0000b7eb[2]

МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ КУЛЬТУРИ

Кафедра фізичної культури і здоров’я

БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

КУРС ЛЕКЦІЙ

Харків, ХДАК, 2003

5

УДК 811.161.2(073) ББК 81.2Укр-923

С91

Друкується за рішенням ради факультету документознавства та інформаційної діяльності

(протокол № 6 від 7 квітня 2003 р.)

Укладачі:

І.Г.Бондалетов; В.О.Афанасьєв; Н.В.Цигановська

Безпека життєдіяльності: Курс лекцій /Хар. держ. акад.

С91 культури; Уклад.: І.Г.Бонддалетов, В.О.Афанасьєв, Н.В.Цигановська, -Х.: ХДАК, 2003. - 197 с.

УДК811.161.2(073) ББК 81.2Укр-923

©Харківська державна академія культури, 2003

©Афанасьєв В.О.,Бондалетов І.Г., Цигановська Н.В., 2003

6

ЗМІСТ

Вступна лекція до курсу...............................................................

Лекція 2. Правові та організаційні основи безпеки

життєдіяльності……………………………................

Лекція 3. Природа небезпек та ризику. Планетарні аспекти

безпеки життєдіяльності………………..……………

Лекція 4. Природні небезпеки (стихійні лиха): причини

виникнення, характеристика…………………………

Лекція 5. Небезпеки техногенного характеру………………......

Лекція 6. Іонізуючі випромінювання: характеристика, джерела

небезпек, радіаційні режими захисту населення.........

Лекція 7. Небезпека від впливу електричного струму на

людину…...............……................................................

Лекція 8-9. Психофізіологічні особливості людини і безпека

життєдіяльності.......................................................…

10.Рекомендації щодо дій населення у надзвичайних ситуаціях:……………………..................................…………

-Природні джерела небезпек…………………………..........

-Аварія на хімічно-небезпечному об’єкті……………….....

-Радіаційна небезпека………………………………..............

-Безпека на дорозі……………………………………………

-Ожеледиця………………………………………………...…

-Пожежа………………………………………………………

-Обережно - ртуть……………………………………………

-Безпека на воді………………………………………………

-Прогулянка у ліс……………………………….....………...

7

ПЕРЕДМОВА

Вже більше як десять років ми спостерігаємо в Україні інфляційні процеси, нестабільність виробництва, дефіцит бюджетних коштів тощо. Все це не тільки загострило проблеми безпеки життєдіяльності, але значно збільшило виникнення надзвичайних ситуацій, нещасних випадків, людських втрат. Їх зараз в Україні у 5 - 6 разів більше ніж у розвинутих країнах світу. Це і наслідок серйозних недоліків у навчанні з ЦО як на виробництві, так і у закладах освіти.

Даний курс лекцій з безпеки життєдіяльності розкриває мету та основні завдання дисципліни, вміщує теоретичні знання про природу небезпек та відомості про захист людини в умовах надзвичайних ситуацій. Повна частка матеріалу присвячена правилам поведінки населення в умовах небезпек.

8

ВСТУПНА ЛЕКЦІЯ ДО КУРСУ

Десятиріччями безпека розумілася лише як захист територій від зовнішнього вторгнення, як глобальна безпека від загрози ядерного самознищення людства. При тривалому протистоянні двох світових непримиренних політичних систем це ще було якось зрозумілим, тому головним завданням системи цивільної оборони було навчання населення заходам захисту від зброї масового враження.

Але в той же час в країні поза увагою залишалися чисельні стихійні лиха, виробничий та побутовий травматизм, аварії і катастрофи техногенного характеру, від яких людські та матеріальні втрати були просто жахливими. Таким чином вчили захищатися перш за все не від реальних загроз, а від загроз можливих, хоча, безумовно, і страхітливих.

Відверто кажучи, то були гіпертрофовані акценти переважно на воєнний час, хоча в кінці ХХ століття природні та техногенні небезпечні явища за підрахунками вчених стали здатними за руйнівним потенціалом порівнюватися з загрозою військово– політичних надзвичайних ситуацій. Це вимагало орієнтації на захист в умовах мирного часу. Більш того, ті 10 млр. тон умовного палива, які зараз видобуваються у світі і які здатні горіти, вибухати, отруювати можна умовно порівняти з арсеналом ядерної зброї, що накопичена у світі за всю історію його існування. Тільки у 1999 р. від землетрусів, ураганів, повенів і таке інше у всьому світі загинуло біля 20 млн. чоловік і 300 млн. залишилося без даху.

Дивно і парадоксально: протягом сторіч людство вдосконалювало техніку щоб захистити себе від природних та антропогенних небезпек, але в результаті прийшло до найвищої технічної небезпеки, яка пов’язана з технологічним ризиком, особливо при виробництві ядерної енергії. То не треба обожнювати технічний прогрес: «Досконало очевидно, що в техніці закладені не тільки безмежні можливості, але і безмежна небезпека» (К.Ясперс). Події останніх років показали справедливість цього попередження: вже сьогодні небезпечні явища техногенного характеру, які викликані активною діяльністю людини починають перевищувати силу явищ, які

9

викликані природними процесами. Ці реалії висвітлюють те, на що довгий час не звертали уваги або навмисно замовчувались владними структурами, а саме – ставлення до питань широкої інформованості населення про рівень нещасних випадків та загибелі людей у країні.

