2.2.Мирослав Вантух як провідний балетмейстер України та гідний продовжувач справи п.П. Вірського

Значну роль в збереженні, розвитку та пропаганді української культури як в Україні, так за її межами, відіграє творча постать Мирослава Михайловича Вантуха, героя України, народного артиста України і Росії, лауреата Національної премії ім. Т. Шевченка, генерального директора і художнього керівника Національного заслуженого академічного ансамблю танцю України ім. П. Вірського, голови Національної хореографічної спілки України, професора, академіка АМУ, голови Всеукраїнської координаційної ради з питань дитячої народної хореографії.

Незважаючи на важкий період у розвитку України,період перебудови,коли культура народу була втрачена, Мирослав Михайлович Вантух знайшов в собі сили підняти культуруУкраїни на належний рівень. Творчі здобутки, наполегливість, вміння працювати з виконавцями та велика любов до танцю піднесли його до рівня провідних майстрів національної української хореографії. Він поставив танці в операх "Катерина" М. Аркаса, "Назар Стодоля" К. Данькевича, "Запорожець за Дунаєм" С. Гулака- Артемовського у Львівському АТОБ. До золотого фонду ансамблю належать створені ним оригінальні хореографічні композиції: "Український танець з бубнами", "В мирі та злагоді", "Україно, моя Україно", український ліричний "Літа молоді", "Цигайський танець", "Карпати", "Волинська полька", "Гуцулка" та інші, що поновили репертуар ансамблю.

Доцільність звернення до мистецької особистості М. Вантуха зумовлено вагомістю його внеску в розвиток, пропаганду української народної хореографії та збереження спадщини П. Вірського, в піднесення громадянського й патріотичного виховання молоді засобами народної хореографії, фонди Центрального державного архіва-музею літератури і мистецтв України, біобібліографічний довідник В. Туркевича "Хореографічне мистецтво України у персоналіях", Енциклопедія сучасної України, біографічний довідник О. Колоска "Майстри народно-сценічного танцю", українська преса та зарубіжна періодика, фільм до 70-річчя М. Вантуха "Ансамбль №1 в світі" (2008 р.) режисера Першого національного каналу Т. Міленіної, два фільми про М. Вантуха "Обраний" (2009 р.) режисера каналу "Культура" Ж. Бебешко, особисте спілкування автора статті з маестро. Не пойму, что ты тут имеешь в виду?

Як продовжувач традицій та культурної спадщини видатного митця П.П.Вірського, М.Вантух не може не говорити про роботи майстра. Павло Вірський мав свій особливий танцювальний «почерк». В танцях Павла Павловича всі артисти танцюють не лише ногами, а й корпусом. Кожен рух — дуже виразний, театральний. Вірський — є реформатором українського танцю. Павло Вірський мав класичну хореографічну освіту. Він ставив балети в театрах Одеси, Харкова, Дніпропетровська, Києва. Саме Павло Павлович вперше поєднав класичний танець із народним, і з'явився синтез високої хореографічної культури. Із зовсім іншою пластикою в танцях з'явився характер: кожен номер, немов міні спектакль. Вірський приніс у народний український танець театральне дійство. Это больше на выводы похоже. У тебя подраздел про Вантуха, а ты опять Вирского лепишь Наприклад, його «Подоляночка», «Ой під вишнею» є свідченням цього. Саме тому ансамбль імені П. Вірського глядачі з жодним іншим танцювальним колективом не сплутають.

М.Вантух згадує слова П.П.Вірського про свій танець "Український привітальний", та гордий своєю працею : «Павло Вірський високо оцінив роботу, в перерві, в фойє, серед знаних балетмейстерів, він побачив мене і підізвав до себе, поклав руку на плече і сказав присутнім: "Ось ви всі плясуни, ви - пляшете, а він танцює. Вчиться у нього культурі танцю . Це була похвала найвищої ваги і ґатунку». У журналі "Соціалістична культура" П. Вірській написав оглядову статтю на адресу колективу та його керівника. Це була схвальна рецензія, що називалась "Завжди в путі": "Львівським колективом "Юність" керує зовсім молодий, але дуже талановитий хореограф. На всіх його роботах лежить печатка високої хореографічної культури, він професіонально, грамотно виховує своїх вихованців".

