобожанщина. Голодомор 1932-1933 років". — К.,1993. —40 с.
5	Голодомор українського народу(причини та наслідки).	учбова тематична	школяри студенти	1.Постанова Політбюро ЦК ВКП(б) про заходи хлібопостачання України: Москва, 1932р. 2.Газета .Комсомольська правда - 1932 р. - №67, 23 липня. 3. Документ. Постанова ЦК ВКП(б) про припинення хлібозаготівель на Україні та збір насіння для весняної сівби. 4. . Документ. Постанова Політбюро ЦК ВКП(б) про підсумки роботи колгоспів у 1931р. та завдання їх подальшого організаційно-господарського зміцнення: Москва, 1931р. 5. . Документ. Постанова Політбюро ЦК ВКП(б) про насіннєву позику УСРС: Москва, 1932р. Машинопис, папір.

Перелік конференцій та семінарів на базі експозиції на тему

“Голодомор1932-1933рр. на Харківщині”

№	Перелік тем	На кого орієнтовна-но	Звідки прибули доповідачі	Яким чином будуть опуб. матеріали.	Культурна програма	Секції
1	Голодомор 1932-1933 на Харківщині.	історики музеєзнав-ці	ХНУ, ХДАК	статті тезиси, брошури.	Обзорна екскурсія по м. Харків	1.Причини голодомору; 2.Хiд голодомору; 3.Наслідки голодомору.
2	Вимираюче село Харківщині.	студенти викладачі музейні працівник-ки	ХІМ, ХДАК	статті тезиси, брошури	Об зорна екскурсія по м. Харків	1.Вимираюче село 1932. 2.Вимираюче село 193З.
3	Харківщина епіцентр голодомору.	історики музеєзнав-ці	ХНУ, ХІМ, ХДАК,	статті тезиси, брошури	1.Екскурсія по експозиції на тему“Голодомор 1932-1933рр. на Харківщині	1.Харківщина-полігон більшовицької політики. 2.Харків-керуючий центр голодомору.
4.	Голодомор –геноцид українсько-го народу .	історики музеєзнав-ці	ХНУ, ХІМ, ХДАК,	статті тезиси, брошури	1.Екскурсія по експозиції на тему“Голодомор 1932-1933рр. на Харківщині”2.Проведення секцій.	1.Голод-як соціально економічне явище. 2.Трагедія українського народу-голодомору..
5	Трагедія голодомору 1932-1933рр. на Харківщині	студенти викладачі музейні працівник-ки	ХНУ, ХІМ, ХДАК	статті тезиси, брошури	1.Проведення секцій. 2.Вечір присвячений вшануванню пам’яті жертв голодомору.	1.Проблема голодомору очима історичних фактів. 2.Юридична оцінка Голодомору 1932-1933рр. на Харківщині.

Перелік музейних об’ єднань на базі експозиції на тему “Голодомор1932-

1933рр. на Харківщині”

№ п\п	Назва музейного об ‘єднання	Форма	Мета,задачі	Учасники
1	“Юний краєзнавець “	Кружок історичного профілю.	Об’єднує людей яких цікавить історія України а зокрема історії Слобожанщини.	Студенти ВУЗОВ, школяри.
2	“Розсекречена пам’ять історії Харківщини 30-тих років”	Кружок історичного профілю.	Об’єднує людей зацікавлених в розкриті таємниць більшовицької політики індустріалізації та колективізації.	доросле робоче населення.
3	“І мертвим і живим і не народженим”	Музейний клуб.	Об’єднує людей, які досліджують та вивчають матеріали та документи які свідчать про голодомор українського народу.	Історики, музейні працівники.
4	“Узнай все о голодоморі”	Музейний клуб.	Об’єднує людей,які цікавляться причинами ,перебігом, та наслідками голодомору.	Студенти ВУЗОВ, школяри, доросле населення.
5	“Ми знаємо їх в лице а ви?”	Кружок історичного профілю.	Об’єднує людей, вивчаючих роль історичних персонах , в період 1932-1933рр., які були виконавцями голодомору.	Студенти ВУЗОВ, школяри, доросле населення.

