Наш будинок культури тепер

Колись наші жінки, особливо дівчата, любили гарно і красиво вдягатися. На свята, на весілля та інші гулянки дівчата вдягали українські національні вишивані блузки, широкі красиві спідниці з красивою круговою полосою посередині і обов’язково з фартухом, який намагалися виготовляти з кольорового шовку з поперечними широкими полосами з мережива (кружива). Дивіться фотографії на наступній сторінці.

- 119 -

На верхньому знімку зліва: на весіллі Дудченко Ілля з Палажкою; позаду зліва мати Миколи Івановича Галя Семен., Романенко Григорій Юхимович з дружиною Наталкою Митрофанівною та Сапон Маня Яківна.

Справа вгорі Поля Антонівна (Марусова) та Надя Романенчиха.

Зліва внизу дівчата в 15 років Стьопа Скора та Анюта Вишнячка. Справа внизу дівчата звуть на весілля Наташа та Люда Никипорець.

- 120 -

Коли дівчина виходила заміж, то на час весілля надівала вінок і до нього кругом пришивали багато шовкових стрічок різного кольору. На попередній сторінці показано давній традиційний одяг дівчат.

Я вже писав, що в нашому клубі колись багато хлопців грали на гармошці. Та вже в п’ятдесятих роках у клубі був баян. На ньому дуже гарно грав Білий Микола Никифорович (казали Фочин). Він досконало володів цим інструментом і мав природний хист до музики, швидко опановував нові пісні по нотах. Крім того, що він грав вечорами в клубі для танців, ще грав в художній самодіяль- ності. Він працював у школі діловодом, і одночасно завідувачем колгоспного радіовузла, був секретарем комсомольської організа- ції. Потім працював головою сільпо і після навчання в інституті працював завторгом Н-Сіверської райспоживспілки до самої пенсії.

Дуже гарно грав на баяні і на гармошці Супрун Михайло Івано- вич. В концертах художньої самодіяльності він гарно співав і сам грав на баяні. Він мав гарний тенорний голос і виконував пісні від душі. У нього був природний хист до музики. В той час директором будинку культури була його дружина Віра Федорівна. Вона теж брала участь і керувала в художній самодіяльності.

В п’ятдесяті роки завклубом працював Сурай Петро Тимофійо- вич. Далі був Ященко Іван Сидорович, який потім перейшов на роботу завферми. За ним працював гарний баяніст Вовк Іван Григо-

рович. Після закінчення педінституту він працював учителем у Михайло-Коцюбинському. Під час відвідин батьків у Радичеві утопився в Десні. Тимчасово працювали завклубом молоді хлопці. Сапон Олексій Микитович, який після навчання став військовим льотчиком. Тепер він доцент і кандидат воєнних наук. Працює викладачем військової академії. Потім трохи працював Сурай Михайло Трохимович. Він виїхав із села після закінчення інсти- туту. В дев’яностих роках директором працював Дудченко Іван Григорович. Він гарно грає на гармошці і на баяні. Тепер працює директором будинку культури Сємченко Володимир Павлович. Йому допомагає дружина Антоніна Степанівна. Вони організовува- ли концерти, робили виїзди в Короп на ярмаркові огляди.

Нашому клубу було надано статус будинку культури. А голова колгоспу Корда П.М. зробив реконструкцію будинку культури і він став мати гарний вигляд. Приміщення обкладено цеглою і зроблено водяне опалення, яке тепер не працює через відсутність коштів.

- 121 -

Тепер, з занепадом колгоспу, занепадає і культура. Молодь в селі не залишається, особливо дівчата. В нашому будинку культури була сучасна кіноустановка, а тепер її нема. Немає гарної музичної апаратури. Грою на гармошці чи на баяні тепер молодь не цікавиться. На інших інструментах теж ніхто не грає.

Я вже писав, що колись в селі було багато музичних інструмен- тів, на яких люди грали. Тоді в селі було 25 скрипок, 5 гармо- шок та 10 балалайок. Тепер в селі всього чотири душі може грати. Це Дудченко Іван, Богданович Володя, Ніна Смашна та я. Вони грають на баяні та гармошці, я – на баяні та гітарі. Колись мені доводилось готувати концерти в клубі та акомпанувати на баяні.

