0000b7eb[2]

24

Головними завданнями в цій підготовці населення є навчання правил поведінки та основних засобів захисту від наслідків НС, прийомів надання першої долікарської допомоги постраждалим, поведінки на воді, правил користування засобами захисту.

До найбільш важливих нормативних документів підзаконного масиву актів належить Положення про класифікацію НС. Це Положення дає змогу визначати НС за походженням або видами, рівнями (масштабами) та має за мету створення ефективного механізму оцінки події та визначення ступеня реагування на відповідному рівні управління.

Відповідно до причин походження подій, що можуть зумовити виникнення НС на території України розрізняються: НС техногенного характеру; НС природного характеру; НС соціально–політичного характеру. Крім того за територіальним поширенням та обсягами матеріально–технічних ресурсів, що необхідні для ліквідації наслідків НС вони відносяться до загальнодержавного, регіонального, місцевого та об’єктового рівнів. Значення класифікації НС важко переоцінити хоча б тому, що вона дозволяє оперативно визначити сили, засоби та матеріально–технічні ресурси необхідні для їх ліквідації.

Таким чином можна зазначити, що в Україні в повній мірі вже створена основа нормативно–правової бази з питань техногенної та природної безпеки.

Разом з тим вона потребує подальшої роботи над її вдосконаленням, а саме:

–розробка базового закону (кодексу) з питань техногенної та природної безпеки;

–розробка системи нормативно–правових документів, спрямованих на розвиток ЄДС;

–проведення у відповідність до сучасних умов існуючої системи нормативно–правового забезпечення техногенної та природної безпеки в розрізі функціонування органів виконавчої влади.

25

Контрольні питання:

1.Необхідність існування правової основи щодо БЖД.

2.Існуюче правове поле БЖД, його групування (складові).

3.Найвагоміші правові документи, які складають правову основу БЖД та ЦО.

4.Основні завдання ЦО України.

5.Структура керівництва ЦО в Україні.

6.Положення про ЕДС: зміст, рівні та органи управляння.

7.Зміст Закону України «Про захист населення, територій від НС техногенного та природного характеру».

ЛЕКЦІЯ 3. ПРИРОДА НЕБЕЗПЕК ТА РИЗИКУ. ПЛАНЕТАРНІ АСПЕКТИ БЖД.

В попередній лекції ми окреслили певне коло визначень, понять та термінів, зокрема таких як безпека та їх класифікаційні ознаки. Але є потреба розкрити і природу небезпек або таксономування за походженням (джерелами).

Отже;

–природні джерела небезпек (землетруси, зсуви,

селі, виверження вулканів, повені, снігові лави, шторми, урагани, смерчі, зливи, град, ожеледі, сонячне та космічне випромінювання, небезпечні рослини, тварини, комахи, гриби, віруси, заразні хвороби тварин і рослин тощо);

–техногенні небезпеки. Це передусім небезпеки, які виникають як результат дії різноманітних процесів (у промисловості, будівництві, сільському господарстві, науці, військовій справі) і пов’язані з використанням транспортних засобів, горючих, легкозаймистих, вибухонебезпечних речовин, з використанням процесів, що відбуваються при підвищених

26

температурах, тисках, з використанням електроенергії, хімречовин, різних видів випромінювання та багато інших. Техногенні небезпеки ще називають антропогенними, тобто такими, які пов’язані з діяльністю людини (від лат. antropos – людина);

–соціальні джерела небезпек (бродяжництво, пияцтво,

алкоголізм тощо). Вони викликані незадовільним матеріальним станом, умовами проживання, конфліктними ситуаціями різного напрямку та ін.;

–джерелами політичних небезпек є конфлікти на міжнаціональному та міжнародному рівнях, духовне гноблення, політичний тероризм, ідеологічні конфлікти;

–комбіновані джерела небезпек. Це такі. які складають комбінації і природно–техногенні (кислотні дощі, пилові бурі, зсуви), природно–соціальні (епідемії, венеричні захворювання, СНІД), соціально–техногенні (професійні захворювання, професійний травматизм, психічні відхилення та захворювання).

