0000b7eb[2]

44

кишкові інфекційні хвороби і т.д.). деякі з них мають активно діючі природні осередки широко розповсюджені. Скажімо осередки туляремії є у 23 областях, лептоспірозу у всіх регіонах і т. д. Тому готовність до своєчасної діагностики збудників цих хвороб, своєчасні протиепідемічні заходи мають велике державне значення у захисті населення країни.

Наведемо деякі відомості про найбільш поширені віруси інфекції:

Грип. Щорічно у світі хворіє від 5 до 15% населення. Симптоми грипу всім відомі. Інколи ними нехтують, своєчасно не приймають заходів до лікування в той час як в окремих випадках грип викликає ускладнення у вигляді ураження серця, суглобів, нирок, мозку.

Найбільш ефективною та доступною формою профілактики грипу є завчасна активізація захисних сил організму, інший спосіб захисту – вакцинація.

Хвороба Боткіна або вірусний гепатит, або жовтяниця.

Викликають цю хворобу мінімум сім збудників (вірусів). У кожного збудника свій почерк ураження печінки: від найменш небезпечного (гепатит А) до найпідступнішого (гепатит С), який закінчується тяжкими ураженнями.

Основні правила запобігання цієї хвороби прості: мийте руки перед їжею, кип’ятіть воду, обливайте кип’ятком овочі і фрукти; вакцинація.

Туберкульоз. Його збудник – паличка Коха. Медичні працівники зараз стверджують: епідемія туберкульозу в Україні стала реальністю. Туберкульоз – це різноманітне за своїми проявами інфекційне захворювання. Воно уражає органи дихання, бронхів, гортані, шкіри, кісток, суглобів, сечостатевих органів тощо.

Оскільки туберкульоз вважається соціальною хворобою, причини загострення епідемічної ситуації відомі: йдеться про зарплати, житлові умови, якість харчування, стреси, шкідливі звички і, нарешті, складну екологічну ситуацію. Як же можна запобігти захворюванню на туберкульоз? Насамперед щеплення. Вакцинована людина захищена, бо придбає імунітет проти туберкульозної палички. Але цей імунітет не на все життя.

45

Послаблення цього імунітету, скажімо від грипу, робить людину беззахисною перед туберкульозом.

Харчові отруєння. Збудники харчових отруєнь на відміну від збудників харчових інфекцій (дизентерія, холера) здатні жити та розмножуватися на продуктах. При цьому вони виділяють токсини (отруйні речовини). Людина, яка з’їла отруйну їжу швидко реагує (через 2–24 год.) хворобливими симптомами: блювота, різкі болі в животі, пронос і т.д.

Захворювання які передаються статевим шляхом. Це здавна відомі венеричні захворювання, такі як сифіліс та гонорея, уретрити, генітарний герпес, СНІД тощо. Подібних захворювань зараз налічується близько 30. Враховуючи складну ситуацію в Україні щодо розповсюдження цих захворювань, слід зазначити, що важливе значення має профілактика, а саме: слід уникати випадкових зв’язків, користуватись презервативами, дотримуватись санітарно–гігієнічних правил.

СНІД (або синдром набутого імунодефіциту). Це грізне захворювання, яке стало трагедією людства і ХХ, і ХХI століття, бо це глобальна смертельна інфекція, яку людство досі не може подолати. Що зараз відомо про СНІД? Те, що у світі налічується біля 50 млн. осіб інфікованих вірусом імунодефіциту, біля 16 млн. осіб померли від СНІДу, половина нових випадків інфекції припадає на молодих людей у віці 15–24 роки. Відомо, що зараз найбільша кількість ВІЛ–інфікованих зареєстрована в Одеській, Миколаївській, Донецькій, Дніпропетровській областях, Автономній Республіці Крим та м. Києві.