Сприяли такому стану речей низька освіченість населення в питаннях безпеки, нехтування людьми елементарними правилами безпеки як на виробництві так і в побуті, адаптація до небезпек, недостатня кількість професійних рятувальних служб і обладнання та багато іншого.

Вихід з такого становища вбачається лише в реалізації комплексу виважених державних заходів, і, найголовніше, в зміні стилю мислення та поведінки людей. А втім докорінно змінити стиль мислення людей навряд чи можливо без формування сучасного світогляду. Як його сформувати – складне питання, але він починається з уявлення місця і ролі людини в Природі, з’ясування того, що коїться за межами нашого дому, на землі, воді

ів космосі. Взагалі скажімо так: зайво говорити про формування сучасного світогляду людини, якщо вона не враховує, не пов’язує соціальний розвиток і стан навколишнього середовища з діяльністю людства в ньому.

Одним з перших у світі звернув увагу на цю проблему перший президент академії наук України В.І.Вернадський. Він обгрунтував положення про те, що лик Землі сформовано людиною. Сама людська діяльність у сто крат посилена науковою думкою стала найбільш могутньою геологічною силою на планеті

іпочала перевищувати масштаби найпотужніших стихійних явищ. Ця наукова думка як геологічна сила почала формувати сферу розуму або ноосферу. Втім, нехай не складається враження, що людина – цар природи і її все підвладно. Ні, людина не господар у світі, вона – лише частка природи, народжена нею і, що наслідки діяльності людини, яка переступає дозволену межу, бумерангом б’ють по ній самій.

Оскільки це так, від людини залежить: бути землі, воді, повітрю, навіть космосу, екологічно чистими, чи рухатись неухильно до глобальної екологічної катастрофи. Тепер уже кожному зрозуміло, що економічна діяльність людини і стан навколишнього середовища – це нерозривні частини одного

10

цілого. Їх не можна розглядати окремо. Соціальний розвиток і стан цього середовища стають рушійною силою у світогляді людства, яке повинне повсякчас враховувати у своїй діяльності всі складові свого життя, і передусім свій вплив на біосферу й ноосферу.

Нажаль, Україна – яскравий приклад того, де лиха прискорюють свій біг. Нині обсяг накопичених у межах нашої країни промислових відходів перевищує 25 млрд. тонн або 500 тонн на одного жителя України. Це результат занадто високої матеріалоємності і енергоємності виробництва, що породило надлишкове видобування корисних копалин, їх переробку і спалювання. Усе це, підсилене радіоактивним забрудненням територій (в наслідок Чорнобильської катастрофи) призвело до різкого зростання смертності, травматизму людей, кількості аварій, катастроф в Україні, які набагато перевищують аналогічні показники в розвинутих країнах світу.

Отже, в такій ситуації важливість питань безпеки життєдіяльності в широкому розумінні слова повинна усвоїти кожна людина і, безперечно людина з вищою освітою. Усвоїти все це треба на такому рівні, щоб формувалося гуманне світосприйняття, переконання про існування ою’єктивних можливостей встановлення гармонійних відносин між людиною, технікою, природою і суспільством. Покликана до цього нова інтегральна наукова дисципліна «Безпека життєдіяльності», бо її попередниця «Цивільна оборона» вирішувала суто спеціальні проблеми безпек і не сприяла виробленню ідеології безпечного мислення і поведінки.

То яка ж головна мета вивчення дисципліни «Безпека життєдіяльності»? Вона полягає в тому, щоб забезпечити

відповідні сучасним вимогам знання студентів про загальні закономірності виникнення і розвитку небезпек, надзвичайних ситуацій, їх властивості, можливий вплив на життя і здоров’я людини та сформувати необхідні в майбутній діяльності спеціаліста уміння і навички для їх запобігання і ліквідації, захисту людей та навколишнього середовища.

Зараз безпека життєдіяльності ще не є цілком сформованою науковою дисципліною, але вона формується як наука.

11

Вона намагається опрацьовувати, теоретично систематизувати об’єктивні знання галузі, ставить за мету опис, пояснення і передбачення процесів і явищ дійсності, що становить предмет її вивчення і таке інше.

Як і кожна наукова дисципліна БЖД має свої проблеми. Головна з них – формування гуманного світосприймання, сучасних світоглядних переконань щодо існування об’єктивних можливостей гармонійних відносин між людиною, технікою, природою і суспільством.

На практиці ми поки що не маємо таких гармонійних відносин. Це хоча б і тому, що не дотримуємося головних постулатів БЖД:

–треба багато знати про оточуючі нас небезпеки та закони природи;

–треба знати власні фізичні можливості та психофізичні особливості;

–треба вміти передбачати можливість виникнення небезпек, запобігати їх;

–в умовах надзвичайної ситуації треба вміти правильно оцінити ситуацію, прийняти рішення та діяти. І ще: треба пам’ятати, що мала вірогідність виникнення НС є одною з причин їх недооцінки, але при великих людських і матеріальних втратах вони свідчать про необхідність підготовки населення до адекватних дій в умовах НС.