Як бачимо, з наведеного переліку джерел небезпек, їх велика кількість, теж само можна сказати і про негативні фактори, які розподіляються на шкідливі та небезпечні (травмуючі). Зараз їх налічують більше як 100 видів. До найбільш поширених, за класифікацією, відносять:

–шкідливі виробничі фактори (запиленість,

загазованість повітря, шум, вібрації, несприятливі параметри повітря. освітлення, монотонія, важка фізична праця та ін.

–побутові негативні фактори, у тому числі

міського середовища: забруднене повітря, вода з шкідливими домішками, неякісна їжа, шум, вібрації, електромагнітні поля від побутових приладів, телевізорів, дисплеїв, ЛЕП, радіорелейних обладнань, іонізуючі випромінювання, алкоголь, алергени, радіаційний фон від будівельних матеріалів та багато ін.

При ідентифікації небезпек (тотожності, однаковості) слід враховувати їх загальні властивості, а саме:

–небезпеки не мають вибірковості і впливають на все довкілля і матеріальне середовище;

–носіями небезпек є природні процеси, техногенне середовище та дії людей;

27

–небезпеки реалізуються у вигляді енергії, речовин та інформації;

–небезпеки існують у просторі та часі.

Взагалі можна констатувати: життєдіяльність людини потенційно небезпечна , тобто не існує абсолютно небезпечної діяльності людини. Нажаль, є така закономірність небезпек: чим вища перетворююча діяльність людини, тим вище рівень і число антропогенних небезпек. Звідси виникає питання, як оцінювати рівні небезпек? Найбільш розповсюдженою оцінкою небезпек є риск. Психологи надають цьому питанню три різних ситуативних значення. Але в нашому контексті розмови про небезпеки ризик треба розуміти як імовірність реалізації негативного впливу небезпеки в зоні перебування людини. Кількісний бік ризику – це

ступень ризику або відношення уявлення про небезпеку до уявлення про фактори, які протистоять небезпеці.

З допомогою ступені ризику можна визначити рівень безпечності того чи іншого виду діяльності людини, професії тощо. Звичайно, вірогідність виникнення НС стосовно технічних об’єктів та технологій визначають на основі статистичних даних. При використанні статистичних даних розмір ризику визначають

по формулі R= (NНС /NO) ≤RДОП., де R – ризик; NНС – число надзвичайних подій за рік; NO – загальне число подій за рік; RДОП

– допустимий ризик.

Зараз в практиці склались уявлення про розмір прийнятного (припустимого) і неприйнятного ризику.

Неприйнятний ризик має вірогідність реалізації негативного впливу більш як 10 –3 , прийнятний ризик – менш як 10 – 6. При значеннях ризику від 10 – 3 до 10 – 6 прийнято говорити про перехідну область (зону) ризику.

Про ризик можна говорити і в іншому розумінні. Його ще можна розглядати як можливу небезпеку чогось або дію навмання, сміливості, відваги в сподіванні на щасливий результат, без прояву обережності. Необережними рахуються дії, які виходять за рамки вимог правил безпеки. Прояв такого ризику під час небезпечної події в змозі збільшити загрозу для життя, травмування тощо. З іншого боку необережні дії в змозі викликати небезпечну ситуацію там де вона могла і не бути.

28

Є і протилежний бік обережності – надмірна обережність. Вона також може викликати неприємності, бо залишає людину незахищеною в екстремальних ситуаціях, уникнути яких в наш час практично неможливо.

Отже, люди з проявами ризику навмання, як і занадто обережні схильні до нещасних випадків. вони обидва, як типи, є потенційно небезпечними, коли, наприклад, їх посадити за кермо автомобіля. Представники першого типу (і за кермом) схильні до необгрунтованого ризику, представники другого типу будуть страхатися кожної дрібниці, їх увага буде відволікатися другорядними деталями, що може привести до аварії.