Перелік музейних свят, які можна провести на базі експозиції “Голодомор1932-1933рр. на Харківщині”

№	Назва	Мета,задачі	Аудиторія	Які допоміжні технічні засоби будуть використанні.
1	Національна акція “Запали свічку”	Помини жертвам голодомору.	Все населення Украіни.	Телебачення.
2	Вечір пам’яті жертв голодомору.	Створення цього заходу для кращого розуміння цього трагічного явища .	Всі бажаючи.

Теоретична розроботка екскурсії на базі експозиції на базі експозиції на тему “Голодомор 1932-1933 на Харківщині.”

Екскурсія є головною формою музейних комунікацій, визначаючої форму і метод придбання знань. Мова екскурсовода – це не що інше, як джерело екскурсійного знання. Послідовність і систематичність оповідання залежать від характеру об'єкту, від віку і знань екскурсантів, від мети і теми екскурсії.

№	Місце розташува-ння музейного комлекса в зкспозиції	Перелік експонатів	Текст	Джерела і література	Методологічні рекомендації
1	Причини голодомору.	1.Документ. Постанова Політбюро ЦК ВКП(б) про підсумки роботи колгоспів у 1931р. та завдання їх подальшого організаційно-господарського зміцнення: 2.Документ. Постанова Політбюро ЦК ВКП(б) про необхідність подолання відставання України у виконанні плану хлібозаготівлі: Москва, 1932р. Машинопис, папір 3. Фото. Ударники хлібозаготівель. Харків, 1932р. Фотопапір 4. Фото. Й.В. Сталін, 1932р. Секретар політбюро ЦК ВКП(б). Фотопапір, картон, фотодрук. 5. Фото. С. В. Косіор – Секретар ЦК ВКП(б)У, 1932р. Фотопапір, картон, фотодрук. 6 Документ. Лист ЦК КП(б)У С.В. Косіору, секретарю ЦК ВКП(б)У Й.В. Сталіну про економічне і політичне становище України та продовольчі труднощі, Харків,1932р.. 7. Газета «Комсомольська правда - 1932 р. - №67, 23 липня. Папір, типографський друк	Україна за роки голодомору 1932-1933рр. втратила більше,ніж за роки Першої світової та громадянської воні. Ці документи свідчить про сплановану акцію більшовиків проти України. Це фото свідчить про укривання фактів наростаючого голоду. Зверніть увагу на ці фотокартку це люди- уособлюють голодомор. Глибокий занепад продуктивних сил у сільському госпо­дарстві сприяв поширенню голодомору, про свідчить цей лист. Ця газета прямий доказ укривання лиха на селі.	Голод 1932—1933 років на Україні: очима істориків, мовою документів.К.:Наука, 1990. Коллективизация сельского хозяйства. Важнейши постановления Компартии и Советского правитель-ства. 1927-1935. – М.: Висш. Шк. Колективізація і голод на Україні. 1929-1933. Збірник документів і матеріалів. К.:Просвіта,1992. – 336 с. Голод на Україні //Укр.істор. журнал., - 1989. – №9. – с.126.
2	Хід голодомору	8. Картина. Голодне селянство. Невідомий худ. Україна, 1994 р. Полотно, олія 9.Картина. Невідомий автор. Жнива 1932р. Полотно, олія 10.Фото. Кладовище на Харківщині. Замерзлі трупи українських селян, померлих з голоду, 1933р. Харків. 11. Документ. Постанова ЦК КП(б)У про випадки голодування у селах та невеликих містах республіки і заходи щодо надання невідкладної допомоги населенню, Харків, 1933р. Машинопис. 12. Документ. Резолюція пленуму ЦК КП(б)У про підсумки хлібозаготі-вель на Україні та постанову ЦК ВКП(б), Харків, 1933р. Машинопис.	Восени 1932 р. П.