Тепер молоді до будинку культури ходить мало, тому що вона в селі майже не залишається. Старше покоління до будинку культури не ходить. Коли був колгосп, то там регулярно проводились збори. Перед днем сільського господарства завжди проходили урочистості з нагородами передовиків. Колись в домі культури ставились концерти нашої самодіяльності, а також приїздили з концертами художні колективи з інших сіл. Художній колектив нашого села теж їздив по багатьох селах з концертами. Не раз приїздили до нас художні колективи з Чернігівської філармонії. Особливо гарно виступав колектив бандуристів. Вони були в нас декілька разів. Були в нас і багато інших художніх колективів. Багато разів був і колектив художньої самодіяльності Понорницького будинку куль-тури. Кожного разу тоді наш будинок культури був переповнений.

Розвиток колгоспу і благоустрою села

На звітно-виборних зборах колгоспу, які відбулись на початку 1962 року, по рекомендації Понорницького райкому партії, голо- вою колгоспу було обрано Михієнка Івана Макаровича за фахом вченого зоотехніка. Михієнко мав вищу освіту. Він працював аж до 1985 року. За роки керівництва Івана Макаровича була наново побудована вся матеріальна база колгоспу.

За цей чималий період наш колгосп значно збільшив об’єми

- 122 -

с/г продукції. Для того, щоб читачі впевнились, я подаю статистич- ні дані за багато років. Дивіться врожайність с/г культур в центнерах з гектара:

Роки зернові льон-волок. картоп. буряки голова колгоспу

1956 10,4 5,9 95,3 64,5 Тимофій Карп.

1957 12,3 4,7 152 295 «

1958 10 3 120 128 Олексій Гавр.

1959 12 4,9 76,2 258 «

1960 8,3 2,7 105 125 «

1961 13,5 5,4 78,5 106 «

1962 14 6 132,5 284 Михієнко І.М

1963 11,5 3,6 104,5 223 «

1964 13,8 2,6 108 205 «

1965 18,3 7,3 143,8 451 «

1966 20,6 4,8 175 312 «

1967 14,8 5,1 156 341 «

1968 16,8 2,8 137 331 «

1969 20,0 5,8 115 522 «

1970 24 3,7 155 452 «

1971 24,4 4,3 157 353 «

1972 22 5,9 171 441 «

1973 29,7 9,2 155 320 «

1981 23,3 6,1 131 309 «

1982 22 8,9 72 259 «

1983 25,6 7,5 101 347 «

1984 22,5 4,4 138 470 «

1985 23,4 5,4 150 477 Корда П.М.

1986 26,5 5,3 150 539 «

1987 30,1 10,2 199 490 «

1988 20,3 7,6 117 496 Рябко В.П

1989 30 8,4 201 638 «

1990 25,7 9,0 79 551 «

1995 24,5 8,8 67 567 «

1996 17,2 6,7 143 240 «

1997 19,5 3,8 45 386 «

1998 14,6 4,6 88 190 «

За роки керівництва Михієнка в нашому колгоспі значно збільши- лось виробництво тваринницької продукції. Виросла її продуктив- ність. Зросли надої молока. Гарно працював колектив доярок.

- 123 -

Треба згадати про них добрим словом. Доярка Миколаєнко Марія Петрівна наро-дилася в 1923 році в селі Радичев. З 1940 року працювала в колгоспі «Вільне Жит- тя». Після закінченя курсів трактористів в Авдіївській МТС в 1944 році, два роки працювала на тракторі в колгоспі «Вільне Життя». З 1956 року до 1965-го працю- вала дояркою в Носівському районі. Потім вона переїхала в Радичев і до пенсії працювала дояркою в нашому колгоспі. Вона була член комуністичної партії. Ланка корів, яку вона обслуговувала, була в числі кращих. Її фото показано зліва. Померла 29 січня 1994 року.