ПЛАНЕТАРНІ АСПЕКТИ БЖД.

На сучасному етапі взаємодії суспільства і природи діяльність людства за силою впливу досягла такої могутності, що стали надто перевищувати масштаби найпотужніших сил стихії. На жаль ці сили людства почали спрямовувати не на створення сфери розуму (ноосфера), про яку мріяв В.І.Вернадський, а в наслідок нераціонального природокористування та господарювання все частіше призводять до пошкодження і вичерпання природних ресурсів, руйнування механізмів саморегулювання біосфери, деформації процесів природного кругообігу речовин та енергії. Наслідком цього стало прогресуюче руйнування біосфери, яке загрожує стати незворотним і може призвести до неможливості існування людства на Землі.

Людина змінює біосферу і тим самим бере на себе відповідальність і за регуляцію процесів, і за їх компенсаторну функцію. Саме «завдяки» сучасної діяльності людства у світі виникло чимало глобальних проблем, які вже зараз реально загрожують безпеці життєдіяльності людини.

Значного негативного впливу науково–технічного прогресу зазнає атмосфера землі (тропосфера + стратосфера + іоносфера), бо постійно порушується природниче співвідношення її газового компоненту. Перш за все спостерігається збільшення вуглекислого газу (СО2). Важливість цього процесу в тому, що підвищений вміст його в атмосфері призводить до глобальної

29

небезпеки для людей – парникового ефекту. Вуглекислий газ як парникове скло пропускає сонячні промені, але затримує тепло нагрітої поверхні землі. В результаті цього підвищується середня температура повітря, погіршується клімат, що впливає на здоров’я людини. При цьому найбільшого негативного впливу одержують нижні шари атмосфери, що, у свою чергу, призведе до танення льодовиків, снігів, підйому рівня океанів і морів, затоплення значної частини суші.

Кліматологи прийшли до єдиного висновку, що попередити глобальне потепління можна лише шляхом скорочення викиду СО2 в атмосферу.

Отже, людство стоїть перед дилемою: значно скоротити спалювання вугілля, нафти, газу та введення в дію екологічно чистих джерел енергії.

Важливою проблемою стало і випадання кислотних дощів – наслідок забруднення повітря шкідливими речовинами. які щорічно викидає мільярдами тонн світова промисловість та транспорт. Кислотні дощі – це слабкі розчини різних кислот(наприклад сірчаної) у дощовій воді, як наслідок сполучення шкідливих речовин з атмосферною водою. Кислотні дощі негативно впливають на людей, врожай, споруди і т.ін.

Не так давно виникла ще одна глобальна проблема, яка почала турбувати поки–що тільки вчений світ. Мова йде про так звані «озонові діри» або помітне зменшення озонового прошарку. Як відомо, завдяки прошарку озону в атмосфері до поверхні Землі не доходить космічне ультрафіолетове опромінення – шкідливе для врожаю сільськогосподарських культур та для людей (наприклад – рак шкіри).

Щодалі все більше зазнає втрат і гідросфера Землі. Внаслідок недбалої (а то і злочинної) господарської діяльності в водойми скидаються мільярди кубометрів недостатньо очищених промислових і господарських стічних вод. Проблема загострюється й тим, що туди попадають і радіоактивні відходи, що становлять потенційну небезпеку. Можна назвати сотні хімічних речовин, які потрапляють до річок, озер тощо. Особливу небезпеку становить вода, забруднена солями ртуті, свинцю, міді, хрому, кадмію та інших важких металів. Зараз вода багатьох річок, озер, водоймищ все більше нагадує бульйон з амідів,

30

фенолів, органічних кислот, лугів, альдегідів, важких металів. Якість питної води залежить не тільки від ступеня забруднення рік токсичними відходами, а й від стану водопровідних станцій і водопроводів. Їх жахливий стан – біда та реальна небезпека для багатьох міст областей України. Харків, Суми, Луганськ, Тернопіль тому не виключення. Питну воду в них подають населенню з високим мікробним забрудненням.