Шляхи передання ВІЛ–інфекції:

–при статевому контакті з інфікованою людиною;

–під час переливання крові та під час пересадки органів та

тканин;

–при неодноразовому використанні голок та шприців наркоманами, нанесення татуїровок;

–при пошкодженні шкіряних покровів, слизових оболонок медичним інструментом, забрудненим ВІЛ при контакті з інфікованими ВІЛ тканинами та органами;

–від інфікованої матері – плоду під час вагітності чи при годуванні грудним молоком.

Встановлено, що хвороба не передається:

46

–через рукостискання та поцілунки;

–через їжу та предмети домашнього вжитку, при купанні

вбасейні, душі, через спортивні предмети, через укуси комах, при догляді за ВІЛ хворими.

Попри поширену думку про неспроможність науки подолати СНІД, хочеться вірити, що ця хвороба буде переможена. Адже вірус СНІДу вже відкритий, часом знайдуть йому і протиотруту.

Наркоманія. На думку спеціалістів наркоманія в Україні давно набула ознак епідемії. За офіційними даними на 1999 рік в Україні біля 83 тис. наркоманів, а за оцінками МВС їх у 10 – 12 разів більше, бо за даними Інтерполу в Україні зареєстровано 65

тисяч розповсюджувачів наркотиків.

Наркоманія – це насамперед проблема молоді. Середній вік прийому наркотиків 13 – 15 років. Дослідження показали, що середня тривалість життя початку регулярного прийому наркотиків становить 7 років, наркомани рідко доживають до 30 років.

Наркотиком вважається кожна речовина рослинного чи синтетичного походження, яка при введенні в організм може змінити одну чи декілька функцій та внаслідок багаторазового вживання призвести до психічної або фізичної залежності.

ВІДЧУТИ ДІЮ НАРКОТИКІВ І НЕ ВТЯГНУТИСЬ НЕМОЖЛИВО.

З точки зору психо–фармакологічного впливу наркотики можна розподілити на три великі групи:

–наркотики, які пригнічують центральну нервову систему (опіати, барбітурати);

–наркотики, які збуджують діяльність центральної нервової системи (кокаїн, гашиш, амфетаміни);

–наркотики, які викликають галюцинації (марихуана, мускатний горіх, мескалін, псилоцибін. ЛСД).

В наркоманії як хворобі існує такий психічний стан людини як залежність від наркотиків. Залежність розглядають як форму взаємовідносин між наркотиком і особистістю, і ці взаємовідносини залежать як від специфічності ефекту наркотику так і від потреб особистості, котру цей наркотик задовольняє. Чим

47

швидше наркотик задовольняє ці потреби, тим складніше перебороти звичку вживання цього наркотику.

В умовах сильної психічної залежності позитивний психологічний стан особистості залежить тільки від того, чи є наркотик під рукою. В випадку відсутності наркотику людина катується, це найдраматичніший момент під час якого наркоман намагається знайти його за будь яку ціну і, часто, за будь яких умов в ім’я одержання задоволення.

Сім’я, робота, друзі, навчання, їжа, секс, здоров’я – все це відходить на другий план. Немає такої жертви, яку не можна б було принести заради наркотику.

З часом ніщо не може бути страшнішим для наркомана як цей кризовий період тобто відсутність наркотику. В цей період наркоман здатний на вбивство, крадіжку, зраду заради навіть мінімальної дози наркотику.

Сьогодні вони втратили своє здоров’я й загрожують здоров’ю власних дітей і суспільству бо наркоманія поширюється за законами епідемії: хворий на наркоманію втягує в свої тенета все нові і нові жертви.

До природних небезпек слід віднести масові хвороби домашніх тварин та хвороби і шкідники сільськогосподарських культур. Це так звана епізоотія та епіфітотія.

Епізоотія – широко розповсюджені інфекційні захворювання тварин, що значно перевищують рівень звичайної захворюваності на деякій території. Найбільш поширені на Україні такі епізоотичні хвороби як туберкульоз та лейкоз великої рогатої худоби, лептоспіроз, сальмонельози, сибірка, чума свиней, сказ тощо.

