5. Справжня сила
Що означає вираз – «справжня Сила»? Чому ми прагнемо до Сили?
Практично всі люди в глибині душі вважають себе слабкими. Чому? По-перше, це відчуття йде з дитинства, коли ми були слабкими й потребували допомоги при вирішенні проблем, і, по-друге, через почуття безпорадності перед силами природи й обмеженості власних можливостей. Зростаючи, ми починаємо соромитися своєї слабкості, ненавидимо себе за це почуття і намагаємося всілякими способами сховати її від себе і від оточення. Ну а той, хто стверджує, що він сильний, просто «надягає» більш витончену маску.
СИЛА – СЛАБКІСТЬ
Який самий простий спосіб довести, що почуття слабкості є присутнім у нас?
Це означає віднайти в собі гордість. Гордість, як і гординя, служить саме для того, щоб приховати почуття слабкості.
Практично всі люди пов’язують із силою і слабкістю такі поняття, як перевага і нікчемність. Це ще одна пастка, ілюзія лінійного розуму, що розділяє. Справжня Сила і справжня Слабкість не мають нічого спільного щодо переваги й нікчемності.
Справжня Сила ніколи не прагне когось перемогти, комусь щось довести або похитуватись перед кимсь. Вона просто є. Так само, як просто є рух Планет, світло Сонця, тяжіння Землі. Доводить силу той, хто вважає себе слабким. Він нехтує і ненавидить себе за це, тому робить все, щоб довести собі й іншим зворотне. Чим сильніше така людина прагне цього, тим більше вона затягує себе в трясовину, проявляючи все більше доказів своєї слабкості. Тому що в цьому світі не можна досягти абсолютної ефективності при вирішенні проблем.
Прагнення за будь-яку ціну когось перемогти може привести і призводить до того, що людина розвиває в собі гординю і піднімає себе над іншими. Але крім зовнішніх негативних наслідків, до яких веде така позиція, є й шкідливі наслідки для самої людини. Тут набирає сили Закон Перекидання Монади, і наш герой летить вниз із запаморочливою швидкістю.
Цей світ дуальний. Тому сила від слабкості невіддільна. Справжня Сила може існувати і розцвітає тільки завдяки Слабкості, коли її підтримує Слабкість. Слабкість стає собою, коли її підтримує Сила. Краще усвідомити цю думку нам допоможе чудовий англійський письменник Г. Р. Хаггард. Ось що він писав:
«… Немає сили могутнішої за жінку при всій її слабкості, вона – найвища володарка. Вона постає перед чоловіком у самих різних обличчях і не гребує ніякими хитрощами, щоб знайти шлях до його серця; вона миттєво «пронизує» все і вся, але терпляче чекає на свій час; вона не віддає себе владі пристрасті, як чоловік, але мистецьки керує нею, як досвідчений наїзник: якщо треба – натягне віжки, якщо можна – відпустить. Як для талановитого полководця немає неприступної фортеці, так і для неї немає серця, яке б вона не змогла заполонити. Він молодий, його кров палає вогнем? Вона буде невтомною в любові, ласки її не вичерпаються. Він честолюбний? Вона ще більше збудить його жагу до влади і визначить дорогу до вершин слави. Він утомився, його залишають сили? Вона надасть йому відпочинок. Він спіткнувся, впав? Вона підніме й утішить його, назвавши поразку блискучою перемогою. Все це підвладно жінці, тому що завжди й всюди природа – її вірна помічниця. Жінка (Слабкість!) керує світом! Заради неї ведуться війни, заради неї чоловік марнує свої сили, щоб одарити її багатствами, заради неї він іде на подвиги і злочини, заради неї досягає слави й влади… Воістину великий той, хто здатний протистояти чарам жінки, яка непомітно обволікає чоловіка, святкує перемогу, коли він і не підозрює, що переможений нею».
Чоловік може дозволити собі бути слабким, жінка може дозволити собі бути сильною. Чоловіку просто необхідно дозволити собі бути ніжним, турботливим, лагідним, а жінці – самостійною, відповідальною, діловитою. Ви чините опір цьому, тому що вас із дитинства вчили: чоловікові властива сила, а жінці – слабкість. Ви боїтеся застрягти в цьому стані. Не бійтеся. Це тільки зміцнить вас. Настав час позбутися цих переконань. Вони не ваші, вони були нав’язані вам батьками, вихователями, школою, роботою. Відкрийте для себе, що таке справжня Сила і справжня Слабкість. Подивіться, що вони можуть існувати, винятково завдяки одне одному. Усе це всередині вас.
