3. Основні напрями виховання
• Соціально-правове виховання спрямоване на формування правової свідомості та культури ратної праці, повсякденної життєдіяльності у відповідності з вимогами законів, загальноприйнятих норм і принципів поведінки. Воно пов'язане з формуванням поваги до Конституції та інших законів і правових актів України. Основні завдання правового виховання: – доведення до вихованців законів і нормативних актів України та їх усвідомлення; – систематичне інформування вихованців з поточних і актуальних правових питань; – формування у них правової свідомості; – прищеплення їм поваги до правових норм, принципів законності, розуміння необхідності їх дотримання; – доведення до вихованців правових норм, які стосуються правових основ їхньої діяльності; – вироблення у вихованців навичок і вмінь правової поведінки; • Екологічне виховання спрямоване на усвідомлення природної феноменальності людини, яка повною мірою відповідає за життя й умови життєдіяльності на Землі.
Основні завдання екологічного виховання: – нагромадження екологічних знань та їх усвідомлення; – прищеплення любові до природи, бажання берегти та примножувати її; – формування навичок і вмінь діяльності у природі.
Зміст екологічного виховання передбачає розкриття таких положень: – світу природи – середовища перебування людини, яка має бути зацікавленою у збереженні його цілісності, чистоти, гармонії; – осмислення екологічних явищ і вміння робити висновки щодо організації як власної діяльності, так і колективу в природному середовищі; • Фізичне виховання – це складова частина загального виховання, спрямована на зміцнення здоров'я й загартування організму, гармонійний розвиток форм, функцій і фізичних можливостей людини, формування життєво важливих рухових навичок і вмінь. Воно має відбуватися в єдності з розумовим, моральним, трудовим і естетичним вихованням. Мета фізичного виховання – формування фізичної культури, сили, підтримання доброго стану здоров'я. Засоби фізичного виховання – фізичні вправи, природні фактори (сонце, вода, повітря), гігієнічні заходи, раціональний режим праці, відпочинку, харчування.
Всі напрями виховання повинні створити гармонійну цілісність, забезпечити єдність виховного процесу, грунтуватися на ідеях українського державного патріотизму. Ефективна реалізація цих напрямів дає можливість формувати всебічно і гармонійно розвинуту особистість вихованця.
• Трудове виховання спрямоване на формування системи якостей, необхідних для ефективної професійної діяльності. Предметом такого виховання виступає професійна компетентність вихованця. Про велику роль трудового виховання у житті суспільства і особистості К. Д. Ушинський писав: «Якби люди винайшли філософський камінь, то біда була б невелика: золото перестало б бути монетою. Але якби вони знайшли казковий мішок, з якого вискакує все, чого душа забажає, або винайшли машину, яка цілком заміняє всяку працю людини, то самий розвиток людства припинився б: розбещеність і дикість полонили б суспільство».
Завдання трудового виховання: – псиологічна підготовка особистості до праці; – прищеплення виконавчої дисципліни, свідомого підпорядкування вимогам професійної діяльності; – підняття престижу праці; – практична підготовка до праці; – підготовка до свідомого вибору професії.
• Національне виховання. – це історично зумовлена і створена самим народом сукупність ідеалів, поглядів, переконань, традицій, звичаїв та інших форм соціальної поведінки, спрямованих на організацію життєдіяльності підростаючих поколінь, у процесі якої засвоюється духовна і матеріальна культура нації, формується національна свідомість і досягається духовна єдність поколінь». Національне виховання також передбачає широкі знання конституційних і правових норм, державної політики, патріотичних думок.
Мета національного виховання – формування національної свідомості, самосвідомості та патріотизму у вихованців.
Національне виховання грунтується на засадах родинного виховання, на ідеях і засобах народної педагогіки, наукової педагогічної думки, що уособлюють вищі зразки виховної мудрості українського народу – любов до рідної землі, до свого народу, його традицій, звичаїв, готовність до мирної та ратної праці в ім'я України, почуття гордості за Батьківщину, вірність Україні, власну відповідальність за її долю. Національне виховання використовує такі засоби: рідну мову, родовід, рідну історію, краєзнавство, природу рідного краю, народну міфологію, фольклор, національне мистецтво, народний календар, національну символіку, народні прикмети і вірування, виховні традиції, національні традиції, звичаї та обряди
Розумове виховання – важлива складова частина всебічного розвитку особистості вихованця, підготовки його до життя і професійної діяльності. Мета розумового виховання – розвиток мислення і пізнавальних здібностей На думку В. О. Сухомлинського, найважливішою умовою повноцінного розумового виховання є міцні, свідомі знання елементарних істин – тих азів, із яких починається навчання і без яких неможливо оволодіти вершинами знань.
Завдання розумового виховання: • нагромадження загальних і професійних знань; • розвиток мислення взагалі та різних його видів (діалектичного, логічного, абстрактного, алгоритмічного, технічного, творчого, системного); • формування культури розумової праці: – спеціальних умінь (читати мапу, електричну схему тощо); – уміння раціонально організовувати режим розумової праці; – уміння долати труднощі професійної діяльності; – розуміння важливості розвитку різних видів пам'яті;
Розумовий розвиток вихованця здійснюється у процесі взаємодії з природою і суспільством. У ході розумового виховання відбуваються зміни у змісті та формах мислення. Основним завданням розумового виховання є формування наукового світогляду, який являє собою цілісну систему професійних, політичних, філософських, правових, психологічних, педагогічних, естетичних та інших понять, поглядів, переконань і почуттів, що визначають ставлення до навколишньої дійсності і самого себе. Науковий світогляд вихованця проявляється в його повсякденній поведінці і, відповідно, визначається оптимальним засвоєнням понять, законів, теорій та їх усвідомленням; готовністю боротися за свої ідеали, відстоювати свої погляди та переконання; проявом переконаності у щоденній поведінці та діяльності.
• Естетичне виховання – складова частина змісту виховання, яка безпосередньо спрямована на формування і прищеплення естетичних почуттів, смаків, суджень, художніх здібностей, на розвиток здатності сприймати й перетворювати дійсність за законами краси у всіх сферах діяльності.
Завдання естетичного виховання: – формування естетичних поглядів і смаків, навичок творити прекрасне; – розвиток творчих здібностей; – виховання гуманістичних якостей, інтересів і любові до життя в його різноманітних проявах
.