Епіфітотія – широко розповсюджені захворювання рослин, що охоплюють район, область або й державу. Це епіфітотія борошнистої роси, бурої листової іржі, фузаріозну, фітофторозу і т. ін. Великої шкоди надають сільському господарству і шкідники рослин. Так, особливо в степових районах, відбуваються спалахи найнебезпечнішого шкідника озимої пшениці – клопа–черепашки.

48

Контрольні питання:

1.Природні небезпеки: поняття, характеристика.

2.Стихійні лиха за розподілом та різновидами.

3.Характеристика:

-Геологічних небезпечних явищ;

-Метеорологічних небезпечних явищ;

-Гідрологічних небезпечних явищ;

-Природних пожеж;

-Природно–соціальних небезпек.

ЛЕКЦІЯ 5. НЕБЕЗПЕКИ ТЕХНОГЕННОГО ХАРАКТЕРУ.

Техногенні небезпеки в буквальному розумінні – небезпеки породжені технікою. Але це не зовсім вірне визначення. Точніше буде сказати, що це є небезпеки антропогенні (від anthropos – людина), тобто які виникли в наслідок діяльності людини.

Техногенні небезпеки існують завдяки наявності т е х н о с ф е р и, котра по справжньому сформувалась в епоху промислової революції. Саме з тої пори почали виникати і розвиватися процеси не власні біосфері: спалювання величезних мас викопного палива, отримання металів та інших хімічних елементів, синтез невідомих досі органічних речовин, виробництво енергії на атомних електростанціях та багато ін.

То що таке техносфера? Це регіон біосфери, перетворений людиною за допомогою прямого або непрямого впливу технічних засобів з метою найкращої відповідальності своїм потребам.

Зростання масштабів господарської діяльності кількості великих промислових комплексів, концентрація на них агрегатів і установок великої потужності, використання на виробництві великих кількостей потенційно небезпечних речовин збільшується вірогідність виникнення техногенних ситуацій. А збільшується тому, що головна причина, яка запускає механізм

49

аварій і катастроф, полягає в недостатності робочої функції людини.

За цією загальною причиною скривається багато складових. Це і невдало виконаний проект приладу або засобу, і порушення техніки експлуатації, і хиби технологічного процесу, і невключення в систему дублюючих проти аварійних приладів, це і недостатній професіоналізм (недостатні знання, недостатність навчання з техніки безпеки, недостатність психічних функцій зумовлених шкідливими звичками) та багато ін.

Все це здійснюється через ланцюг багатьох передавальних ланок, які можуть вважатися факторами ризику.

Складовими компонентами техносфери є виробниче середовище де існує велика кількість техногенних небезпек і безліч шкідливих і небезпечних факторів. Узагальнено вони розподіляються на:

–хімічні (речовини та їх з’єднання, які мають токсичні, подразнюючі, канцерогенні, мутагенні, сенсибілізуючі властивості і завдяки яким вони негативно впливають на організм людини);

–фізичні (машини і механізми, які рухаються, надмірні шуми та вібрації, електромагнітні та іонізуючі випромінювання, недостатнє освітлення, підвищення значення напруги в електромережі тощо);

–біологічні (патогенні мікроорганізми та продукти їх життєдіяльності, а також шкідливі істоти та рослини);

–психофізіологічні (фізичне перенавантаження, розумове перенапруження, незручні статичні робочі пози, монотонія і т. ін.

Аварія з витоком сильнодіючих отруйних речовин.

За міжнародним Регістром у світі виробляється понад 60 тис. токсичних речовин у великих кількостях з них 500, які відносяться до групи сильно–діючих (СДОР). Об’єкти господарювання на яких виробляються (використовуються) СДОР, є об’єктами хімічно небезпечними.

На Україні функціонує біля 1800 таких об’єктів де зберігається, використовується більше 280 тис. тонн СДОР у т. ч.

50

178 тис. тонн аміаку і 9,8 тис. тонн хлору. Це заводи і комбінати хімічних галузей промисловості, виробництва інших галузей промисловості, які використовують СДОР, підприємства, обладнані холодильними установками, залізничні станції, порти, склади і термінали де концентрується продукція хімічних виробництв, транспортні засоби, контейнери, наливні поїзди, цистерни, танкери що перевозять хімічні продукти тощо.

