0000b7eb[2]

34

та призводять до порушення нормальної діяльності населення, загибелі людей, руйнування і нищення матеріальних цінностей.

Стихійні лиха можуть виникати як незалежно один від одного, так і у взаємозв’язку: одне з них може покликати за собою інше.

Ці небезпечні природні явища характеризуються значними масштабами та різною тривалістю – від декількох секунд і хвилин (землетрус) до декількох годин (селі), діб (зсуви) та тижнів (повені).

Відзначимо, що якби людство не хотіло змиритися з проявами розбурханої сили стихії, на сьогодні воно мусить у більшості випадків виконувати пасивну роль, проводячи лише комплекс робіт з ліквідації їх наслідків.

За причиною виникнення стихійні лиха поділяються на:

-геологічні небезпечні явища які відбуваються як в надрах землі (тектонічні) так і на її поверхні (топологічні);

-метеорологічні стихійні лиха, які відбуваються в атмосфері;

-гідрологічні небезпечні явища;

-природні пожежі;

-масові інфекції та хвороби людей, тварин і рослин (біотичні небезпеки).

Кожна з перелічених груп стихійних лих включає в себе декілька різновидів та має свої особливості впливу.

Є рація їх не тільки перелічити, але й дати стислу характеристику за витоками та проявом.

ГЕОЛОГІЧНІ НЕБЕЗПЕЧНІ ЯВИЩА

Землетруси. Нам тільки здається, що це грізне природне явище рідкісне. Насправді на Землі щорічно відбувається 1 млн. сейсмічних коливань, 100 тис. з яких відчуваються людьми та 1000 спричиняють значні збитки. Відбуваються вони і на Україні, хоча, на щастя, не так часто як скажімо в Японії, Чілі та багатьох інших регіонах Землі.

35

Більшість землетрусів пов’язано з визволенням внутрішньої енергії Землі через розлоги в неї.

На Україні теж є сейсмоактивні зони. Це Карпати та гірський Крим.

У минулому тут відбувалися руйнівні землетруси. Так у 1927 році відбувся Ялтинський землетрус силою 6-8 балів, у 1977 році сейсмічні хвилі з районів Карпат докотилися аж до Києва та Харкова, навіть під Вовчанськом на Харківщині у 1915 році відбувся обвальний землетрус.

Основними характеристиками землетрусів є:

-глибина осередку підземного вибуху, який викликає пружні коливання (сейсмічні хвилі), що поширюються по Землі у всіх напрямках (10-60 км вглиб);

-магнітуда, що характеризує загальну енергію землетрусу;

-інтенсивність землетрусу, яка вимірюється в балах за шкалою Ріхтера (від О до 9).

Додамо, що швидкість сейсмічних хвиль в залежності від грунту коливається в межах 1800-6500 м. за секунду, а хвилі докочуються за сотні кілометрів.

Недарма, за наслідками людських втрат та матеріальними збитками, землетруси ставлять на 3-є місце після повенів та тропічних циклонів. Землетруси викликають не тільки велику кількість загиблих людей і величезних руйнувань будівель, споруд, житла тощо. Вони викликають і вторинні руйнування: комунікаційні системи, нафто-газопроводи; виникають масові пожежі, інфекційні захворювання.

Виверження вулканів. Існує два види виверження вулканів: з виходом розпеченої магми та з викидом грязьових мас.

За руйнівною дією перший вид вулканізму належить до найнебезпечніших для життєдіяльності людства. Під лавою та попелом гинули цілі міста. На земній кулі таких вулканів налічується біля 600 (періодично діючих). За спостереженнями лавовий потік може досягти від 30 до 100 км, розпечені гази становлять небезпеку в радіусі декількох кілометрів, а кислотні дощі від виверження випадають в зоні 400-500 км. Відбиваються і інші негативні наслідки. Як відомо на Україні таких вулканів немає, але час від часу спостерігаються процеси грязьового

36

вулканізму. Вони діють у південній частині території України (Керченський п/о, акваторія Азовського моря, та на південь та захід від Севастополя в акваторії Чорного моря.

Матеріальні втрати від вивержень грязьових вулканів досить значні. Знищуються будівлі селища, виникають нові острови, мілини в акваторіях; грязьові маси викидають отруйні пари ртуті.

