- •1.Історія україни як наука,предмет,методологія,джерела
- •2. Історіографія проблеми генезису українського народу. Періодизація Історія України
- •3.Зародження, розвиток і розклад первіснообщинного ладу
- •4.Перші державні об’єднання
- •5.Античні міста-держави Північного Причорномор’я.
- •6. Східні слов’яни на території України: господарська діяльність, матеріальна та духовна культура.
- •7. Виникнення Київського князівства та його розвиток за Києвичів.
- •8. Періоди розвитку киїівської русі
- •9. Прийняття християнства Володимир Великий
- •10. Руська правда, джерело пізнання державності, господарського та культурного розвитку Київської Русі
- •12. Причини та наслідки феодальної роздробленості Київської Русі.
- •13. Південно-Західна Русь
- •15.Литва.
- •16. Литовсько-руське князівство
- •17. Виникнення українського козацтва.
- •18. Люблінська унія і її наслідки для України
- •21. 1. Причини нац. Виз. Війни
- •22.Богдан Хмельницький
- •23. Українсько-московський договір 1654 р.
- •25. Політичний розвиток в Україні у другій половині
- •27. Іван Мазепа
- •28.Конституція Пилипа Орлика
- •29. Причини козацьких повстань 20-30-х pp. XVII ст., їх значення в розгортанні національно-визвольної боротьби українського народу
- •30. Кирило-розумовський.Останнє відновлення гетьманства в Україні
- •31. Українські землі під владою Речі посполитої
- •32. Остаточне покріпачення селянства України в остання третина XVIII ст.
- •33. Повстання на Правобережжі та Західній Україні у хvіі – хvііі ст. (Коліївщина, опришки).
- •34.Повстання в Турбоях
- •35.Ліквідація Запорізької Січі. Українські козацькі формування після зруйнування Запорозької Січі
- •36. Приєднання Росією Північного Причорноморья.Заселення на господарський розвиток Південної України.
- •37.Г.С.Сковорода-видатний просвітитель, філософ, педагог , поет
- •38. Занепад кріпосницьких та зародження ринкових відносин в Україні у першій половині промислового перевороту.
- •40. Вплив подій революції 1848-1849 рр. В Австрійській імперії на західноукраїнські землі.
- •41.Культурно-національна політика російського царизму щодо України в другій половині XIX.
- •42. Відродження української національної свідомості. Кирило-Мефодїївське товариство.
- •43.Революційно –демократичний рух в Україні у другій половині хіх ст..Громади
- •44 М.П.Драгоманов
- •45.Братство тарасівців його роль у розвитку українського національно-визвольного руху.
- •46. Реформа 1861 р. Та її соціально-економічні наслідки для України
- •47. Демократичні реформи в Україні в 60-70 роки XIX ст.
- •48. Особливості розвитку капіталізму в Україні (друга половина хіх ст.)
- •49. Столипінська аграрна реформа та її наслідки для українського суспільства.
- •50.Соціально економічний розвиток України на початку хх ст.. (1900-1917)
- •51. Україна в роки революції 1905-1907 рр.
- •52. Виникнення та діяльність політичних партій в Україні (90-ті роки хіх ст.-1917р)
- •2. Створення політичних партій і громадсько-політичних організацій у Наддніпрянщині.
- •53. Лютнева 1917р. Революція в Росії.Піднесення національно-визвольного руху в Україні. Утворення Української центральної ради
- •54.Україна в період Першої світової війни(1914-1918 рр.)
- •55.Проголошення автономії України і іі Універсали Центарльної Ради.
- •I Універсал Центральної Ради.
- •II Універсал уцр. Основні положення:
- •56. Ііі Універсал Центральної Ради. Проголошення Української Народної Республіки.
- •2. Основні положення III Універсалу:
- •57. IV універсал Центральної Ради і проголошення незалежності, самостійної держави українського народу .Крути: трагізм української історії
- •59. Брестський договір і Україна. Прикінцевий період діяльносиі Центральної Ради :причини її падіння.
- •61.Українська держава гетьмана п. Скоропадського. Зовнішня і внутрішня політика гетьманату та причини його падіння.
- •1. Проголошення гетьманату п. Скоропадського.
- •62. Відновлення унр. Директорія Унр: її склад, внутрішня і зовнішня політика.
- •63. Перша українсько-більшовицька війна (грудень 1917-березень 1918 рр.)
- •64. Другий зимовий похід військ Унр (кінець 1920-початок 1921рр.)
- •65. Суспільно політичне життя в Україні після підписання Ризького мирного договору.Участь усрр в утворенні Радяеського Союзу.
- •67. Злука(об.Єднання) українських земель (22 січня 1919 року) та її значення.