Саме тут найчастіше відбуваються аварії і катастрофи з витоком СДОР.

Головним фактором ураження при аваріях на хімічно небезпечних об’єктах є хімічне зараження місцевості і приземного шару повітря.

Як відомо, найбільш поширеним СДОР є хлор і аміак. Наведемо деякі їх властивості.

ХЛОР (Cl2) – зеленувато–жовтий газ з різким запахом. Хлор у 2,5 рази важчий за повітря, кипить при – 34,6° С.

Вплив на людей – подразнює дихальні шляхи, викликає набряк легенів.

Гранично допустима концентрація хлору у повітрі 0,001 мг/л., смертельна концентрація при одногодинній експозиції – 0,1 мг/л., при більш високих концентраціях смерть наступає через 5– 25 хвилин.

АМІАК (NH3) – безбарвний газ із характерним різким запахом нашатирного спирту, легший за повітря, дуже добре розчиняється у воді. Дія аміаку на людей у високих концентраціях викликає корчі, набряк легенів і гортані. Гранично допустима концентрація NH3 в повітрі – 0,02 мг/л., смертельна концентрація при 30–хвилинній експозиції – 7 мг/л.

СІРЧАНИЙ АНГІДРІД (SO2) – є одним з поширених СДОРів. Це безбарвний газ з характерним різким запахом, в 2,2 рази важчий за повітря, має досить велику розчинність у воді (40:1), при взаємодії з водою утворюються сірчана кислота.

SO2 небезпечний при вдиханні. Його пари у вологому повітрі сильно подразнюють слизові оболонки та шкіру. З’являється кашель, різкий біль в очах, сльози, дихання і ковтання утруднене, шкіра червоніє. Вдихання повітря, яке містить 0,2% SO2, викликає хрипоту, задишку і швидку втрату свідомості. Можлива смерть. Гранично допустима концентрація сірчаного

51

ангідриду в повітрі населених місць – 0,05 мг/м3, в робочому приміщенні промислового підприємства – 10 мг/м3.

РТУТЬ (Hg) – єдиний метал при кімнатній температурі перебуває в стані рідини і парує. Пара ртуті дуже отруйна. Навіть тієї кількості ртуті, що містить звичайний градусник, досить щоб одержати отруту. Якщо ртуть розлилась на підлозі, слід негайно зібрати її пилососом або піпеткою з грушею

НЕБЕЗПЕКИ НА ТРАНСПОРТІ. (АВАРІЇ ТА КАТАСТРОФИ).

Аварії та катастрофи на різних видах транспорту здійснюється під впливом переважно фізичних факторів небезпек. На транспорт припадає найбільша кількість надзвичайних ситуацій, особливо з загибеллю людей. Щорічно в Україні транспортом загального користування перевозиться понад 3 млрд. пасажирів, біля 900 млн. тонн вантажів, з них 15% вантажів є потенційно небезпечними. Велике значення при аваріях має психологічний чинник (фактор), зокрема емоційний стрес. Для пасажирів зовсім непідготовлених та необізнаних з обставинами можливих аварій цей чинник відіграє негативну роль. Люди, які підготовлені, знають про можливі аварійні ситуації, а також про те, що робити при їх виникненні, скоять менше помилок, що може врятувати їм життя. Тому необхідно, щоб кожний пасажир з метою підвищення особистої дорожньо–транспортної безпеки знав потенційно аварійні ситуації, характерні для того чи іншого виду транспортних засобів, послугами якого він скористався.

АВТОМОБІЛЬНИЙ ТРАНСПОРТ.

