Сума податкового зобов’язання становить:

18000+19800+3600+84000+27300+40000+14000-2000+19800=224500 (грн.)

Таблиця 5 – Розрахунок суми податкового зобов’язання відповідно операціям придбання за січень

№	Зміст господарської операції	Сума,грн		Податкове зобов’язання	Податковий кредит	Витрати
1	2	3		4	5	6
1	Витрати на придбання сировини, матеріалів, комплектуючих:
1.1	Придбано ячмінь у ТОВ "Зоря", яке не є платником ПДВ	85000
1.2	Отримано транспортні послуги від ПП "Експрес", яке є платником ПДВ	60000			60000/6=10000	60000-10000=50000
1.3	Придбано овес у ЗАТ "Переможець", яке є платником ПДВ	48300			48300/6=8050	48300-8050=40250
1.4	Придбано продукти харчування у ПП "Дарія", яке є платником ПДВ, для проведення корпоративних заходів	12300
Всього		205600	-		18050	90250

Сума витрат для розрахунку податку на прибуток підприємства:

90250-900=89350 (грн.)

Сума податкового кредиту становить:

10000+8050-180=17870 (грн.)

Визначення суми ПДВ, яка підлягає сплаті в бюджет

Механізм обчислення ПДВ базується на співставленні сум податкового зобов'язання і сум податкового кредиту.

Податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Схема 1 - Порядок визначення дати виникнення податкового зобов'язання та податкового кредиту

Отже, орієнтуючись на вихідні дані розрахуємо суму ПДВ до сплати в бюджет:

ПЗ – ПК = 224500 – 17870 = 206630 (грн.)

Сума до сплати до бюджету в податковій декларації з податку на додану вартість відображається в ІІІ розділі в рядку 25.1.

Схема 2 - Визначення ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету

Особливості заповнення декларації з податку на прибуток підприємства.

Декларація з податку на прибуток підприємства є основною складовою податкової звітності, у якій платник зазначає своє податкове зобов’язання з податку. Процес її заповнення з прийняттям Податкового кодексу України дещо спростився у зв’язку із гармонізацією податкового та бухгалтерського обліку з податку, однак на практиці залишився трудомістким та складним.

Специфіка нової декларації полягає в тому, що вона набула значно більшого інформаційного характеру, що з одного боку полегшує здійснення податкового контролю, а з іншого – збільшує кількість часу, який потрібний платнику для її заповнення та подання, а представникам податкового відомства – на перевірку. Наведемо приклад. Відомо, що великі та середні платники зобов’язані подавати декларацію з прибутку в електронному вигляді (відповідно до консультації Міндоходів у Єдиній базі податкових знань у підкатегорії 135.02 у прийнятті паперової версії звітності таким платникам відмовлять). Однак документи, що не мають затвердженого електронного формату (стандарту), наприклад, копії документів, які підтверджують наявність заборгованості (договори купівлі-продажу, рішення суду тощо) до додатка СБ (врегулювання сумнівної та безнадійної заборгованості), потрібно подавати до контролюючих органів окремо, у порядку, передбаченому для подання декларації в паперовому вигляді (консультація Міндоходів у підкатегорії 135.03 БЗ).

Є і певні суперечності із нормами ПКУ. Це може викликати труднощі та різностороннє трактування платниками норм ПКУ при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємства. У зв’язку з цим авторським колективом було окреслено алгоритм заповнення декларації, в якому крок за кроком розкрито зміст та особливості заповнення кожного рядка загальної частини декларації та охарактеризовано основні зміни щодо додатків до неї.

Платники податку, у яких доходи, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування, за останній річний звітний (податковий) період не перевищують 10 млн грн, та неприбуткові установи (організації) сплачують податок на прибуток на підставі податкової декларації, яку подають до контролюючих органів за звітний (податковий) рік і не сплачують авансових внесків .

Декларація з податку на прибуток підприємства відповідно до ст. 49 ПКУ подається до податкових органів такими способами:

• особисто або через уповноважену на це особу;

• поштою з повідомленням про вручення та описом вкладення (не пізніше ніж за 10 днів до закінчення граничного строку подання декларації);

• в електронній формі з дотриманням умов про реєстрацію електронного підпису підзвітних осіб у порядку, встановленому законодавством (при цьому роздруковані оригінали декларації на паперових носіях подавати не потрібно).

Проте платники податків, які належать до великих та середніх підприємств, зобов’язані подавати податкові декларації в електронному вигляді (п. 49.4 ст. 49 ПКУ). У прийнятті паперової версії звітності таким платникам відмовлять (консультація Міндоходів у Єдиній базі податкових знань у підкатегорії 135.02).

Зазначимо, що платник податку на прибуток разом з податковою декларацією подає квартальну або річну фінансову звітність (крім малих підприємств) у порядку, передбаченому для подання податкової декларації. До складу річної фінансової звітності входять (ч. 2 ст. 11 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та п. 1 розд. II НП(С)БО 1):

• форма № 1 «Баланс (Звіт про фінансовий стан)»;

• форма № 2 «Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід)»;

• форма № 3 «Звіт про рух грошових коштів (за прямим методом)» або

• форма № 3-н «Звіт про рух грошових коштів (за непрямим методом)»;

• форма № 4 «Звіт про власний капітал»;

• форма № 5 «Примітки до річної фінансової звітності»;

• форма № 6 «Додаток до Приміток до річної фінансової звітності «Інформація за сегментами».

Обов’язок подавати разом із податковою декларацією фінансову звітність з одного боку, забезпечує вищий рівень контролю. А з іншого, ураховуючи той факт, що існують розбіжності між податковим та обліковим прибутками, провести повноцінну перевірку, порівнюючи показники податкової і фінансової звітності, неможливо.