СТАДІЇ СТАНОВЛЕННЯ СИЛИ
У житті людини може відбутися 3 стадії становлення Сили: залежність, незалежність, співпраця.
1. Залежність – це коли ви Силу розташовуєте зовні, коли намагаєтеся зробити так, щоб ваші проблеми вирішували інші. У цьому немає нічого поганого, просто подивіться, як ви це робите. Ви перенесли цей спосіб вирішення проблем із дитинства, коли будучи не в змозі самостійно забезпечити своє існування, покладалися на батьків або на дорослих. Ви можете і далі так жити – за звичкою, тому що ВНУТРІШНЯ ДИТИНА завжди живе в кожному з нас. Це може виражатися, наприклад, у вигляді звички ходити по вищих інстанціях і просити, вимагати, щоб адміністрація вирішувала всі ваші проблеми. Це також може виражатися у вигляді прохань про допомогу у Вищих Сил або Бога. Усе це уособлює світ дорослих людей, перед яким ви за дитячою звичкою почуваєте себе беззахисним. Побачте це.
2. Незалежність (самостійність) – це коли людина може цілком забезпечити своє життя, не покладаючись на допомогу інших і не маніпулюючи ними, щоб цю допомогу одержати (часто люди навіть не підозрюють, що вони маніпулюють іншими). Це чудовий варіант, але він збитковий тим, що людина може цілком закритися від оточуючих її людей. Вона, як правило, і домагається такої самостійності, щоб стати незалежною від світу, тому що в неї невтішні думки про світ і про людей, що живуть поряд.
Важливо пам’ятати! У цьому світі процвітають відкриті системи. Порівняйте озеро, у яке вливаються і з якого витікають ріки, і болото. Відчуваєте різницю?
3. Співпраця – це вища стадія становлення Сили, яка передбачає тисячі речей, у тому числі вміння просити й приймати допомогу, не «сідаючи на голову», вміння дарувати й уміння одержувати подарунки.
А чи вмієте ви дарувати і одержувати подарунки?
Вищий ступінь співпраці полягає в умінні дякувати. Рідко можна зустріти людей, здатних на це почуття. Подяка – це конкретний психічний стан. Ніякий скарб матеріального світу не зрівняється з вищою енергією подяки, тому що вона залишається з людиною навічно, а все матеріальне рано чи пізно зруйнується.
– А ви вмієте дякувати?
– Що для вас є найціннішим: подяка чи, гроші?
– А взагалі, що таке подяка?
Будьте уважні, коли будете відповідати собі на ці запитання. Щоб чесно на них відповісти, необхідно проаналізувати, як ви ставитесь до цього світу, до людей і особливо – до дітей.
У стосунках між дорослими і дитиною про справжню Силу батьків буде свідчити:
спроможність їх не прив’язуватися до обмежувальних переконань, начебто вони розумніші за своїх дітей і одночасно
ставлення до дитини, як до поважної людини.
Важливо зрозуміти! 1. Діти дуже часто, бувають мудрішими за своїх батьків, тому що дорослі вже встигли накопичити багато негативних переконань і закритися, а дитина все ще залишається відкритою, і в цьому полягає її природна привабливість. Шестирічна дитина відрізняється від дорослого, напевно, тільки одним – відсутністю достатнього життєвого досвіду.
2. При спілкуванні з дитиною, та й з будь-якою людиною, яка може зустрітися вам у житті, вкрай важливо дати їй свободу вибору. Оскільки відчуття свободи – це глибинна суть єства будь-якої людини, ви, надаючи свободу вибору, працюєте на її еволюцію. І людина розцінює ваш вчинок як любов і повагу до себе, і відбувається диво – тому що ваш партнер приймає в цьому випадку рішення, яке задовольняє вас обох.
– Коли відбувається чудо?
Коли ми сильні, тобто коли відкриті і готові сприйняти будь-яку ситуацію.
– Чому чудо відбувається зненацька?
Тому що ми завжди чогось чекаємо, щось клянчимо, завжди скаржимося, що нам чогось не вистачає. Коли ми перестаємо чекати, клянчити і скаржитись, тоді обмежувальні негативні переконання, що стоять між нами і Всесвітом, між нами і людьми, зникають, і ми відчуваємо гармонію і справжню силу.
ЯК МИ ВТРАЧАЄМО СИЛУ
А тепер поведемо розмову про те, як ми віддаємо свою Силу. Черговий парадокс, правда цілком зрозумілий. Саме завдяки наявності почуття власної слабкості, ми передаємо свою Силу назовні, вручаючи її комусь або чомусь.
Починайте помічати, як ви це робите, як шукаєте підтримки зовні.