Постишев закликав: «Треба посадити мужика на картопельку, а хліб здати державі». Вилучали посів­ний матеріал, фураж, продовольчі фонди і розданий на тру­додні хліб навіть у тих колгоспах, які виконали хлібозаготі­вельні плани, свідомо прирікаючи людей на голодну смерть. Тота­літарна система з гіпертрофованим класовим підходом до життя суспільства, цілковитою зневагою до окремої особис­тості, знищувала на своєму шляху все, що заважало її розвит­кові і зміцненню. Партійно-державне керівництво Харківської області, ціл­ком свідомо створивши на селі жахливі умови існування, які призвели до загибелі тисяч ні в чому не винних людей, роз­цінювало спроби уникнути голодної смерті як контрреволюцію і саботажу. Регіональне та місцеве керівництво рапортує про успішне закінчення хлібозаготівельної кампанії.	Бойко, О.Д. Історія України: Посібник, К.: Академія, 1998. – 587 с. 33-й. Голод. Народна Книга –Меморіал. – К.: Просвіта, 1991. – 227 с Жернова, С.П. Пам’яті жертв голодомору в Україні 1932-1933 рр. К.: Просвіта, 1999.– 50 с. Застосування надзвичайних заходів по вилученню хліба на Харківщині у 1928-1929рр. —Харків, 1997. —173 с. Кульчицький С. 1933: Трагедія голоду. – К.: Наукова думка, 1989.
3	Наслідки голодомору	13. Фото. Сусідський хлопчик Петров помер на вулиці, 1933р. Харків, фотопапір. 14.Фото. Дівчинка – жертва голодомору, 1933р. Харків, фотопапір. 15Картина. Головне -хліб. Невідомий худ. Україна, 1994 р. Полотно, олія. 16.Картина. Збір урожаю 1933р. Невідомий худ. Україна, 2000 р. 17.Фото. Чорний стяг над селом, 1933р. Харків, фотопапір. 18. Картина. Мертвий хутір 1933р., Невідомий худ. 1994 р. Полотно, олія. 19. Книга. 33-й. Голод. Народна Книга –Меморіал. – К.: Просвіта, 1991. – 227 с. 20. Фото. Вечеря, 1933р. Харків, фотопапір. 21.Картина. Перший сніг 33-го. Невідомий худ. Україна, 1996 р. Полотно, олія. 22. Картина. Перший сніг 33-го. Невідомий худ. Україна, 1996 р. Полотно, олія	За кількістю померлих Харківщина утримувала сумне лідируюче місце. Лише за 3 місяці 1933 року в Харківській області, до складу якої на той час, крім районів нинішньої Харківської, входили також більшість Сумської, Полтавської та деякі райони Київської області, померло понад 600 тис. чоловік. Науковці Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна вивели коефіцієнт смертності за 1929 – 1933 роки у регіонах, заселених українцями. Одним з найбільш постраждалих від голодомору районів Харківської області був Валківський. Українською катастрофою ХХ століття називає сучасна громадська думка голодомор. Терор голодом, запроваджений сталінським тоталітарним режимом в Україні, заподіяв смерть мільйонів хліборобів. Адже від голоду,масо-вих репресій і депортацій Україна втратила більше, ніж за роки Першої світової та громадянської воєн. Харківська область, як столична, була обрана своєрідним полігоном для соціально-економічних перетворень в сільському господарстві. Цей регіон став еталоном більшовицької аграрної політики в Україні на початку 30-х років. Харків було перетворено на виконавчий штаб голодомору.	Кульчицький С.В. Ціна «великого перелому». –К.:Наукова думка, 1993. – 338 с. Історія колективізації сільського господарс-тва Української РСР 1917-1937 рр. 1976. – Т.3. – 596 с. Шаповал Ю. Україна 20-50-х років: сторінки ненаписаної історії. – К.: Наука і суспільство, 1993. Голодомор: коли Україна і світ визнають правду? // Україна молода, 2007,6 лютого. Голодомор: коли Україна і світ визнають правду? // Україна молода, 2007, 6 лютого. Куліш, А.Ф. Геноцид. Голодомор 1932-1933 рр.– причини, жертви, злочини. К.: Ґенеза, 2001. – 88 с.