- •68. Соціально-економічне та політичне становище на західноукраїнських землях у 20-30х рр.. Хх ст..
- •69. Україна в період нової економічної політики (1921-1928 рр.)
- •70. Радянська індустріалізація України (1920-1939рр.) суспільно-економічні наслідки.
- •71. Колективізація в Україні. Голодомор 1932-1933рр.
- •72. Політика українізації (20-30рр хх ст.):суспільно-політичнийй зміст, наслідки.
- •73. Український націонал-комунізм: хвильовим, шумскізм, волбуєвщина.
- •74.Початок Другої світової війни. Західна Україна під владою сталінського режиму
- •75. Фашистський окупаційний режим та антигітлерівський опір в Україні (1941-1944 рр.)
- •76.Оун і упа в роки Другої Світової війни та післявоєнний період.
- •77.Партизанський, антифашистський та підпільний рух в Україні(1941-1944рр.)
- •78. Україна в післявоєнний період (1945-1955 рр.)Голод 1946-1947 рр.
- •79. Соціально-економічний розвиток Української рср у 1964-1985рр.
- •80. Українська інтелігенція в русі опору 60-80х рр.. Ххст. В.Ячеслав Чорновіл, Василь Стус.
- •81. Дисидентський, правозахисний і національно визвольний рух в Україні у 60-80х роках хх ст.
- •82.Українська рср в системі міжнародних відносин після Другої світової війни. Створення оон і місце України у цьому процесі.
- •83. Спроби лібералізації суспільно-політичного життя в Україні у період десталінізації (1956-1964рр.)
- •84. Загострення екологічних проблем в Україні (Чорнобль)
- •85.Наростання соціальних проблем в Україні (1985-1991 рр.),
- •86.Становлення багатопартійної системи в Україні(кінець 80х 90-ті роки хх ст- до сьогоденні)
- •87.Україна на шляху до незалежності (1990-1991 рр.) “Декларація про державний суверенітет України” (16 липня 1990р.) та її значення.
- •88. Провал державного перевороту 19-21 серпня 1991р. В срср та його наслідки. Акт проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 р.
- •89. Конституція України- Основний Закон держави(28 червня 1996р.)
- •90.Соціально-економічний, політичний, духовний розвиток України у 90-ті роки XX ст.
2. Основні положення III Універсалу:
- проголошувалося утворення Української Народної Республіки (УНР) у межах 9 українських губерній, при цьому формально не поривалися федеративні зв'язки з Росією;
- запровадження 8-годинного робочого дня;
- встановлення державного контролю над виробництвом;
- скасування поміщицького землеволодіння;
- земля оголошувалася власністювсього народу без викупу;
- надання національнимменшинам «національно-персональноїавтономії»;
- забезпечення українському народу демократичних прав і свобод: свобода слова, преси, віровизнання, зборів, союзів, страйків, недоторканість особи й помешкання;
- скасування смертноїкари;
- надання амністії політичним в'язням;
- призначення на грудень 1917 р. виборівдо УкраїнськихУстановчих зборів, які мали бути скликані 9 січня 1918 p.;
- початок мирнихпереговорів УЦР з Німеччиною та її союзниками.
3. Практичне значення прийняття III Універсалу. Практичне значення прийняття Центральною Радою III Універсалу і проголошення Української Народної Республіки полягало в тому, що вперше була проголошена конкретна програма перебудови українського суспільства на демократичній основі - програма, що відповідала інтересам більшості. Сам фактпроголошенняпрогресивнихі справедливих політичних і соціально-економічних реформ показав українському народу реальність досягнення національної незалежності та побудови національної демократичної держави. Цей документ відіграв важливу роль і в розвитку української національної самосвідомості, і в зміцненні демократичної спрямованості українського національного руху.
Крім того, до практичних результатів можна віднести таке:
- було завдано удар по поміщиках - соціальній опорі монархістів;
- були забезпечені умови для участі в Українській революціїпредставників російського, єврейського, польського та інших народів;
- підвищився авторитет українського національного руху серед населення України;
Центральна Рада здобула верх над українськими більшовиками, змусивши їх звертатися по допомогу до Росії.
57. IV універсал Центральної Ради і проголошення незалежності, самостійної держави українського народу .Крути: трагізм української історії
Прийняття IV Універсалу. 11 (24) січня 1918р., коли більшовицькі війська, які рвалися до столиці України, знаходилися уже на підступах до Києва, Мала Рада прийняла ІV Універсал. Остаточний текст було розроблено на основі проектів Михайла Грушевського, ВолодимираВинниченка, М. Шаповала.