Ви прочитали якусь книжку або познайомилися з якимось методом (людиною, навчанням і т.п.) і вирішуєте, що це – той самий метод (людина, навчання), який допоможе вирішувати ваші проблеми. Проходить якийсь час, і ви зациклюєтесь, застигаєте в цьому методі (людині, навчанні). Він підкорив вас, тому що ви цілком поклалися на нього, не намагаючись ознайомитися з власними силами і дізнатися, що саме обмежує вас і як ви відгороджуєтесь від зовнішнього світу.
Ви почули про якусь релігію або про якогось Вчителя і вирішили стати його послідовником. Загляньте всередину себе. Ви побачите там величезне почуття самотності й беззахисності. Замість того, щоб досліджувати свої негативні думки й обмежувальні переконання, які ви створили, відгороджуючись від реальності, ви шукаєте захисту в Бога. Але...сумнівно, щоб Вища Сутність, яка побудувала цей світ за своїми законами, стала б захищати вас від своїх же законів. Зрозумійте ці закони і не порушуйте їх, і ви автоматично потрапите під захист свого розуму, опинившись у єдності з Вищим Розумом. Ми ж інформовані про те, що може статися, якщо спробувати не підкоритися закону гравітації і стрибнути з даху. Отже, ми під захистом.
НАШІ ВЧИТЕЛІ
Люди схильні прив’язуватися до опори або до опор, якими користуються. Поступово це стає звичкою. Навчіться цінувати й шанувати свої опори, своїх учителів, не надаючи їм значення, як ви б поступали з допоміжним інструментом.
Наші справжні Вчителі – це ситуації, якими б вони не були. Саме ситуації дають Силу, коли ми намагаємося самостійно знайти вихід.
Як виготовляють гарний клинок? Його нагрівають, потім нещадно відбивають, а потім занурюють у холод, і так раз за разом. Так само виковується і клинок духу. Звичайно, на цьому шляху неминуче будуть поразки. Але і тут важливо пам’ятати, що кожна поразка несе в собі неоціненний досвід. Людина вчиться скромності, вчиться знаходити своє місце, у неї виковуються такі неоціненні якості, як співчуття, розуміння болю, який відчуває інша людина, тощо. Недарма говорять, що за побитого трьох небитих дають.
– Чому ви прагнете до сили?
Як правило, люди прагнуть до сили, щоб отримати владу над іншими людьми і маніпулювати ними.
– Чому ви прагнете до сили?
Ви можете відповісти, що збираєтеся принести користь людям і світу. Але «благими намірами прокладена дорога у пекло».
Важливо пам’ятати! Якщо ви поставите за мету – опанувати силою, грошима, владою, славою, вони візьмуть вас, ви загубите себе. Гроші, влада, слава, сила – усе це побічний результат вашого розвитку, а не мета. Шануйте їх, не надаючи їм значення, і ви залишитеся вільними . І люди, що оточують вас, також збережуть свободу – вони не будуть осліплені «блиском» ваших сил, отже, не будуть схилятися перед авторитетом і не потраплять, таким чином, у рабство власних суджень відносно своєї нікчемності. Вони збережуть спроможність розвиватися.
Зверніть увагу! Жодний по-справжньому великий Учитель ніколи не виставляв напоказ свої можливості. Так, вони демонструвалися іноді, дуже рідко, у силу необхідності, але ніколи для того, щоб здивувати чиюсь уяву чи завоювати авторитет.
Один Учитель на запитання учня, чому вони йдуть під дощем уже котрий день, не розганяючи хмар, відповів: «Все мистецтво полягає не в тому, щоб розігнати хмари, а в тому, щоб іти під дощем, справлятися з тим, що посилає нам цей світ, і мати справу з тим, що є». Тому що розгін хмар – це втеча, а коли ми маємо справу з тим, що є, ми відчиняємо в собі й у світі додаткові, невідомі нам грані.
Таким чином, вище мистецтво полягає в тому, щоб бути Тут і Зараз, ну а ви вільні йти за своїм вибором. Якщо ви зробите вибір: навчитися бути присутнім у тому, що робите й усвідомлювати це, тоді цей світ почне розкривати вам свої секрети, розгортати справжню реальність, передавати вам свою Силу. Це схоже на квітку, яка розкривається назустріч сонцю. Ви і є це сонце, і світ із задоволенням розкриється вам назустріч. Повірте, у світі немає нічого небезпечного, всі небезпеки створюємо ми самі, слідуючи помилковим переконанням.
Силу не треба шукати зовні, вона всередині нас, тому що Зовнішнє дорівнює Внутрішньому. Все, що нам потрібно, це проявити терпіння і довіритися своєму Шляху.