В наслідок ДТП в Україні щорічно гине 5–6 тис. осіб і більше 4– тис. одержує травми. Причини ДТП – порушення правил дорожнього руху, технічні несправності автомобілів, перевищення швидкості руху, недостатня підготовка осіб, що керують авто, недостатня їх реакція. Водіїв та пасажирів у подорожах можуть зустріти незадовільний стан доріг, відкриті каналізаційні люки, неосвітлені ділянки дороги, на котрих

52

виконуються ремонтні роботи, відсутність знаків, що попереджають про небезпеки.

ПОВІТРЯНИЙ ТРАНСПОРТ.

У середньому щорічно в світі стається близько 60 авіакатастроф в яких гинуть понад 2000 пасажирів. А на дорогах світу щорічно гине понад 250 тис. чоловік. Отже, ризик потрапити під колеса машини в 10–15 разів вищий від ризику загинути в авіакатастрофі. Відомо, що загальний шанс на спасіння в авіакатастрофах при польотах на великих реактивних лайнерах значно вищий, порівняно з невеликими літаками.

При катастрофах деяких травм можна уникнути, якщо дотримуватись певних рекомендацій – вони збільшують шанси пасажирів на спасіння в будь–якій ситуації.

ЗАЛІЗНИЧНИЙ ТРАНСПОРТ

Зонами підвищеної небезпеки на залізничному транспорті є: залізничні колії, переїзди, посадочні платформи. Постійну небезпеку становить система електропостачання, можливість зіткнення, сходу поїзда з колії. Найбільшу небезпеку для пасажирів становлять пожежі у вагонах, особливо в нічний час та на великих перегонах.

Значно зменшує ризик потрапляння в НС дотримання правил безпеки як пасажирами так і машиністами. Їх треба вивчати під час подорожей (вони є в кожному пасажирському вагоні.

МОРСЬКИЙ ТРАНСПОРТ.

Можливий ризик для життя людини на морських транспортних засобах значно вищий ніж на авіалініях та залізничних видах.

Статистика морських катастроф свідчить, що одна третина потерпілих гинуть. На первісних ролях тут діють паніка, розгубленість, невіра в те, що людину врятують.

53

При евакуації пасажирів з корабля, який тоне, ризик для життя виникає не тільки під час відпливу рятувальних пристроїв, але й при їх спуску на воду, сильних ударах об борт, коли штормить, внаслідок неправильного використання рятувальних жилетів або коли люди стрибають у воду з висоти 10–15 м. При низьких температурах води, щоб уповільнити переохолодження організму і тим збільшити шанс на виживання, необхідно голову тримати якомога вище над водою бо понад 50% всіх теплозатрат організму припадає на голову.

АВАРІЇ З ВИКИДОМ РАДІОАКТИВНИХ РЕЧОВИН У НАВКОЛИШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ.

Такі аварії теж викликаються фізичними факторами небезпек.

Об’єктів, які мають справу з радіоактивними речовинами, на Україні дуже багато. Це 16 атомних реакторів на 5 АЕС, 2 дослідних ядерних реактора і більше 8 тис. підприємств і організацій, які використовуються у виробництві, дослідництві та медичній практиці різноманітні, радіоактивні речовини.

На деяких з них слід зупинитися більш змістовно. Атомні електростанції є найбільш небезпечними серед

радіаційно-небезпечних об’єктів (РНО) саме за наслідками можливих аварій.

Велику небезпеку складають і проникаюча радіація, і радіоактивне зараження місцевості в разі аварії або катастрофи.

Складність аварії–катастрофи на Чорнобильській АЕС полягає в тому, що після зруйнування реактора четвертого енергоблоку він перейшов у режим саморегулюючого енерговиділення і перетворився в джерело безперервного пульсуючого виділення в атмосферу продуктів ядерного ділення. Вони являли собою біля 200 уламкових радіонуклідів більше як 30 хімічних елементів, а також ізотопи наведеної активності – цезій–134, нептуній–239. Вони мають періоди напіврозпаду від 30 сек. до 30 років. Оце безперервне виділення продуктів ядерного ділення припинили тільки через місяць, коли остаточно закидали жерло радіації піском, доломітом тощо. Теж саме ми спостерігаємо і при атомному вибуху, але є тут велика різниця –