0000b7eb[2]

14

Комбіновані джерела небезпек, тобто такі які складають комбінації: природно-техногенні (кислотні дощі, пилові бурі, зсуви і т.д.), природно-соціальні (епідемії, венеричні захворювання, СНІД), соціально-техногенні (професійні захворювання, профтравматизм, психічні відхилення та захворювання).

Вражаючий фактор. Слід чітко усвідомити, що наявність джерела небезпеки ще не означає того, що людині обов’язково повинна бути завдана якась шкода чи пошкодження. Наявність джерела небезпеки - це тільки свідоцтво існування або можливість утворення небезпечної ситуації, це не обов’язково - пошкодження. А ось до біди призводить вражаючий фактор або причина яка за певних умов призводить до шкоди. За своїм походженням вражаючі фактори можуть бути фізичні (іонізуюче випромінювання), хімічні (корозія), біологічні (мікроорганізми), соціальні (збуджений натовп людей).В свою чергу вражаючі фактори за силою впливу називають шкідливими (призводять до погіршення самопочуття, працездатності) і небезпечними (призводять до травм, інших пошкоджень і навіть до раптової смерті).

Існує певний зв’язок між джерелом небезпеки, небезпекою та вражаючим фактором.

Наприклад ось така схема зв’язку: Електрична мережа

(джерело) - дотик до оголених контактів (небезпека) - електричний струм (вражаючий фактор).

Надзвичайна ситуація (далі НС). НС - є одним з центральних понять в БЖД, яка тісно пов’язана з термінами «аварія» «катастрофа», «небезпечне природне явище» тощо.

Надзвичайна ситуація - порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об’єкті або території, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом чи іншою небезпечною подією, яка призвела (може призвести) до загибелі людей та (або) значних матеріальних втрат.

Небезпечна подія - випадок при якому виникає негативний вплив з заподіянням шкоди людям, матеріальним і природним ресурсам.

Аварія - небезпечна подія техногенного характеру, що створює на об’єкті, території, акваторії загрозу для життя і

15

здоров’я людей і призводить до руйнування будівель, споруд, обладнання і транспортних засобів, порушення виробничого або транспортного процесу чи завдає шкоду довкіллю.

Небезпечне природне явище - подія природного походження або результат діяльності природних процесів, які за своєю інтенсивністю, масштабом поширення і тривалістю можуть вражати людей, об’єкти економіки та довкілля.

Катастрофа - великомасштабна аварія чи інша подія, що призводить до тяжких трагічних наслідків.

За масштабами та походженнями НС мають, як і небезпеки, широкий спектр відтінків та відмінностей і теж підлягають класифікації.

Відповідно до причин походження подій, що можуть зумовити виникнення НС на території України розрізняються:

НС техногенного характеру - транспортні аварії

(катастрофи), пожежі, неспровоковані вибухи чи їх загроза, аварії з викидом небезпечних хімічних, біологічних, радіоактивних речовин, раптове руйнування споруд та будівель, аварії на інженерних мережах і спорудах, гідродинамічні аварії на греблях тощо.

НС природного характеру - небезпечні геологічні,

метеорологічні, гідрологічні морські та прісноводні явища, деградація грунтів чи надр, природні пожежі, зміна стану повітряного басейну, інфекційна захворюваність людей, тварин, рослин, зміна стану водних ресурсів та біосфери тощо.

НС соціально-політичного характеру - пов’язані з протиправними діями антиконституційного, терористичного спрямування, здійснена або реальна загроза терористичного акту, викрадення суден, захоплення заручників, встановлення вибухових пристроїв у громадських місцях і т. ін.

Це так би мовити узагальнена класифікація НС, але вона може мати і більш розгалужений вигляд (табл.1)

16

Таблиця 1

Походження НС

природні

техногенні

екологіч

Антропоге

Соціально-

ні

нні від

політичні та

грец.

