12.2 Діяльність центрального банку Японії

Банківську систему Японії очолює Центральний банк - Банк Японії. Центральний банк Японії створено у 1882 р. строком на 30 років. Згодом цей термін було продовжено ще на 30 років, а в 1942 році банк отримав безстроковий статус.

Згідно із законодавством основний капітал банку встановлено у розмірі 100 млн. ієн, 55% капіталу належить державі, 45% - приватний капітал (належить приватним осо­бам, фінансовим установам, страховим компаніям). Акціонерам Банку Японії гарантовано дивіден­ди в розмірі 4%, які за умови надзвичайно високих прибутків банку зростали до 5%. Решта прибут­ку надходить до державного бюджету. Приватні акціонери участі в управлінні банком не беруть.

Очолює Банк Японії Правління, що складається з дев'яти осіб. Голова Правління та два його заступники призначаються Кабінетом Міністрів за згодою двох палат парламенту. Шість членів правління призначає Кабінет Міністрів із осіб, які мають певний досвід і знання у сфері економіки та фінансів. Термін їхніх повноважень - п'ять років. На засіданнях Правління за необхідності можуть бути присутні представники уряду. Вони мають право вносити на розгляд Правління свої пропозиції та давати оцінку грошово-кредитної політики Банку Японії, але остаточне рішення приймає правління.

Організаційна структура. Банк Японії має 45 філій та відділень у Японії та представництва у Нью-Йорку, Лондоні, Парижі, Франкфурті-на-Майні і в Гонконзі.

Головним завданням Банку Японії є сприяння збалансованому розвитку національної економіки шляхом підтримання цінової стабільності. Це втілюється в життя завдяки проведенню відповідної грошово-кредитної політики, яку розробляє і проводить Банк Японії, як незалежна установа (що передбачено Законом 1998р.). До основних завдань Банку Японії також належить забезпечення ефективного та безперебійного функціонування системи розрахунків між кредитними установами.

Основні функції Банку Японії.

1) Емісійний центр. Банк має монопольне право на випуск банкнот. Обсяг банкнотної емісії встановлювався Міністерством фінансів за згодою уряду. Банк Японії також має право, якщо вважає за необхідне, випускати банкнот більше, ніж передбачено лімітом, за що сплачує 3% річних від отриманого прибутку (як податок). Забезпеченням емісії банкнот є: комерційні векселі; державні цінні папери всіх видів; іноземна валюта; золотий і срібний запас.

2) Фінансовий агент уряду. У межах даної функції Банк Японії здійснює розрахунково-касове обслуговування казначейства, управляє від імені уряду державними фондами, кредитує уряд через надання державних позик та випуск коротко­строкових державних цінних паперів. У сфері міжнародних фінансів Банк Японії за згодою Міністра фінансів може здійснювати купівлю-продаж валюти, надавати кредити чи проводити операції від імені уряду із закордонними центральними банками та іншими іноземними організаціями, може приймати від цих організацій вклади та виправдані інвестиції в ієнах.

3) Банк банків. Дана функція передбачає забезпечення безперебійного функціонування системи платежів і розрахунків, взаємодію з другим рівнем банківської системи шляхом надання кредитів та здійснення інших операцій з банками на відкритому ринку.

Банк Японії контролює та регулює діяльність комерційних банків. При здійсненні ліцензування банківської діяльності він встановлює мінімальний розмір статутного капіталу банку, видає дозволи на злиття банків, створення і ліквідацію філій. У поточній діяльності Банк встановлює нормативні вимоги: щодо розміру власного капіталу та його ваги в пасивах банків; щодо розміру ліквідних активів та ризику лік­відності; щодо обсягів надання великих кредитів.

Банк Японії проводить постійний моніторинг банківської діяльності. Він щоденно контролює банківські баланси та щомісячно отримує звіти з прогнозними розрахунками обсягів майбутніх кредитів та надходжень на депозити.

4) Фінансовий посередник. Банк Японії є партнером під час створення фінансово-промислових груп і підписання угод для приватних кредитно-фінансових об'єднань, підприємств та окремих осіб. Банк приймає на збереження внески від приватних фінансових об'єднань. Ці операції мають назву "система резервних депозитів". Учасники даної системи, зобов'язані зберігати в Банку Японії на своїх поточних рахунках визначену суму резервних депозитів. У тих випадках, коли у них не вистачає коштів, вони звертаються до центрального банку, який надає їм позички. Відсоток за даним видом операцій визначається рівнем офіційної процентної ставки.

5) Реалізація грошово-кредитної політики. Засоби ГКП Банку Японії протягом кількох після­воєнних десятиліть відрізнялися від тих, які використовувалися центральними банками розвинених капіталістичних країн. Головним інструментом ГКП було пряме кількісне лімітування кредитів, тобто адміністративне регулювання грошово-кредитного ринку. Загальні (ринково-вартісні) інстру­менти ГКП майже не використовувались. Зі зміною фази економічного циклу (з середини 70-х років) істотно зросло значення грошово-кредит­ного регулю­вання економіки і сьогодні основними засобами грошово-кредитної політики Банку Японії є:

– встановлення резервних норм. Встановлення, зміна або скасування обов'язкових резервних норм проводиться Банком Японії після затвердження відповідного рішення Міністром фінансів. Згідно із спеціальним Законом "Про систему резервних внесків" максимальна резервна норма до зобов’язань (депозити, вклади резидентів і нерезидентів) становить у межах 20% за видами рахунків та категоріями кредитно-фінансових установ. Пасиви в ієнах нерезидентів та валютні вклади резидентів резервуються на 100%. Суми обов'язкового резервування за відповідними рахунками за будь-який місяць повинні депонуватись у Банку Японії протягом місяця (із 16 числа поточного місяця по 15 число наступного місяця). Штраф із недорезервованої суми (у розмірі облікової ставки комерційних векселів (3,75% річних)) перераховується Банком Японії у державну казну;

– процентна політика. Даний інструмент Банку Японії передбачає: коригування офіційної облікової ставки (зараз вона в межах 0 – 0,1%), установлення процентних ставок на облік векселів, ставок на ринку державних цінних паперів, ставок з рефінансування комерційних банків та депозитних операцій Банку;

– операції відкритого ринку. Цей інструмент Банку Японії пов’язаний з регулюванням стану грошово-кредитного ринку шляхом проведенням операцій з векселями (облік та переоблік векселів), активних операції з цінними паперами (особливо з облігаціями державних позик). Використовуючи даний інструмент, Банк Японії визначає і змінює види, умови, обсяги та вартість об'єктів при операціях на відкритому ринку, а також термін початку і закінчення операцій;

– валютні операції. Банк Японії проводить валютно-фінансову діяльність як на внутрішньому ринку, здійснюючи валютні інтервенції для стабілізації валютного курсу ієни, так і на зовнішніх, проводячи валютні операції від імені уряду із закордонними центральними банками та іншими іноземними організаціями.