86.Становлення багатопартійної системи в Україні(кінець 80х 90-ті роки хх ст- до сьогоденні)

Процес побудови сучасної багатопартійної системи почався наприкінці 80-х років. Він має прямий звяязок з започаткованою в той час “перебудовою” і потім з розпадом Радянського Союзу.

По-перше, процес проходив в умовах, коли розпочалася й постійно продовжувала поглиблюватися еконмічна криза, результатом якої стало різке зубожіння переважної більшості населення країни і його негативного ставлення як до політиків, так і до політики взагалі. По-друге, перехід до ринкових відносин пов?язаний з різким соціальним розмежуванням суспільства: стара соціальна структура зламана, формування нової ще не закінчено. У багатьох партій, що виникли в останні роки, фактично відсутня соціальна база- не має тих верств, класів, інтереси яких вони представляли на політичній арені. По-третє, (і це витікає із попереднього) народження політичних партій пов?язане не з інтересами певних верств населення (якою і повинна бути партія у розуміння цього слова), а з долею політично активних і амбіційних особистостей або невеликих соціальних груп (угрупувань) з вузькокорпоративними інтересами. По-четверте, відсутність протягом тривалого часу традиції політичного плюралізму, багатьох прав і свобод, що притаманні демократичному суспільству. У невеликій за часом історії становлення сучасної багатопартійної системи України можна виділит и декілька періодів (етапів).

Перший розпочався наприкінці 80-х років перебудови демократії і гласності в масштабі всього Радянського Союзу. На цьому етапі в Україні активно розгорнула роботу Українська Хельсінська Спілка, виникла Українська демократична спілка. В 1989 році була створена багаточисленна суспільно- політична організація “Народний рух України” (Рух), що витсупила проти тоталітаризму, за демократичний розвиток України. Після скасування 6-ї статті Конституції СРСР, що означала кінець монополії на владу однієї партії- КПРС, почався бурний процес формування партій в Україні: у Мінюсті України були зареєстровані Українська республіканська партія, Українська селянська демократична партія, Партія зелених України, Демократична партія України та інші. До кінця 1991 року уже налічувалося 12 партій, з яких 11 (крім КПУ) виступали за суверенітет, ринкові відносини, плюралізм, проти комуністично ідеології. Другий період пов'язаний з проголошенням незалежності України і тією якісно новою ситуацією, що склалася. В Україні почала формуватися нова політична система суспільства і політичні партії отримали офіційний статус повноцінних, повноправних суб?єктів політичної системи. Хронологічно цей період охоплює термін від грудня 1991 року до початку 1993 року, коли в Мінюсті було зареєстровано ще біля 15 партій. Характерною рисою цього періоду було розмежування партій на прихільників політики президента і опозиції щодо нього. Національно- радикальний блок партій виступив з тезою “підтримка всенародного обрання Президента України- це підтримка форування незалежної держави ”. відповідно: “опозиція до президента- це руйнування незалежної держави”. Бувший президент Л. Кравчук значно спростив механізм правового регулювання реєстрації партій: для цього, крім програми й документів про створення, треба прикласти список з однією тисячою членів партії. Тим самим було створено правове поле стимулювання малочислених партій, амбіційних, псевдополітичних лідерів. Третій період (1993, 1994 роки і по теперешній час) характерізується стрімким зростом кількості партій. Так, у травні 2000 року у Мінюсті було зареєстровано 98 партій, що і давали весь спектр багатопартійності в Україні.