Методологічна розроботка лекції на базі експозиції на тему “Голодомор 1932-1933 на Харківщині.”

Порівнюючи лекцію і екскурсію, виділяють третю відмінність – тематика лекцій повинна бути вільнішою, ширшої і глибшої, ніж екскурсія, оскільки вона включає комплексний матеріал всього комплексу існуючої літератури і джерел. Тому з комунікаційних задач є формування лекційної тематики. на тему “Голодомор 1932-1933 на Харківщині.”

Авторський текст лекції “Голодомор 1932-1933 на Харківщині.”

№1

Перелік супроводжуючих матер’ялів:

1. Документ. Постанова Політбюро ЦК ВКП(б) про заходи хлібопостачання України: Москва, 1932р.

№1

2. Газета «Комсомольська правда - 1932 р. - №67, 23 липня.

3. Документ. Постанова ЦК ВКП(б) про припинення хлібозаготівель на Україні та збір насіння для весняної сівби.

4. . Документ. Постанова Політбюро ЦК ВКП(б) про підсумки роботи колгоспів у 1931р. та завдання їх подальшого організаційно-господарського зміцнення: Москва, 1931р.

5. . Документ. Постанова Політбюро ЦК ВКП(б) про насіннєву позику УСРС: Москва, 1932р. Машинопис, папір.

Розділ 1.Причини голодомору.

Українською катастрофою ХХ століття називає сучасна громадська думка голодомор 1932 – 1933 років в Україні. Терор голодом, запроваджений сталінським тоталітарним режимом в Україні, заподіяв смерть мільйонів хліборобів. Адже від голоду, масових репресій і депортацій Україна втратила більше, ніж за роки Першої світової та громадянської воєн.

Проблема голодомору 1932 – 1933 років в Україні 74 роки поспіль живе в пам’яті українського народу і хвилює світове співтовариство. Вона замовчувалася в СРСР десятиліттями. В Україні стало можливим говорити про голодомор після грудня 1987 року. 26 листопада 1998 року підписано Указ Президента України "Про встановлення Дня пам’яті жертв голодомору". У 2000 році цей день отримав назву День пам’яті жертв голодомору та політичних репресій і відзначається кожну четверту суботу листопада. У травні 2003 року Верховна Рада України в офіційному зверненні до народу України визнала голодомор 1932 – 1933 років актом геноциду. Але це рішення пройшло з мінімальним результатом – 226 голосів. Натомість на вересень 2003 року офіційні документи з приводу голодомору в Україні ухвалили Бельгія, США, Канада, Аргентина. Факт геноциду українців сталінським режимом у 1932 – 1933 роках офіційно визнаний урядами 8 країн, серед яких Австралія, Угорщина, Ватикан, Литва, Сполучені Штати Америки. Згідно зі ст. 2 Конвенції ООН від 9 грудня 1948 року про запобігання злочину геноциду і покарання за нього під дефініцією "геноцид" мається на увазі "будь-яке з діянь, які вчинюються з наміром знищити повністю або частково яку-небудь національну, етнічну, расову чи релігійну групу як таку".

Утворена 9 лютого 1932р. за рішенням ІV позачергової сесії ВУЦВК ХІІ скликання Харківська область була найбільшою за територією в Україні. Населення області — 6115,2 тис. чол., або 19,2% всього населення респуб­ліки. До складу області увійшли колишні округи: Ізюмська, Кременчуцька, Куп'янська, Лубенська, Полтавська, Роменська, Сумська, Харківська. Отже, Харківщина охоплювала майже всю Лівобережну Україну, окрім її північних поліських районів, які увійшли до складу Чернігівської області. У цей період Харків був столицею України, її політико-адміністративним центром.