Селеві явища. На Україні селеві явища мають поширений характер перш за все в гірських районах Заходу та Півдня України.

Селі – це паводки з великою концентрацією грунту, каміння, уламків гірських порід, різного бруду тощо. Виникають селі в басейнах невеликих гірських річок, внаслідок злив, інтенсивного таїння снігів, проривів завальних озер, обвалів, зсувів, землетрусів, тобто це явище носить екзогенний (зовнішній) характер. Є і інші причини виникнення селів. Виникнення їх сприяють вирубка лісів, деградація грунтів, вибухи гірських порід при прокладанні доріг, робота у кар’єрах тощо.

Рух селів – це досить стрімкий потік конгломерату матеріалів, який рухається зі швидкістю від 2 до 10 м/с. Висота хвилі селевого потоку може досягти часом п’ятиповерхового будинку, а об’єм – сотень тисяч кубічних метрів.

Небезпека селевих потоків не тільки в їх руйнівній силі, а у раптовості виникнення (засобів їх прогнозування на сьогодні не існує).

Селі завдають великої шкоди: руйнують будівлі, знищують ліси, посіви, сади, виносять та залишають на рівнинах значну кількість уламкового матеріалу. Боротьба з селями в гірських районах дуже трудомістка та потребує великих коштів.

Осипи та обвали переважно розвиваються на крутих незалісених схилах, утворених м’якими породами. За об'ємами осипи теж бувають великими і здатними спричиняти значні руйнування. Осипи та обвали особливо небезпечні в сейсмічних областях і там, де часто бувають зливи.

Зсуви - це ковзкі зміщення вниз по укосу під дією сил тяжіння великих грунтових мас, що формують схили гір, річок, озерних та морських терас. Зсуви можуть бути викликані як природними, так і штучними причинами. І все ж, за міжнародною

37

статистикою до 805 сучасних зсувів викликані діяльністю людини.

До природних причин виникнення зсувів слід віднести підмиви порід водою, осипами та підземними водами, не розумною господарською діяльністю людини і таке ін.

Виникають зсуви при крутизні схилу 7-10 і більше градусів. Зсуви бувають:

-за глибиною залягання від поверхових до глибоких

(1-20 м);

-за типом матеріалу: кам’яні та грунтові;

-за потужністю: малі (до 10 тис. м3 ), великі (до 1 млн.

м3) і дуже великі (понад 1 млн. м3).

За інтенсивністю зсуви дуже різняться. Їх швидкість просування може складати від 0,06 м/рік до 30 м/с. Тільки швидкі зсуви можуть спричиняти катастрофи з людськими жертвами, але за руйнівною силою вони здатні порушувати будівлі та споруди, знищувати сільськогосподарські угіддя, викликати ушкодження комунікацій, гребель тощо. На Україні явища зсувів стали поширеними та з’являються в останні часи і в досить рівнинних областях.

Так в районах активної господарської діяльності зафіксовано 138 тис. зсувів у т. ч. декілька десятків на Харківщині (Куп’янськ, Ізюм, Сахновщина та ін.).

МЕТЕОРОЛОГІЧНІ НЕБЕЗПЕЧНІ ЯВИЩА.

Тільки протягом останнього десятиріччя на Україні зафіксовано близько 240 випадків виникнення катастрофічних явищ метеорологічного пошкодження, а щодо менш небезпечних, то їх виникає щорічно до 150 випадків. Найбільш поширеними небезпечними метеорологічними явищами на Україні є: зливи (сильні дощі), град, урагани, смерчі, суховії, сильна спека та посухи, тумани та заметілі, значні ожеледі тощо.

Зливи. Частіше за все вони бувають у Карпатах та в горах Криму, хоча відбуваються по всій території України. Підраховано, що у Карпатах зливи бувають 35 днів на рік.

Злива - це сильний дощ, але що таке сильний?

38

Сильний дощ - це такої сили, коли за хвилину буває 1 мм опадів. При такій інтенсивності вода не встигає просочуватись у землю і стікає по поверхні.