Одним з атрибутів кожної науки є її понятійний апарат. Тому надзвичайно важливим для формування безпеки життєдіяльності як науки є чітке визначення понять, термінів та категорій, якими вона оперує.

Найдоцільніше розпочинати з визначення її назви, тобто терміна. Вона складається з трьох слів: «безпека», «життя» та «діяльність» Доцільніше розглянути спочатку з двох останніх: «життя» і «діяльність».

Життя – одна із форм існування матерії, яку відрізняє від інших здатність до різних форм руху, розмноження, розвитку, активної регуляції свого складу та функцій, можливість пристосування до середовища та наявність обміну речовин та подразнення.

12

Термін «життя» певною мірю передбачає активну діяльність, а людська активність має на думці пристосування до навколишнього середовища і трансформацію його для своїх потреб.

Отже, діяльність – це активна взаємодія людини з

навколишнім середовищем, завдяки чому вона досягає свідомо поставленої мети, що виникла в наслідок прояву у неї певної потреби.

Таким чином, під життєдіяльністю розуміється властивість людини не просто діяти в навколишньому життєвому середовищі, а процес збалансованого існування та саморегуляції індивіда, групи людей, суспільства і людства в цілому в єдності їх життєвих потреб і можливостей.

Безпека . Якщо просто, так це стан кого – (чого) – не будь при якому йому не загрожує небезпека, а якщо точніше безпека

– це ступінь свободи від ризику або збалансований за експертною оцінкою, стан людини, соціуму, держави, природних, антропогенних систем тощо.

Небезпека є негативна властивість живої і неживої матерії, яка здатна завдати шкоди самій матерії; людям, тваринному світу, природному середовищу і матеріальним цінностям. Небезпека є центральним поняттям в БЖД.

Виходячи з всього наведеного вище можна дати таке визначення безпеки життєдіяльності: Безпека життєдіяльності

(далі БЖД) – це галузь знання та науково–практичної діяльності, спрямованої на вивчення загальних закономірностей виникнення небезпек, їх властивостей, наслідків впливу їх на організм людини, основ захисту здоров’я та життя людини і середовища її проживання від небезпек, а також на розроблення і реалізацію відповідних засобів та заходів щодо створення і підтримки здорових та безпечних умов життя і діяльності людини як у повсякденних умовах побуту і виробництва так і в умовах надзвичайних ситуацій.

Носіями небезпек є як природні процеси і явища так і матеріально–культурне середовище та людські дії, які мають численні відтінки. Тільки номенклатура (перелік) основних небезпек нараховує понад 150 найменувань. Зрозуміло, що така чисельність небезпек має за потребу їх класифікувати, а також

13

джерела що породжують їх, чинники (фактори) які безпосередньо призводять до негативного впливу на людину. Це необхідно для того щоб глибше пізнати їх природу, властивості, силу враження та обрати відповідно ефективні засоби захисту.

Існують різні системи небезпек з погляду на конкретні потреби. Класифікуються скажімо за походженням, за часом дії, по локалізації, за наслідками і т. д. Класифікацію небезпек можна звести до трьох основних джерел від яких вони походять: природа – людина – техніка тощо. Але найбільш вдалою, на наш погляд, є класифікація небезпек за походженням, а саме: природні, техногенні, соціально–політичні, комбіновані. Така класифікація небезпек майже збігається з класифікацією надзвичайних ситуацій (НС) та з класифікацією небезпечних та шкідливих виробничих факторів. Всі ці класифікації затверджені урядом України.

Але розглянемо спочатку небезпеки за джерелами.

Природні джерела небезпек: землетруси, зсуви, селі,

вулкани, повені, снігові лавини, шторми, урагани, зливи, град, тумани, ожеледі, блискавки, сонячне та космічне випромінювання, небезпечні рослини, тварини, риби, комахи, гриби, бактерії, віруси, заразні хвороби тварин і рослин.

Небезпеки техногенні: це перед усім небезпеки, які виникають як результат дії різноманітних процесів (промислових, будівельних, військових, сільськогосподарських, науководослідних), пов’язані з використанням транспортних засобів, використанням горючих, легкозаймистих, вибухонебезпечних речовин, з використанням процесів, що відбуваються при підвищених температурах, тисках, з використанням електроенергії, хімічних речовин, різних видів випромінювання та багато ін.

Соціальні джерела небезпек: бродяжництво, пияцтво,

алкоголізм, нарко і токсиноманія, тощо. Вони викликані незадовільним матеріальним станом, умовами проживання, конфліктними ситуаціями різного напряму та ін.

Джерела політичних небезпек: є конфлікти на міжнаціональному та міждержавному рівнях, духовне гноблення, політичний тероризм, ідеологічні конфлікти тощо.