Все, що коїться зараз негативного з повітрям, водою негативно відбивається і на стані літосфери Землі (зовнішня тверда оболонка).

Головні джерела забруднення літосфери:

–застосування пестицидів та мінеральних добрив у сільському господарстві;

–промисловість та автотранспорт;

–стічні води, відходи побуту й атмосферне забруднення;

–накопичення у грунті радіонуклідів, особливо після катастрофи на ЧАЕС.

Процес концентрації в грунті цілого ряду хімічних елементів. особливо важких металів, став характерним вже для багатьох регіонів України поблизу більшості великих промислових підприємств.

Посилюється забруднення грунтів твердими відходами (пакувальними поліетиленовими матеріалами, непридатною побутовою технікою, папером, склом, будівельним сміттям та ін. Підраховано, за даними ООН, такі відходи щорічно становлять 500–600 кг на душу населення. Тому тепер загострилась проблема переробки побутового сміття.

Комплексною причиною є і збільшення вмісту у рослинах радіоактивного цезію (в 70–100 разів більше ніж у грунті, внаслідок чого вони стають непридатними для вживання в їжу.

Основними заходами щодо боротьби із забрудненням грунту є: досконалість технологічних процесів у виробництві, раціональна технологія обробітку грунту та багато ін.

Вчені вважають, що життя на Землі народилося в морі. Деякі сучасні екологи переконані, що загроза для життя на Землі теж має прийти з моря. Ця загроза пов’язана із тим, що Світовий океан перетворився на гігантський «відстійник», куди врештаі решт потрапляють всі отруйні відходи життєдіяльності людства.

31

Так вже склалось географічно, для колишнього СРСР, що у зв’язку з специфікою океанічних і морських течій екологічно небезпечні промислові та ін. (в т. ч. отруйні) відходи концентруються на дні та у водах його територій.

Наприклад, води Гольфстриму несуть бруд в Російську Арктику аж до берегів Карського моря, Норвезько–Нордкопська течія несе промислові відходи у Північне море. А Цусимська течія пов’язує далекосхідні моря із Жовтим та С–Китайським. До того ж, північні та далекосхідні моря були зоною інтенсивного плавання з’єднань підводних човнів з ядерними реакторами та зброєю. Численні дані свідчать про те, що деякі ділянки акваторії з цих морів стали й морським “цвинтарем” для субмарин, що випрацювали свій ресурс. Втім загроза від концентрації отруйних речовин буде не лише для Росії, а й усьому світу. Хвилі катастрофи досягнуть і України.

Чорне море теж давно стало аварійним “звалищем” для відходів усіх причорноморських країн. А й ще Дунай, “стічна канава Європи”, ця річка теж, як відомо, впадає в Чорне море. Але це поки що гіпотетична небезпека. Води Чорного та Балтійського морів містять реальну загрозу, годинник якої запущений ще з часів першої та особливо другої світових воєн. Це затоплена з тих часів хімічна зброя. Вона здатна викликати екологічну катастрофу глобальних масштабів.

Як відомо союзники по антигітлерівській коаліції після перемоги захопили у Німеччини більше як 300 тисяч тонн хімічних боєприпасів. СРСР затопив свої трофеї у водах Балтики врозсип (35 тис. тонн), а командування англо-американської коаліцій хімічну зброю (270 тис. тонн) навантажило на зношені кораблі і теж затопило на дні проток Скагеррак і Каттегат, що з’єднують Атлантику з Балтійським морем.

Отже наближається час коли “залпом” викинута величезна кількість надзвичайно отруйних речовин (іприт, люізіт та ін.) спрацює і перша хвиля екологічного лиха охопить акваторії Балтійського і Північного морів. Загине або постраждає все живе.

Цілком можлива бути і друга хвиля цієї катастрофи. Справа в тім, що отруйні речовини, які лежать на дні біля берегів кількох країн, мають надзвичайно сильні канцерогенні й мутаційні здатності. Вони , та ще у таких кількостях, будуть

32

здатні дати поштовх генній катастрофі, що може загрожувати самій природі людської істоти.