соціально-

Antropos-

психологічн

людина

землетруси,

транспортні

зміна суші,

травми,

війни,

повені,

катастрофи,

деградація

промислове та

міжнаціо-

пожежі

викиди СДОР,

грунту,

с/г забруднення нальні

епідемії,

радіоактивних

зміна клі

побутові, про-

конфлікти,

вулканізм

речовин,

мату,

промислові та

економічні

смерчі

вибухи,

руйнування інш. екстрематруднощі,

урагани

обвали спо-

озонового

льні фактори

стреси,

руд

шару,

шкідливі

електроенер-

недостача

звички,

гетичні аварії,

прісної води,

негативні

гідродинаміч-

зникнення ро-

та ін. аварії

слин і тварин

Додамо, що відповідно до територіального поширення та обсягів технічних та матеріальних ресурсів, що необхідні для ліквідації НС вони відносяться:

–до загальнодержаного рівня – НС, яка розвивається на території двох та більше областей, або коли для її ліквідації необхідні ресурси у обсягах, що перевищують власні можливості області;

–до регіонального рівня – НС, яка розгортається на території двох та більше адмінрайонів (міст обласного значення) або коли для її ліквідації необхідні ресурси у обсягах, що перевищують власні можливості окремого району; до місцевого рівня – НС, яка виходить за межі

потенційно небезпечного об’єкта, загрожує поширенням на суміжні об’єкти тощо;

17

– до об’єктового рівня – НС, яка не підпадають під вищезазначені визначення.

Підсумовуючи викладений матеріал з даної теми надамо ще деякі узагальнення.

БЖД – галузь знання та науково–практичної діяльності, яка спрямована на:

–вивчення загальних закономірностей виникнення небезпек, вивчення їх властивостей;

–вивчення наслідків впливу небезпек;

–вивчення основ захисту людини від небезпек;

–розробку і реалізацію засобів щодо створення і підтримки здорових та безпечних умов життєдіяльності.

Складовими цієї галузі знань є різноманітні науки. які висвітлюють ті чи інші питання безпеки, а саме: гуманітарні, природні, інженерні, науки про людину та суспільство. Саме з них і складається Європейська програма навчання у сфері наук з ризиків (FORM – OSE).

А розділами наукової дисципліни БЖД слід вважати:

–охорону праці (виробнича санітарія, техніка безпеки, організаційні основи);

–пожежну безпеку ( на виробництві, у побуті, пожежо– вибухозахист);

–цивільну оборону (захист від техногенних катастроф, стихійних лих, війни);

–гігієну (праці, соцгігієна, комунальна гігієна);

–промислову екологію;

–охорону природного середовища (земель, повітря, води). Отже зрозуміло, що БЖД за змістом покликана не стільки вирішувати спеціальні проблеми безпеки, скільки давати загальну освіту в галузі безпек, що є науково–методичним фундаментом для всіх дисциплін з безпек.

Контрольні питання:

1.Парадокси в системі ЦО (БЖД) щодо реальних небезпек.

2.Формування сучасного світогляду щодо взаємовідносин людини з природою.

18

3.Мета та завдання вивчення дисципліни БЖД.

4.Головні постулати БЖД.

5.Основні поняття дисципліни БЖД.

6.Класифікація небезпек за походженням та джерелами.

7.Вражаючі фактори (причини) які приводять до біди.

8.Надзвичайні ситуації за походженням.

9.Рівні надзвичайних ситуацій.

ЛЕКЦІЯ 2. ПРАВОВІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ ОСНОВИ БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ.

Ні одна державна або громадська система не в змозі нормально функціонувати. якщо вона не має під собою правової основи. Тим більше це стосується глобальних, державних систем до яких відносяться Єдина державна система запобігання і реагування на НС техногенного та природного характеру, в цілому система безпеки життєдіяльності населення України, Цивільна оборона тощо. Чому справедливе таке твердження? Міжнародний та національний досвід свідчить, що втрати від НС багаторазово скорочуються якщо держава має системні заходи в сфері ризиків. Що таке системні заходи? Це значить, що для успіху рішення на державному рівні повинна бути виконана система взаємопов’язаних заходів організаційного, правового. ресурсного та інформаційного забезпечення. За темою лекції нас цікавить перш за все два аспекти системності: правове та організаційне забезпечення.

Отже спочатку про право.

Право – це сукупність встановлених або санкціонованих державних загальнообов’язкових правил поведінки (норм), додержання яких забезпечується заходами державного впливу. Розвинуте суспільство не знає іншої системи соціальних норм, крім права, яка була спроможна забезпечити активне і всебічне регулювання відносин перш за все завдяки таким властивостям права як загальнообов’язковість, точність. упорядкованість, стабільність та формальна визначеність.