Дуже швидко при цьому утворюються бурхливі потоки наростаючої сили. Вони зносять з поверхні грунту його найцінніший родючий шар, порушує будову грунту; створює глибокі ритвини і яри. Зливи заносять піском ріки, руйнують її береги, псують дороги, залізничні насипи, спричиняють зсуви грунту. Великі водойми, переповнюючись водою злив рвуть греблі і широко розливаються.

Багато лиха завдають зливи в горах. Ревучі потоки з шаленою швидкістю ударяють у скелі, відколюють їх, зносяться цілі селища, родючі долини засипаються камінням.

Лихо подвоюється коли переповнюються річки. Вода швидко виходить з берегів, затоплює поля, зносить житло, губить худобу і людей. Збитки від злив досягають сотні мільйонів гривень.

Град. В теплий період року сильні дощі супроводжуються градом. Найчастіше град випадає у гірських районах Криму та Карпат. Великий град відмічається в період з кінця серпня до середини вересня в Полтавській, Чернівецькій, Тернопільській областях, менший в Сумській, Луганській, Запорозькій, Миколаївській, Одеській, Херсонській та Харківській областях. Щороку град завдає відчутних збитків сільськогосподарським культурам.

Снігопади. Ці опади, навіть дуже сильні, не можуть дати такої кількості води, як зливи. Проте вони, на відзнаку від злив, можуть продовжуватись дуже довго – добу і більше. В цих випадках об’єм снігу, що випав, дуже великий. Тому важко доводиться транспорту, якщо снігопад супроводжується сильним вітром (буран), морозом і все це відбувається на відкритій місцевості.

Під час снігових заносів сильно ускладнюється робота комунально–енергетичного комплексу, підприємств зв’язку, порушується нормальна діяльність селищ і міст.

Більшість метеорологічних стихійних лих пов’язана з вітрами. Хоча вітри – це так звані «прилади–змішувачі», які забезпечують обмін повітряних мас в безмежному океані

39

атмосфери і, таким чином є з найважливіших компонентів життя, але він може бути і набагато небезпечнішим від багатьох стихій.

Коли вітер досягає швидкості від 20 до 24 м/с – це є шторм, а коли досягає 32 м/с та набагато більше – це вже ураган. А чи за силою та швидкістю вітру відрізняються урагани від штормів?

Шторм. Для нього характерне поривчасте (шквальне) посилення вітру зі зміною його напрямку.

Поривчасті штормові вітри найчастіше бувають в степовій, лісостеповій зоні та Поліссі. Вони руйнують старі будівлі, зривають дахи з будівель. Залишені під час шторму погано закріплені речі на балконах і т.п. можуть бути знесені вітром і нанести травми людям, тваринам. Шторми найнебезпечніші на морських узбережжях де впадають річки. В їх гирлах шторм жене хвилі вверх проти течії інколи висотою до 10 м. Ці хвилі заливають узбережжя і руйнують все що на їх шляху.

Ураган. Ураганні вітри зі швидкістю 32 м/с бувають найчастіше в Карпатах, в горах Криму та на Донбасі. За такої сили вони здатні руйнувати споруди, електромережі, транспортні комунікації, ламати та виривати з коренем дерева тощо. Але найстрашнішим для всього живого на землі є такий різновид урагану як тропічні циклони, які виникають в Тихому океані поблизу узбережжя Центральної Америки.

На Далекому Сході, в районах Індійського океану урагани (циклони) мають назву тайфунів. Щорічно на земній кулі виникає не менше 70 тропічних циклонів. Діаметри таких циклонів досягають 900 км., а швидкість 500 км/год. Немає рації перелічувати що знищує такої сили ураган: знищує все на своєму шляху і на морі, і на узбережжі. Єдиний надійний захист від такого урагану – своєчасна евакуація людей, або капітальні сховища.