Голод — жахливе соціальне явище, але в офіційних документах 1932-1933 рр. його факт не визнавався. Згадувались лише «продовольчі труднощі», «харчові ускладнення», «напру­жений стан з харчуванням» у ряді районів області, що склався внаслідок недороду, і найбільше — «шкідництва» і саботажу з боку «класових ворогів».

Голодомор на Харківщині мав кілька етапів.

Перший етап починається з весни-літа 1932 р. і триває до лис­топада 1932 р. — населення все більше відчувало відсутність необхідних для нормального харчування продуктів.

Другий етап визначається з листопада 1932 р. по березень 1933 р. — йде процес поступового наростання голодомору і поширення його масштабів.

Третій етап — з березня 1933 р. по липень 1933 р. — пік голодомору.

Четвертий етап розпочинається з липня 1933 р. і закінчується пізньої осені 1933 р. Після жнив забезпеченість продуктами харчування поліпшилась. Відбува­ється повільне згасання голодомору.

Харківська область, як столична, була обрана своєрідним полігоном для соціально-економічних перетворень в сільському господарстві. Цей регіон став еталоном більшовицької аграрної політики в Україні на початку 30-х років. Харків було перетворено на виконавчий штаб голодомору.

Причинами голодомору 1932-1933 рр. були: примусова суцільна колективізація сільського господарства; ліквідація найкращих, найініціативніших господарів в ході розкуркулення; дезорганізація і занепад сільськогосподарського виробництва в наслідок колективізації; надмірні обсяги хлібозаготівель 1932/1933 р.; злочинні методи вилучення хліба в умовах широкомасштабних репресій щодо селянства. Не виключено, що створюючи ситуацію голодомору в Україні, тоталітарний режим також керувався мотивами, пов'язаними із запровадженою більшовиками політикою денаціоналізації.

Опір антинародній аграрній політиці вперто чинили всі категорії селянства Харківщини. Він знайшов вияв і в пасивній, і в активній формах—від критики радянської влади ти її заходів, саботування заготівель і приховування хліба до терористичних актів і масових організованих виступів, в тому числі нападів голодних людей на державні зернові склади, комори тощо.

Факт штучного голодомору в 1932-1933 рр. на Харківщині встановлено як безсумнівний. Пік голодомору припадає на весну і початок літа 1933 р. Харківська область стала однією з центральних зон голодомору. Ним була охоплена вся територія області. Сільське населення найбільше постраждало від цієї трагедії, особливо рядові колгоспники. Територія сучасної Полтавської області, яка в 1932-1933 рр. входила до складу Харківської, виявилась найсильніше ураженою голодом. Голодомор 1932-1933 рр. на Харківщині є актом геноциду.

Винними у скоєнні цього злочину слід вважати партійне і радянське керівництво СРСР, особисто Й.Сталіна, В.Молотова, Л.Кагановича, партійне і радянське керівництво України—П.Постишева, В.Чубаря, С.Косіора, Р.Терехова, Г.Петровського, М.Хатаєвича, В.Балицького, П.Любченка, М.Демченка, секретарів обкомів, та райкомів, голів райвиконкомів, місцевих функціонерів усіх рівнів, активістів — всіх, хто були причетними до здійснення на селі аграрної політики, що призвела до трагедії голодомору.

Наслідки голоду-геноциду відбилися на всіх сферах життя суспільства—політичній, економічній, соціальній, культурній. Частина з них залишилися неподоланими ще й до нині. Вони є одною з причин тих труднощів, які постали перед українським народом на шляху до утворення незалежної держави і побудови демократичного суспільства.

Доцільним вбачається продовження регіональних досліджень голодомору 1932-1933 рр. в Україні і створення узагальнюючої праці з цієї проблематики. Вивчення політики і практики тоталітарного режиму в СРСР має слугувати пересторогою сучасним і прийдешнім поколінням, дозволить не допустити трагедій, подібних голодомору 1932-1933 рр., у майбутньому.