Можна визначити такі основні положення IV Універсалу:
а) у зовнішньополітичній сфері:
- Універсал ставив за обов'язок уряду довести до кінця переговори з Центральними державами й укласти мир;
- декларував прагнення до дружніх стосунків із сусідами України - Росією, Австро-Угорщиною, Туреччиною та іншими країнами;
б) в аграрній сфері:
- проголошувалася націоналізація(перехід власності до рук держави) усіх природних ресурсів (лісів, вод, надр тощо), ліквідація права власності на землю;
- гарантувалася передача селянам землі без викупу до початку весняних робіт;
в) у сфері промисловості:
- проголошувалася демілітаризація підприємств (переведення підприємств на мирні рейки, випуск мирної продукції);
- боротьба з безробіттям;
- надання соціальної допомоги безробітним, потерпілим від війни;
- проголошувалася монополія держави на виробництвоі торгівлю залізом, тютюном та іншими товарами;
г) у військовій сфері:
- проголошувався намір після закінчення війни демобілізувати армію і замінити її народною міліцією;
д) у сфері фінансів:
- проголошувалося встановлення державного контролю над банками;
е) у сфері міжнаціональних відносин:
- підтверджувалося право національних меншин на національно-персональну автономію.
Ставилося завдання найближчим часом скликати Українські Установчі збори, які б схвалили Конституцію УНР.
У день проголошення IV Універсалу Мала Рада прийняла закон про національно-територіальну автономію; право на автономію автоматично визнавалося за трьома найбільшими національними групами - росіянами, євреями і поляками; білоруси, німці, чехи, молдавани, татари, греки і болгари могли дістати це право за умови, якщо їхні петиції у цій справі зберуть щонайменше 10 тис. голосів.
Бій під Крутами. Нерішучість і непослідовність УЦР призвели до того, що в кульмінаційний момент 16 (29) січня 1918 р. в бою під Крутами (станція між Ніжином і Бахмачем), де вирішувалася доля Києва, вона могла розраховувати лише на багнети 420 студентів, гімназистів та юнкерів, більшість яких загинула в нерівному протистоянні з 4-тисячною більшовицькою армією М. Муравйова
58. М. Грушевський, В. Винниченко- лідери національно-визвольної революції українського народу 1917-1920 рр
1917—1920 pp. — один з героїчних і драматичних періодів в історії українського народу. У цей час у запеклій і безжальній боротьбі зійшлися численні претенденти на владу в Україні, зброєю вирішуючи, хто і яка форма правління мають право на утвердження. Події цього періоду були революцією не лише соціально-економічною, а й національною. У 1917—1920 pp. процес національного будівництва зробив значний крок уперед. Було проголошено Українську Народну Республіку. Проте Україна втратила шанс уже на початку XX ст. стати незалежною демократичною державою. Грушевський Михайло (1866—1934 pp.) — політичний, громадський та державний діяч, видатний історик. Народився в м. Холмі (тепер у Польщі). Після закінчення Тифліської гімназії став студентом історико-філологічного факультету Київського університету. У 1894—1914 pp. професор цього самого університету. З 1894 р. — директор історико-філософської секції Наукового Товариства імені Шевченка (НТІП), з 1897 р. — голова Товариства. Один із засновників Української національно-демократичної партії. У 1914— 1917 pp. — на засланні в Симбірську, Казані, Москві. З березня 1917 р. — голова Української Центральної Ради та її виконкому. 29 квітня 1918 р. обрано Президентом Української Народної Республіки. З 1919 р. — в еміграції. Повернувшись з еміграції в 1924 p., працює як академік АН УРСР. У листопаді 1934 р. помер у Кисловодську, куди виїхав на лікування. Поховано в Києві, на Байковому цвинтарі. Автор більш як 1800 наукових праць.
Винниченко Володимир (1880—1951 pp.) — політичний і державний діяч, письменник. Народився в с. Веселий Кут на Херсонщині. Навчався в Єлисаветградській гімназії, а також на юридичному факультеті Київського університету. Був одним із організаторів РУП. З утворенням УСДРП у 1905 р. увійшов до складу її ЦК і редагував партійний орган — газету "Боротьба". 1903 р. Винниченка заарештували за революційну діяльність, виключили з університету. У боротьбі за утвердження національної державності посів одне з чільних місць. У 1917 р. — член Української Центральної Ради, заступник її голови, голова Генерального секретаріату, Генеральний секретар внутрішніх справ. Він — автор (або співавтор) багатьох декларацій і законодавчих актів УНР. У 1918 р. — голова Українського національного союзу, Голова Директорії УНР. Як політик, В. Винниченко часто змінював лінію поведінки і за це зазнавав нападок як зліва, так і справа. Дотримуючись марксистських поглядів, водночас схилявся до лібералізму та гуманізму. З 1920 р. — в еміграції, де займався здебільшого літературною творчістю.