Але, як мовиться, надіє вмирає останньою. Ми повинні вірити в те, що у вирішальний момент людство схаменеться, зменшить викиди отруйних та небезпечних речовин, рішуче допоможе природі в самоочищенні. Відзначимо тільки, що вже розробляються проекти, як запобігти цим катастрофам. Раніше чи пізніше багатьом країнам доведеться об’єднати свої ресурси і спільними зусиллями рятуватись від біди. Світові війни залишили людству ще одну велику небезпеку. Це міни та інші боєприпаси. У водах Чорного та Азовського морів тільки у акваторіальних водах України залишилось не витягнутими біля 7 тисяч мін (це 1 міна на 4 кв. км моря). І сьогодні на дні обох морів лежать 601 судно та 526 неідентифікованих об’єктів. На думку фахівців значна частина з них має на борту боєприпаси, хімічні та отруйні речовини., а це десь близько 20000 тонн.

Здається, що людство вже в повній мірі усвідомило, що в ядерній війні не буде переможців. Але ж ядерні випробування ще й зараз існують, ця зброя все удосконалюється. Тільки за період з1945-1986 рік п’ять великих держав (США, СРСР, КИТАЙ, Великобританія, Франція) зробили 1566 випробувань атомної зброї. Зараз це роблять тільки Франція та Китай (підземні)

Втім, чимало закордонних і вітчизняних спеціалістів вважають, що ядерний конфлікт, якщо він відбудеться, не обмежиться одиночними ударами. Це буде атомна світова бойня наслідки якої просто не підлягають підрахункам.

Найбільш тяжкими наслідками такої війни буде:

-знищення багатої кількості людей;

-глобальне радіоактивне забруднення навколишнього середовища;

-величезні пожежі, які будуть спроможні створити гігантські хмари сажі та пилу. Вони закриють на багато місяців сонце, що викличе різке зниження температури;

-збільшиться кількість кислотних дощів, на 30% зменшиться вміст азоту і поверхня Землі підпадає під дію згубного ультрафіолетового випромінювання;

33

-порушення рівноваги в біосфері стане таким, що цивілізація може загинути повністю.

Усвіті є ще одна зброя - бактеріологічна. Небезпечне не тільки її використання але й зберігання. Нажаль вона використовувалась декілька разів під час війни в Китаї, ПівнічноСхідному Китаї, у Кампучії. В’єтнамі, на Кубі.

Небезпека цього виду зброї полягає в тому, що зона ураження від неї значно більша (десь вдвічі) ніж від ядерної або хімічної зброї. Так, зона ураження місцевості від однієї бактеріологічної бомби складає біля 100 тис. кв. км.

Починають виникати та "рости" проблеми, що пов’язані з засвоєнням людиною космічного простору. В космосі вже літають тисячі штучних супутників. Більшість з них мають військове призначення.Вже повним ходом йде розробка космічної зброї аж до оснащення супутників ядерними реакторами.

Це тільки початок великої небезпеки для людства, для всієї біосфери.

Контрольні питання:

1.Природа небезпек (таксономування).

2.Негативні фактори небезпек: шкідливі та небезпечні.

3.Існуюча закономірність небезпек.

4.Рівні небезпек – ризик: його кількісні та якісні ступені.

5.Планетарні проблеми БЖД.

6.Сучасна загроза людству від наслідків світових війн.

ЛЕКЦІЯ 4. ПРИРОДНІ НЕБЕЗПЕКИ (СТИХІЙНІ ЛИХА):ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ, ХАРАКТЕРИСТИКА.

У наш цивільний, технічно розвинений час людство є ще дуже залежним від природних явищ, які мають досить часто катастрофічний характер. За статистикою та значенням найбільші збитки з усіх стихійних лих спричиняють повені (40%), тропічні циклони (20%), землетруси та посухи (15%) і т.д.

Під природними небезпеками або стихійними лихами розуміють природні явища, які мають надзвичайний характер