Указ Президента України В.А. Ющенка від 4 листопада 2005 року встановлює: "Здійснення конкретних, дієвих заходів для вшанування пам’яті жертв та підтримки осіб, які постраждали від голодоморів в Україні, виховання поваги до історичного минулого, до людей, які пережили трагічні сторінки в історії Українського народу, є пріоритетними завданнями центральних та місцевих органів виконавчої влади". Має бути надана політико-правова оцінка голодоморів Українського народу та визначено статус громадян, які постраждали від голодоморів.

Голодне лихоліття 32-33-го – не просто історична минувшина, а незагойна фізична і духовна рана українського народу, яка жагучим болем пронизує пам’ять багатьох поколінь. Сьогодні треба говорити про минуле задля майбутнього, адже безпам’ять породжує бездуховність, котра наче ракова пухлина роз’їдає тіло й душу нації – перекреслює її історію, паплюжить традиції й руйнує соціокультурну самобутність народу. Українці, як історична нація, мають зберегти пам’ять про українських хліборобів, жертв цілеспрямованого державного терору.

№2

^{Перелік супроводжуючих матер’ялів:}

1.Картина. Невідомий автор. Жнива 1921р.

2.Газета «Комсомольська правда - 1932 р. - №67, 23 липня.

3. Картина. Голодне селянство. Невідомий худ. Україна, 1994 р.

4. Фото. Жертви голодомору, 1933р. Харків.

5. Фото. Голодуючі діти на вулицях Харкова в пошуках їжі, 1933р. Харків.

Розділ 2.Наслідки голодомору:

За кількістю померлих Харківщина утримувала сумне лідируюче місце. Лише за 3 місяці 1933 року в Харківській області, до складу якої на той час, крім районів нинішньої Харківської, входили також більшість Сумської, Полтавської та деякі райони Київської області, померло понад 600 тис. чоловік. Науковці Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна вивели коефіцієнт смертності за 1929 – 1933 роки у регіонах, заселених українцями. У Харкові він перевищив 25%.

Про масштаби смертності у селах області та у м. Харкові свідчить лист голови Харківського облвиконкому Шелехеса до ЦК КП(б)У від 30 травня 1933 року. В ньому, зокрема, вказується, що за неповними даними районів, у зв’язку з тим, що смерть взагалі не реєструється органами ЗАГС, є села, де за останні 3 місяці померло 450 – 600 чоловік, по багатьох селах виділені спеціальні підводи, які їздять по дворах і збирають трупи. На вулицях Харкова лише протягом 27 – 28 травня 1933 року підібрано 5447 чоловік та 147 трупів. Приплив жебракуючого та голодуючого елемента останнім часом все збільшується. Так, безумовно буде і надалі.

Уточнені дані людських втрат міг би дати всесоюзний перепис населення 1937 року. Однак, його результати були знищені, а виконавці репресовані. Разом з тим, всесоюзний перепис населення 1939 року, проведений під пильним оком влади, не зміг повністю приховати катастрофічні наслідки голодомору 1932 – 1933 років в Україні, що не були подолані навіть до кінця 30 років. За даними цього перепису, чисельність населення України складала 30960,2 тис. чоловік (проти 31901,4 тис. чоловік на початку 1933 року, тобто менше на 941 тис. чоловік), а чисельність українців, які мешкали в 1939 р. на всій території СРСР, дорівнювала за ним 28,1 млн., тоді як у 1926 – 31,2 млн.

Про масштаби голодомору можна судити також за такими даними: населення СРСР з осені 1932 до квітня 1933 років скоротилося з 165,7 млн. чоловік до 158 млн. або на 7,7 млн., головним чином за рахунок сільського населення. Цифра 158 млн. чоловік надається Б.Ц.Урланісом із застереженням як "приблизна".

