7.3 Особливості діяльності комерційних банків сша

Банківська система США налічує близько 7000 комерційних банків. З урахуванням специфіки банківського законодавства США, класифікувати їх можна за такими ознаками.

1) За юридичним статусом комерційні банки у США поділяються на:

– національні, що функціонують згідно до федеральних законів та в обов’язковому порядку входять у ФРС в якості банків-членів;

– штатні (банки штатів), які функціонують згідно законодавству відповідних штатів і можуть бути членами ФРС за бажанням (хоча у 1935р. був прийнятий закон, що зобов’язував штатні банки з депозитами більшими, ніж 1млн.дол. вступити у члени ФРС).

2) За організаційно-правовою формою банки США можуть створюватися: на кооперативних та на акціонерних засадах.

3) За наявністю філій банки в США бувають: безфілійними, малофілійними, багатофілійними.

Банківське законодавство США тривалий час забороняло відкриття філій та відділень за межами штату, у якому містилася головна контора банку, у деяких штатах банкам взагалі було заборонено мати відділення. Лише за останній час можна спостерігати зростання чисельності філій та зменшення загальної кількості юридично незалежних банків (колишні дочірні банки перетворюються на філії та відділення).

4) Залежно від діапазону операцій, що виконуються, комерційні бан­ки в США є спеціалі­зо­ваними, які можна поділити на:

– депозитні банки, джерелами ресурсів яких є в основному депозити та вклади (термінові і до запитання). Крім депозитних операцій, такі банки здійснюють короткострокове фінансування торгівлі, платіжний оборот, включаючи операції з чеками та кредитними картками, трастові послуги (управління майном). Крім того, дозволяється виконувати операції з цінними паперами, але за рахунок клієнтів і за їх дорученням. Для цих комерційних банків на виконання емісійних та інвестиційних операцій існують законодавчі обмеження;

– кредитно-ощадні банки, які мають можливість за рахунок більш стабільних ресурсів здій­сню­вати довгострокове кредитування, надавати споживчі кредити (під наступні доходи) та кредити під нерухомість (закладні кредити). Цим банкам дозволено здійснювати інвестиційні операції (в основному - це вкладення у федеральні ЦП), оскільки корпоративні ЦП банківським актом 1933р. було заборонено придбавати комерційним банкам. Тому у США існують інші способи зрощування банківського і промислового капіталу: або через входження КБ і компаній до тих же фінансово-промислових груп, або через довірчі операції (коли підприємства доручають банкам управляти їх майном і коштами).

– інвестиційні банки здійснюють в основному операції з цінними паперами: - ведення перего­ворів з торговельно-промисловими компаніями про випуск цінних паперів; - підготовка випусків цінних паперів; - взяття обов'язків розмістити цінні папери на ринку та придбати ту їх частину, яка не буде розміщена (андерайтинг); - інвестиційні (дилерські) операції (купівля-продаж цінних паперів за власний рахунок); - брокерські послуги (купівля-продаж цінних паперів для клієнтів на комісійній основі); - консультаційні послуги з фінансових питань.

Слід відмітити, що з кінця XIX ст., у ході постійного реформування банківської системи США, функціо­нальні відмінності між фінансово-кредитними установами та традиційне розмежування сфер їхньої діяльності почали поступово нівелюватися. У сучасних умовах практично всі депозитні й фінансові установи США мають можливість діяти в єдиному федеральному правовому полі як універсальні банки, за винятком деяких спеціально обумовлених випадків та з урахуванням обмежень, що встановлюються адміністраціями окремих штатів.