То яке ж правове поле ми маємо зараз в сфері безпеки життєдіяльності на Україні? Хоча воно тільки починає

19

розроблятися і за забезпеченістю у нормативно–правових актах становить всього – 20–25% від потреби, але за роки незалежності України ,багато що зроблено. Прийнято та введено в дію більш як 50 законів України, постанов Верховної Ради, Кабінету Міністрів та Указів Президента України. Всі ці законодавчі акти стосуються галузі надзвичайних ситуацій

Надзвичайні ситуації виникають у всіх сферах суспільного життя, і, в таких випадках, описуються різними законодавчими актами досить різного спрямування та призначення.

Всі існуючі Законодавчі акти в галузі надзвичайних ситуацій можна умовно поділити на 4 групи.

До першої групи належать акти Верховної ради України та Президента України, які безпосередньо регулюють суспільні взаємостосунки під час НС. Сюди, зокрема, належать Закони України «Про надзвичайний стан», «Про цивільну оборону України» «Про аварійно–рятувальні служби» «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку», «Про охорону праці» тощо.

До другої групи належать законодавчі акти. які опосередковано впливають на взаємостосунки під час НС або регулюють процеси, спрямовані на підтримання належного рівня техногенної та природної безпеки. Це , наприклад, Водний кодекс України, Закони України «Про екологічну експертизу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та ін.

До третьої групи належать низка підзаконних документів, що в одному випадку розкривають положення та механізм дії законодавчих актів, а в другому – впорядковують стосунки. які ще не врегульовані законами. До найбільш важливих нормативних документів такого плану належать наступні акти Кабінету Міністрів України, що прямо регулюють систему забезпечення техногенної та природної безпеки: Положення про єдину державну систему запобігання та реагування на НС техногенного та природного характеру, Положення про Цивільну оборону, Положення про класифікацію НС, Положення про Державну комісію з питань техногенно– екологічної безпеки та НС, Положення про Міністерство України з питань НС та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

20

Окремою відособленою групою нормативно–правових актів є такі, що регулюють діяльність сил та формувань, які можуть залучатися до (при певних обставинах) ліквідації НС. Це Закони України «Про збройні сили України», «Про міліцію» тощо. Наведений, хай і скорочений, перелік нормативно–правових документів дає уявлення про загальний стан законодавчого забезпечення техногенної та природної безпеки. Але слід відзначити, що слідом за появою фундаментальних нормативно– правових актів йде розробка (на їх основі) величезної кількості інструкцій, стандартів, правил тощо. Це забирає занадто багато часу і ускладнює роботу в любій галузі. Так лише в галузі охорони праці, згідно з оцінками фахівців, переопрацювання та створення потребує близько 3000 документів різного порядку.

Втім простий перелік навіть основних правових документів з безпеки життєдіяльності замало що дає про уявлення в цій сфері, тобто є потреба розглянути зміст деяких найвагоміших документів.

Загальні положення Закону «Про цивільну оборону України»

Згідно з Законом та Положенням про ЦО громадяни України мають право на захист свого життя і здоров’я від наслідків НС і можуть вимагати від Уряду України забезпечення його реалізації. Держава як гарант цього права створює систему ЦО заради такого захисту. Цивільна оборона України є державною системою органів управління силами і засобами, що створюються для організації і забезпечення захисту від НС.

ЦО України ставить перед собою такі завдання:

–запобігання виникнення НС і запровадження заходів щодо зменшення збитків і втрат;

–оповіщення населення про загрозу і виникнення НС та постійне інформування його про наявну обстановку;

–захист населення від наслідків аварій, катастроф, стихійних лих і засобів масового враження;

21

–організація життєзабезпечення населення під час НС, організація і проведення рятувальних і невідкладних робіт у районах стихійного лиха й осередках ураження;

–підготовка і перепідготовка керівного складу ЦО, її органів та сил;

–навчання населення вмінню застосовувати засоби індивідуального захисту і діяти у НС;

–створення систем аналізу і прогнозування управлянні,

оповіщення, зв’язку, спостереження і контролю за радіоактивним, хімічним і бактеріологічним зараженням.

Загальне керівництво ЦО України покладається на Кабінет Міністрів України, центральні та місцеві органи державної влади, адміністрації, підприємств, установ і організацій. Начальником ЦО України є Прим’єр -міністр України. На інших адміністративно–територіальних рівнях керівництво ЦО здійснюють голови та керівники відповідальних органів виконавчої влади, у міністерствах, інших органах державного управління та на об’єктах господарчої діяльності начальниками ЦО є їхні керівники. Безпосереднє повсякденне керівництво за виконанням завдань ЦО, її органів управляння та сил покладається на Міністерство України з питань НС та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (МНС далі), а на регіональному та місцевому рівнях – управління та відділам з НС та цивільного захисту населення.