Динаміку смертей, а не фактичну їх кількість, по Харківській області можна прослідкувати завдяки підрахункам, проведеним 2002 року на замовлення організаційного комітету з підготовки та проведення в області заходів у зв’язку з 70-ми роковинами голодомору в Україні працівниками районних відділів РАГС Харківської області (у її сучасних межах) за книгами реєстрації смертей. Неповнота цих даних обумовлюється тим, що по-перше, велика кількість книг не збереглася, по-друге – не всі смерті реєструвалися. Слід зазначити, що такий підрахунок проводився вдруге. Повторні підрахунки дали інші цифри, але тенденція не змінилась. Загальна кількість зареєстрованих смертей у 1933 році на території сучасної Харківщини складає 120 750 (разом з м. Харковом, де зареєстровано 33 900 смертей). Порівняно з НЕПівським 1925 роком це більше ніж у чотири рази, а з 1935 роком, останнім роком перед масовими політичними репресіями – вшестеро.

Серед перших сіл Харківщини, занесених на "чорну дошку", були с. Лютеньки та Кам’яні Потоки. Відсутність їх на сучасній карті області говорить сама за себе.

У грудні 1932 року на допомогу Молотову до Харкова прибув Каганович, який на цей час "успішно" завершив свою місію на Північному Кавказі. 29 грудня 1932 року за його участі Політбюро ЦК КП(б)У ухвалило директиву обкомам і крайкомам партії, у якій колгоспам, що не виконують плану хлібозаготівель, приписувалось негайно, протягом 5 – 6 днів здати "все наявне зерно, у тому числі й так звані засівні фонди". Будь-яка затримка розглядалась як саботаж з боку районного керівництва.

У період заготівельної кампанії 1932 – 1933 року було знято з посад 922 секретарів райкомів, голів районних контрольних комісій, культосвітпрацівників, 716 голів райвиконкомів, інших керівних працівників (25-30% від загальної кількості цих кадрів). Більшість з них була репресована.

Одним з найбільш постраждалих від голодомору районів Харківської області був Валківський. Як свідчить відозва бюро Валківського райпарткому та президії райвиконкому від 21 грудня 1932р. "До всіх колгоспників та трудящих одноосібників та середняків Валківщини", Валківський район на кінець 1932 року був на грані занесення на "чорну дошку". Через це до району було припинено завезення промислових товарів. У зв’язку з цим у районі було об’явлено штурмовий декадник завершення хлібозаготівель. Мобілізовувався весь партійний та комсомольський актив, найвитриманіші члени профспілок. Було розроблено детальний план декадника, що нагадував план військової кампанії. Для проведення хлібозаготівель утворювалися спеціальні бригади до 20 чоловік, на 50-70 дворів кожна. До невеликого села Гонтів Яр із села Огульці направлялась бригада з 20-ти осіб, до Шляхового з Литвинівки – теж 20 осіб. До великого села Коломак було направлено 4 бригади загальною чисельністю 70 осіб. Завдання бригад полягало у конфіскації продовольства в одноосібному секторі (у колгоспів на той час уже все забрали). Бригади повинні були зібрати одноосібників на збори і протягом 10 діб добитися повного виконання плану хлібозаготівель. Для кожної бригади встановлювалися щоденні завдання, вони повинні були діяти на засадах соцзмагання та ударництва.

Контроль за роботою бригад здійснювали трійки у складі: голова сільради, секретар парторганізації та уповноважений районного партійного комітету. На кожному кутку необхідно було завести червоні та чорні дошки для висвітлення результатів роботи бригад, а останнім – вручати за підсумками дня червоний або рогожаний прапор. Внаслідок цієї штурмової декади кількість населення Валківщини на початку 1934 року порівняно з початком 1932 зменшилась майже по всіх селах, зокрема по сільрадах.

Українською катастрофою ХХ століття називає сучасна громадська думка голодомор 1932 – 1933 років в Україні. Терор голодом, запроваджений сталінським тоталітарним режимом в Україні, заподіяв смерть мільйонів хліборобів. Адже від голоду, масових репресій і депортацій Україна втратила більше, ніж за роки Першої світової та громадянської воєн.

Тематична розробтка конференції «Голодомор 1932-1933 рр на Харківщині».

Мета :розглянути усі питання та вшанувати пам’яті всіх жертв

голодомору.

^. 1.Інформаційний лист – подається в додатку.