Проводячи активну балетмейстерську роботу, М. Вантух не забував і про постійне підвищення власної кваліфікації. Весь цей час він удосконалював свій професіоналізм. По направленню Державних курсів підготовки керівників танцювальних колективів проходив стажування в Москві в ансамблі Мойсеєва, у Великому театрі відвідував уроки класичного танцю солістів театру Лієпи, Плісецької, Васильєва, Максимової, які проводив народний артист - А. Мессерер.

Постановок нинішнього керівника ансамблю Мирослава Вантуха було значно більше. Їх сильною стороною є не індивідуальність малюнка, а ритуальність, яка зачаровує. Як, наприклад, в "Російській сюїті", де танцівниці в білих сарафанах описували коло, зберігаючи ідеальну структуру. Роботи Вірського, краще дивитися з партеру, поближче, плетені хороводи або рухомі узори, а праця Вантуха, "Волинські візерунки", "Гуцульська рапсодія" і інших хореографічних картини –легко оцінити здалеку. М.Вантух в своїх постановках робить акцент на чітких лініях і відпрацюваних малюнках. Він особливо звертає увагу на чіткість і правильність рухів. Вантух показує в своїх роботах сильну, чітку та відпрацьовану техніку. Це проявляється в його хореографічних творах «Український танець з бубнами», «В мирі та злагоді», «Україно, моя Україно», український ліричний «Літа молодії», «Карпати», «Гуцулка», «Волинські візерунки» та інші.

Мирослав Михайлович додає до цього, що артист – це талант, помножений на працю. І особисто сприяє реалізації такого принципу не лише своїм творчим потенціалом, а й організаторським хистом. Та вершина айсберга, якій аплодують у переповнених залах, виростає і базується на міцних, мудро і до дрібниць продуманих підготовчих засадах.Тривалість та інтенсивність цього процесу частково передає наведений факт: для підготовки танцюриста вищого рівня потрібно щонайменше 15 років, якщо ж він хоче стати і залишатись досконалим професіоналом, працювати над собою - потрібно все життя. Вимоги Вантуха до них – як до всіх інших, і навіть ще жорсткіші.

Мирослав Вантух вважає найвищим покликанням – і ансамблю, і свого особисто – розповідати світові мовою мистецтва про Україну та її народ: «Коли стоїш за кулісами, і артисти працюють, і народ захоплюється, то навертаються сльози від того, що наша культура – не Вантуха особисто, а культура нашого народу – так сприймається» [ссылка]. Колектив, осяяний славою Вірського і натхненний потужним креативом та щедрою душею Вантуха (у нас научная работа), продовжує збирати аншлаги у відомих концертних залах світу – від Центру Кеннеді у Вашингтоні і Паризького Палацу конгресів до Каїрської опери. Це про нього писала преса столиці Франції, де 16 концертів поспіль відбулося без порожніх місць у найбільших залах: «Нашестя українських козаків зводить парижан з розуму».

Тридцять років М. Вантух очолює ансамбль ім. П. Вірського. Завдяки створеній в колективі атмосфері, художній керівник домігся від артистів високої виконавської майстерності, яскравої образності, творчого і вимогливого ставлення до своєї праці. "Глядач повинен любити артиста за високий рівень виконавства, артистизм, м'якість, техніку, пластику, зовнішній вигляд. Сам рух - це ще не танець, в кожен цей рух треба внести життя, кожен рух треба пропускати черезсебе, через внутрішній стан і відтворювати через той хореографічний текст відповідний образ, відповідний характер"[ссылка].

