2.1 Поняття організаційно-правової форми підприємств

Відповідно до п. 2.1. Наказу Держкомітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28.05.04р. № 97 організаційно-правова форма – це форма здійснення господарської (в тому числі підприємницької) діяльності, яка визначає характер відносин між засновниками (учасниками), режим майнової відповідальності за зобов’язаннями підприємств, порядок створення, реорганізації та ліквідації, управління, розподіл отриманих відходів, можливі джерела фінансування. Це або одна з форм підприємства, або установа (наприклад міністерство), або організація (наприклад об’єднання громадян, яке є учасником господарських відносин). За загальним правилом, порядок створення, діяльності, реорганізації та ліквідації окремих організаційно-правових форм суб’єктів господарського права визначається основними законодавчими актами України: Цивільним кодексом, Господарським кодексом, Законом України «Про господарські товариства». Крім того підприємець має право вибору організаційно-правової форми свого підприємства.

Законодавча база, що регулює питання створення, реорганізації, ліквідації підприємств у теперішній час складається з Господарського кодексу, Цивільного кодексу, Закону України «Про державну реєстрацій юридичних та фізичних осіб – підприємців», Закону України «Про господарські товариства», Закону України «Про фермерське господарство» та інших законодавчих актів.

За нормами Цивільного кодексу, Господарського кодексу, Закону України «Про господарські товариства», Закону України «Про фермерське господарство», Закону України «Про кооперацію», Закону України «Про споживчу кооперацію», Закону України «Про цінні папери та фондову біржу» юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ, організацій та інших установлених законом форм. Після підготовки документів для створення юридичної особи та для набуття нею статусу юридичної особи застосовується Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців».

Крім господарських товариств існують і інші організаційно-правові форми. Основні поняття, якими оперує при цьому Господарський кодекс – це підприємство [2]. Таким чином, Господарський кодекс передбачає розгорнуту класифікацію підприємств за різними ознаками:

- за формою власності (приватні, підприємства споживчої кооперації, фермерські господарства, господарські товариства тощо);

- способу та порядку формування уставного фонду (унітарні та корпоративні);

- в залежності від участі іноземних осіб (іноземні, підприємства з іноземними інвестиціями тощо).

Узагальнюючи положення Господарського та Цивільного кодексів, можна стверджувати, що на теперішній час юридична особа, як суб’єкт господарювання, може бути створена у вигляді:

1) підприємства;

2) господарського товариства;

3) кооперативу;

4) іншої організаційно-правової форми (товарна або фондова біржа).

Юридична особа вважається створеною з моменту її державної реєстрації на підставі ст.. 87 Цивільного кодексу і внесенням до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців розроблений новий державний класифікатор ДК 002:2004. В цьому документі наведені чіткі визначення передбачених законодавством організаційно-правових форм юридичних осіб. [13].

Разом з державним класифікатором "Класифікація організаційно-правових форм господарювання" (КОПФГ) використовується класифікатор форм власності. Об'єктами класифікації в КФВ є форми власності, встановлені Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України. Структурно класифікація складається з двозначних цифрових кодів та назв форм власності.

Відповідно до класифікатору форм власності право власності - це право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (Цивільний кодекс, ст. 316, 317). Суб'єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин: фізичні та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права. Усі суб'єкти права власності є рівними перед законом (Цивільний кодекс, ст. 2, 318).

Відповідно до класифікатора форми власності (КФВ) врегульовані такі види форм власності:

1) Приватна власність.

Суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати. Склад, вартість та кількість майна, яке може бути у власності фізичних та юридичних осіб, не є обмеженим. Законом може бути встановлене обмеження розміру земельної ділянки, яка може бути у власності фізичної та юридичної особи (Цивільний кодекс, ст. 325). Об'єктами права приватної власності є майно приватних та інших видів підприємств, господарських товариств та об'єднань (крім державних та комунальних), кооперативів, організацій, установ, закладів (крім державних та комунальних), фізичних осіб.

2) Державна власність

У державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, що належать державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади (Цивільний кодекс, ст. 326). Об'єктами права державної власності є майно державних та казенних підприємств, державних організацій, установ та закладів, що діють на основі державної власності (Господарський кодекс, ст. 73); акції (частки, паї) держави у майні суб'єктів господарювання різних форм власності (Господарський кодекс, ст. 141); майно, яке не увійшло до статутних фондів акціонерних товариств, створених у процесі корпоратизації та приватизації; державних господарських об'єднань, які утворюються переважно у формі корпорації або концерну, незалежно від найменування об'єднання (комбінат, трест тощо) (Господарський кодекс, ст. 120).

3) Комунальна власність

У комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування (Цивільний кодекс, ст. 327). Об'єктами права комунальної власності є майно комунальних підприємств, організацій, установ, закладів, що діють на основі комунальної власності територіальної громади (Господарський кодекс, ст. 78; акції (частки, паї) територіальної громади у майні суб'єктів господарювання різних форм власності (Господарський кодекс, ст. 24); майно комунальних господарських об'єднань, які утворюються переважно у формі корпорації або концерну, незалежно від найменування об'єднання (комбінат, трест тощо) (Господарський кодекс, ст. 120).

Відповідно до класифікатору організаційно-правових форм власності в Україні більш поширеними є: приватне підприємство, фермерське господарство, іноземне підприємство, підприємство з іноземними інвестиціями, державне підприємство, кооперативи, господарські товариства тощо.