Тема 5. Діяльність національного банку україни
5.1 Статус та організаційно-правові основи діяльності нбу
Центральний банкУкраїни, який отримав назву Національного банку України (НБУ), створений у 1991 р. на базі колишнього республіканського відділення Держбанку СРСР та його обласних управлінь. Правова основа НБУ спочатку базувалась на Законі України «Про банки та банківську діяльність» (1991 р.), а з 1999 р. — на Законі «Про Національний банк України».
Основні положення, зафіксовані у правових актах, такі.
1) НБУ є юридичною особою, має відокремлене майно, що є об'єктом права державної власності і перебуває у його повному господарському віданні.
2) НБУ діє як суб’єкт господарювання, свої відносини з економічними суб’єктами (насамперед із комерційними банками) здійснює на підставі укладання угод.
3) НБУ не відповідає за зобов'язаннями органів державної влади, а органи державної влади не відповідають за зобов'язаннями Національного банку, крім випадків, коли вони добровільно беруть на себе такі зобов'язання.
4) НБУ не відповідає за зобов'язаннями інших банків, а інші банки не відповідають за зобов'язаннями Національного банку, крім випадків, коли вони добровільно беруть на себе такі зобов'язання.
5) НБУ може відкривати свої установи, філії та представництва в Україні, а також представництва за її межами.
6) НБУ має право законодавчої ініціативи, тобто він наділений владними повноваженнями щодо ухвалення нормативно-правових актів, які є обов’язковими до виконання суб’єктами господарювання і громадянами.
7) Національний банк України не включений у систему виконавчої влади на чолі з КМУ. Він підзвітний тільки Верховній Раді України, яка щорічно приймає звіт банку про його діяльність.
8) НБУ є самодостатнім у розробці та здійсненні грошово-кредитної політики. Ні Верховна Рада, ні інші органи влади не мають права на затвердження ГКП (ст. 9 та 24 Закону «Про НБУ»). НБУ інформує Верховну Раду тільки про основні принципи грошово-кредитної політики.
Вищим органом управління є Рада Національного банку України. До складу Ради НБУ (усього 15 членів) входять особи, призначені Президентом України (7 членів) та Верховною Радою (7 членів). Голова НБУ, який призначається на посаду Верховною Радою за поданням Президента України, входить до складу Ради НБУ за посадою.
Відповідно до Конституції України основними завданнями Ради НБУ є розроблення Основних засад грошово-кредитної політики та здійснення контролю за проведенням ГКП.
До повноважень Ради Національного банку також входять: - затвердження Регламенту Ради НБУ; - затвердження кошторису доходів і витрат НБУ на наступний фінансовий рік; - прийняття рішення про збільшення розміру статутного капіталу НБУ; - затвердження річного плану проведення аудиторських перевірок підрозділів НБУ; - внесення рекомендацій Кабінету Міністрів України стосовно впливу політики державних запозичень та податкової політики на стан грошово-кредитної сфери України; - затвердження рішень Правління НБУ про участь Національного банку у міжнародних фінансових організаціях.
Очолює Раду НБУ Голова Ради Національного банку, який обирається Радою зі свого складу строком на три роки. Головою Ради НБУ не може бути обрано Голову Національного банку.
Безпосереднє управління діяльністю НБУ здійснює Правління банку (11 осіб) на чолі з Головою Правління. Відповідно до Конституції України Голова Правління НБУ (Голова НБУ) призначається на чотири роки Верховною Радою за поданням кандидатури Президентом країни. (Якщо враховувати, що такий порядок передбачений, крім Голови НБУ, тільки для Прем’єр-міністра і керівників судової влади, то стає очевидною роль НБУ в системі організації економічного життя нашої країни).
Правління Національного банку згідно з Основними засадами ГКП через відповідні монетарні інструменти та інші засоби банківського регулювання забезпечує реалізацію грошово-кредитної політики, організує виконання інших функцій відповідно до Закону «Про НБУ» та здійснює управління діяльністю Національного банку.
Організаційна структура НБУ побудована за принципом централізації з вертикальним підпорядкуванням. У межах, визначених законодавством, НБУ самостійно вирішує питання організації, створення, ліквідації та реорганізації структурних підрозділів та установ Національного банку, його підприємств, затверджує їх статути та положення.
Організаційна структура НБУ має функціонально-територіальний характер. Вона складається із центрального апарату, який функціонує у м. Києві, територіальних управлінь в Автономній Республіці Крим, м. Києві і Київській області та 23 обласних центрах України. У центральному апараті організовано функціональні департаменти, у складі яких створені управління та відділи. Департаменти організовують роботу з питань грошово-кредитної політики, готівково-грошового обігу, банківського регулювання і нагляду, валютних операцій, розрахунків, бухгалтерського обліку, звітності, персоналу, фінансів тощо.
Національному банку підпорядковані:
– структурні одиниці (Операційне управління, Центральна розрахункова палата, Державна скарбниця України, Центральне сховище, Група управління проектами міжнародних кредитних ліній, Господарсько-експлуатаційне управління, Банкнотно-монетний двір і Фабрика банкнотного паперу). Після введення в дію Банкнотної фабрики, Фабрики банкнотного паперу та Монетного двору НБУ в Україні створено замкнутий цикл із виготовлення національних грошей – банкнот і монет;
– структурні підрозділи (Центр наукових досліджень, Навчальний центр та ін.);
– банківські навчальні заклади (ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”, Університет банківської справи).