Колектив М. Вантуха – єдиний у світі, що має триступеневу освіту. Нині ансамбль має 105 артистів балету, 29 оркестрантів та інших працівників. Загалом в колективі працює 173 особи. Наймолодшому артисту 18 років, двом найстаршим по 42 роки, а середній вік трупи - 25 років. Ансамбль має 50 номерів - це чотири повноцінні концертні програми. Номери програм для виїздів замовляє після перегляду відеоплівок імпресаріо, котрий запрошує до певної країни. З почесною місією посланця миру ансамбль побував більш ніж у 60 країнах світу: у В’єтнамі, Кореї, Китаї, на Кубі, в Австрії, Англії, Канаді, США, Японії, Бельгії, Франції, Іспанії, Італії, Греції, Бразилії, Аргентині, Венесуелі, Португалії, Швейцарії, Данії, Андоррі та інших. Бельгійська газета "Руж" писала: "Якщо ви не знаєте Україну, то хутчіш йдіть і обов’язково подивіться концерт ансамблю танцю України ім. П. Вірського. О! Що то за країна, яка має такі таланти ?!"Гастрольний маршрут двадцять разів пролягав через паризький "Конгрес-Хол" (на 4800 місць), де ансамбль давав по 12-16 концертів підряд. На останньому виступі в "Гранд-Опера" - одному з найкращих балетних театрів світі - завіса п’ятнадцять разів ходила угору-вниз, зал стоячи плескав. Високу оцінку ансамбль отримав, виступаючи у Франції.

Після виступів за кордоном, які здебільшого завершуються оваціями, М. Вантух каже своїм артистам: "Це аплодують не вам і не мені - це аплодують Україні!" [ссылка]. За останні роки творчий склад ансамблю поповнився молодими здібними виконавцями. Талановитий балетмейстер і педагог М. Вантух докладає багато зусиль для згуртованості творчого колективу, активно працює з молоддю. "Щоб стати хорошим керівником, треба віддавати більше часу, ніж визначено за розкладом.

Французька газета "Провансаль" писала: "Найбільше захоплення викликають прекрасні костюми, які переливаються усіма кольорами веселки, вражає карколомна спритність танцюристів, надзвичайна постановка. Не знаєш, чому віддати перевагу". Обробку народної музики і нову музику до танців ансамблю створили і створюють багато композиторів України, серед яких Народний артист України Г. Завгородній, Ю. Левицький, А. Хелемський, Я. Лапінський, Б. Яровинський та інші.

Усі танцювальні номери ідуть у супроводі симфонічного оркестру, яким довгі роки керував сподвижник П. Вірського, композитор, народний артист України Ігор Іващенко. Із 1994 р. оркестром керував Заслужений діяч мистецтв України Віталій Редько, а з 2001 р. оркестр очолив обдарований музикант, талановитий композитор, Народний артист України Олександр Чеберко.

Таким чином, основною метою діяльності Національного заслуженого академічного ансамблю танцю України ім.П.Вірського є збирання, вивчення та збереження національних традицій, звичаїв та обрядів українського народу, створення на цій основі народних танців та нових хореографічних мініатюр і великих полотен із минулого та сучасного життя українців. Это в общие выводы

Головним для балетмейстерів П.Вірського та М. Вантуха було розкриття змісту танцю у цікавій формі.

Однією з найхарактерніших рис балетмейстерського таланту П.Вірського було відчуття сучасності. Вивчаючи разом з ансамблем танцювальний фольклор, він уважно стежив за тим, як змінюється та збагачується народний танець, що нового вносить у хореографію наша героїчна дійсність, і наполегливо шукав яскравих танцювальних форм, щоб відтворити це нове у своїх композиціях.

Успіх танців П.Вірського полягає, насамперед, в їх народності, глибокому змісті, високій артистичній майстерності виконавців, а також і героїчні сюжети, і ліричні веснянки, і малюнки сучасного балетмейстерові життя, і народний гумор.

Павло Павлович постійно підкреслював, що рухи потрібно не танцювати, а розповідати в танці, розкривати зміст пластикою.

Мирослав Вантух, як послідовник Павла Вірського, зберігає національну хореографічну культуру, відображає життя українського народу та історію у своїх хореографічних картинах.

Проте, якщо Павло Вірський ставив більш сюжетні танцювальні номери то Мирослав Вантух в основному ставить безсюжетні хореографічні композиції та сюїти. Відображаючи лексику усіх регіони України у таких номерах як: «Україна моя Україна», «Карпати», «Дружба народів», він розкриває багато національностей, та багато ін. (чого? перерахувати). Він дуже плідно стежить за станом національної хореографії, шукає нові сюжети (какие сюжеты, если он безсюжетник???), ідеї та теми. Саме за його ініціативи був влаштований ежерічний конкурс національної української хореографії ім.. Павла Вірського.

Якщо, Павло Вірський був реформатором українського народного танцю то Мирослав Вантух це пропагандист та безмежний батько (у нас научная работа) української національної хореографічної культури.