Смерчі. Це атмосферний вихор, що виникає у грозовій хмарі та розповсюджується у вигляді темного рукава або хобота від хмари до суші або моря. Це вихор, який перевищує інколи швидкість звуку при обертах. При цьому в середині смерчу створюється розрідження повітря і настільки велике, що може виривати з коренем дерева, вбирати в середину хобота великі маси води, предмети (майже будинки, мости, потяги), піднімаючи

40

все високо над землею і переносячи на значні відстані. Руйнівну дію цієї стихії можна порівняти з дією ударної хвилі ядерної зброї. Смерчі супроводжуються сильними зливами, градом, що посилює їх небезпечність. Час дії смерчу від декількох секунд до десятка хвилин. Діаметр основи хобота не перевищує: на суші 100

– 1000 м, на морі 25 – 100 м. Смерчі частіше за все можливі в Криму, Запоріжжі та Херсонській областях та інколи в інших областях України.

Надійний захист від смерчу: своєчасне повідомлення населення та укриття в надійних сховищах під час його дії.

Пилові бурі – це складні атмосферні явища, що характеризуються переносом пилу та піску з сильними та тривалими вітрами (добу і більше). Головна шкода пилових бур – знищення поверхні родючого грунту на досить великих площах. Оскільки пилові бурі виникають в різних регіонах з різним кольором грунту, ці бурі бувають чорні (чорноземи), бурі та жовті (суглинок, пісок), червоні (з домішками заліза) та білі (солончаки). Висота підйому пилу під час бурі буває понад 2–3 км. Спостерігаються і сніжно–пилові бурі. Це небезпечне природне явище для України рідкісне, але за масштабами досить поширене у центральних та південних областях.

Ожеледі. Ожеледь – це обмерзання поверхні любих предметів. Мова йде про сильні ожеледі, які пов’язані з південними циклонами. Вона виникає на земній поверхні, деревах, тощо, при намерзанні переохолоджених капель дощу або туману при температурі повітря нижче 0°С.

Товщина обмерзань сягає 35 мм та більше. Шкода від ожеледі може бути дуже великою. Так ожеледь на Півдні України (особливо Одеська обл.) у 2000 році вивела з ладу цілісну мережу енергопостачання великого регіону. Залишились без світла сотні населених пунктів на тривалий період. Найчастіше ожеледі можуть виникати в період з листопада до березня, а найчастіше в грудні – січні.

Тумани. На перший погляд тумани не спроможні спричинити великої шкоди та небезпеки. Але вони погіршуючи видимість на шляхах створюють перешкоди для роботи різних видів транспорту, сприяють забрудненню повітря.

41

Сильні тумани спостерігаються на Україні переважно в холодну пору року: починаються в жовтні, закінчуються в квітні.

Кількість днів з туманами тут становить близько 100, а з сильними туманами – 80.

Оскільки тумани пов’язані зі значними перешкодами для транспорту, то цілком зрозуміло, що за цими перешкодами ховаються багаточисельні аварії та катастрофи на дорогах.

ГІДРОЛОГІЧНІ НЕБЕЗПЕЧНІ ЯВИЩА.

Це такі явища, які пов’язані з водою: повені, половіддя, підтоплення тощо. Найбільш поширеним серед них є повені, особливо в Західній Україні.

Від них гинуть багато людей, вони завдають великих матеріальних збитків, які для деяких країн становлять до 50% національного прибутку. Суттєвим фактором, який сприяє виникненню повенів є техногенний вплив на природне середовище.

Йдеться, передусім, про вирубку лісів. Відомо. Що після порубок інфільтраційні властивості грунту знижуються у 3,5 рази, а інтенсивність його впливу збільшується в 15 разів. Не дивно, що повені все частіше навідуються в райони Карпат де розташовані основні лісові масиви України і де вони зараз безконтрольно вирубуються, катастрофічно зменшуються.

На значній території України (Карпати, Крим, басейни великих річок) існує паводковий режим стоку. В середньому за рік тут буває 6-7 повенів. Вони формуються в будь-який сезон року і часто мають катастрофічні наслідки. Вся країна знає, якої шкоди завдали величезні повені в Карпатах у 1998 та 2000 роках: це загибель людей, руйнування сотень осель, споруд, мостів, доріг та багато іншого. Повені трапляються в середньому один раз на 5- 10 років, при цьому можливе затоплення не тільки 10-70% сільгоспугідь, але й великої кількості техногенно-небезпечних об’єктів. Вони ж викликають і необхідність часткової евакуації населення.

Підтоплення – вже стають характерними явищами для багатьох регіонів України.