Дуже важливими регулюючими нормативними документами в сфері техногенно–природної безпеки є Положення про Міністерства України, зокрема це Положення про МНС. В цих документах чітко визначаються сфери компетенції кожного окремого відомства з забезпечення техногенної і природної безпеки з погляду прав, обов’язків ти відповідальності. Але центральним органом виконавчої влади, що забезпечує проведення у життя державної політики у сфері Цивільної оборони, захисту населення від НС є Міністерство з НС (МНС) на яке покладено широке коло завдань і яке має широкі права.

Додамо, що важливо, у випадках передбачених законодавством, рішення МНС України є обов’язковими до

виконання центральними та місцевими органами виконавчої

22

влади, підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності та громадянами.

Серед перелічених актів Уряду особливе місце займає

Положення про єдину державну систему запобігання та реагування на НС техногенного і природного характеру (далі ЄДС). Є рація більш детально розкрити зміст цього документа. Це Положення визначає принципи, основні завдання, склад сил і засобів захисту, порядок виконання завдань і взаємодії, регулює основні питання функціонування ЄДС. Основна мета створення ЄДС – забезпечення реалізації державної політики у сфері запобігання і реагування на НС. ЄДС як система має чотири рівні або підсистеми: загально–державний, регіональний, місцевий і

об’єктовий.

Кожен рівень ЄДС має два органи управління: координуючий та постійно–діючий.

До координуючих органів відносяться:

а) на загальнодержавному рівні – Державна комісія та національна рада з безпеки життєдіяльності;

б) на регіональному рівні –регіональні (обласні) комісії з

НС;

в) на місцевому рівні – місцеві (районні) комісії з НС; г) на об’єктовому рівні –об’єктові комісії з НС;

Всі ці комісії забезпечують безпосереднє керівництво реагуванням на НС і працюють не у повсякденному режимі, а в разі необхідності.

До постійних органів відносяться;

а) на загальнодержавному рівні – Кабінет Міністрів України, МНС та галузеві міністерства;

б) на регіональному рівні –облдержадміністрація та управління з питань НС та цивільного захисту населення;

в) на місцевому рівні – райдержадміністрація та відділ з НС та цивільного захисту населення;

г) на об’єктовому рівні –структурні підрозділи підприємств. установ і організацій або спеціально призначені особи (начальники штабів ЦО).

Крім того до органів повсякденного управління ЄДС відносяться такі структури як зв’язок, оповіщення, аналітичні

23

центри та центри управління. оперативно–чергові та диспетчерські служби.

Органи управління ЄДС (постійні) в залежності від обстановки працюють;

а) в режимі повсякденної діяльності (при нормальній обстановці);

б) в режимі підвищеної готовності ( в разі істотного погіршення обстановки);

в) в режимі діяльності у НС ( аварія, катастрофа,

стихійне лихо тощо).

г) в режимі діяльності у надзвичайному стані.

В цьому режимі виконуються заходи які передбачені Законом України «Про надзвичайний стан (наприклад: війна)».

ЄДС має свої сили та засоби. Вони розподіляються на:

а) сили постійної готовності (війська ЦО та спеціальні цивільні аварійно–рятувальні формування);

б) позаштатні спеціалізовані невоєнізовані

формування.

Вони створюються за наказами керівників державних підприємств. установ і організацій на базі існуючих служб і підрозділів для виконання конкретних видів невідкладних робіт (наприклад: рятувальна група, сандружина, ланка пожежогасіння, група охорони громадського порядку).

Дуже важливим правовим документом є Закон України «Про захист населення, територій від НС техногенного і природного характеру». В ньому викладені основні принципи у сфері захисту населення від НС, права та обов’язки громадян щодо виникнення небезпек. Декілька статей цього документа присвячено основним заходам у сфері захисту, а саме:

–інформування та оповіщення населення про НС;

–укриття населення в захисних спорудах;

–евакуаційні заходи;

–інженерний, медичний, біологічний, радіаційний та хімічний захист.

Відповідно до цього Закону повинна здійснюватися постійна підготовка населення до дій в умовах НС за спеціально розробленою системою заходів тощо.