42

Підтоплення – це стійкий підйом грунтових вод. Вони виникають під час сильних дощів, паводків, а також часто закріплюються в районах великих водосховищ тощо.

Природні масові пожежі – є грізним стихійним лихом для значних територій лісу та степу, тваринного світу та й людей.

Сприятливі умови для масових пожеж – суха погода та вітер. Особливо небезпечні за своїми масштабами масові лісові пожежі.

Масовими прийнято називати такі лісові пожежі, які виникають в різних місцях одночасно або за короткий проміжок часу на значній території лісу.

Великі втрати від лісових пожеж. Вогонь знищує дерева, заготівельну лісову продукцію, будівлі та споруди, пошкоджені молоді насадження охоплюються шкідливими захворюваннями. В результаті пожеж знищуються захисні, водоохоронні та інші корисні властивості лісу. Лісові пожежі виникають з різних причин: від блискавки, посухи тощо, але 80% - від порушення населенням пожежної безпеки під час відпочинку, місцях роботи, при використанні в лісі несправної техніки. При цьому виникає велика загроза населеним пунктам, життю людей, тваринному світу, матеріальним цінностям. 3,5 тисяч пожеж, якими знищується щорічно 5 тисяч гектарів лісу – ось яка ціна людської необережності на Україні.

Залежно від характеру горіння, швидкості розповсюдження вогню розрізняють такі категорії лісних пожеж: низові, верхові та підземні.

Низові пожежі. Їх характерними ознаками є згорання переважно підстілки (рослинних залишків); полум’я досягає заввишки до 150 см; швидкість розповсюдження фронту вогню при цьому невелика – 100-200 м за годину (в середньому). Треба мати на увазі: максимальна температура на кромці пожежі досягає

900° С.

Верхові пожежі. Вони розвиваються, як правило з низових пожеж і характеризуються горінням крони дерев. При зеленій кроні швидкість вогню значно менша.

При швидкій верховій пожежі полум’я розповсюджується з крони на крону з великою швидкістю (до 25 км/год) залишаючи стовбури незайманими вогнем. При стійкій верховій пожежі

43

вогнем охоплені і крони, і стовбури дерев. При цьому швидкість ходу вогню дорівнює 5 – 8 км/год.

Підземні пожежі виникають як продовження низових або верхових пожеж і розповсюджуються по шару торфу. Горіння йде повільно, майже без доступу повітря зі швидкістю 0,1 – 0,5 м/хв.

Характерною ознакою цього виду пожежі є велика задимленість, утворення підземних прогарів (пустот), довго тривалість горіння (тижні. місяці). Оці пустоти смертельно небезпечні і для людей і для тварин, якщо вони туди провалюються, тому підходити до осередку підземної пожежі треба вкрай обережно.

Чим небезпечні людині лісові пожежі? Треба остерігатися високої температури, задимленості, вибухів (відлуння війни), падіння дерев, провалів у прогорілий грунт.

Степові (польові) пожежі як правило виникають на відкритій місцевості, де є пожухла трава або збіжжя, яке дозріло. Вони мають сезонний характер, їх пора – літо, рідше весна.

ПРИРОДНО–СОЦІАЛЬНІ НЕБЕЗПЕКИ.

У воді, повітрі та грунті завжди існують патогенні мікроорганізми, личинки, лялечки мух, яєць гельмінтів і таке інше. Все це так звані біологічні чинники природного походження. Вони здатні викликати масове розповсюдження захворювань у вигляді епідемій і пандемій.

Епідемія – масове розповсюдження інфекційного захворювання людини в будь якій місцевості, країні, яке суттєво перевищує загальний рівень захворюваності. Окрім того розповсюдженню захворювань сприяють певні соціальні умови, викликаючи так звані соціальні хвороби. Це такі хвороби, виникнення і розповсюдження яких пов’язане переважно з несприятливими соціально–економічними умовами (венеричні захворювання, туберкульоз та ін.)

До природно–соціальних небезпек належать епідемії інфекційних захворювань, венеричні захворювання, СНІД, наркоманія тощо.

На Україні серед інфекційних захворювань існує більш як 16 збудників різного походження (дифтерія, поліомієліт, гострі