kobzar

Додаток Б

МЕТОДИКА ЮСТУВАННЯ ОПТИЧНИХ ПРИЛАДІВ

1. Центрування лінз

Оптичні елементи (освітлювач, лінзи, зорова труба) встановлюються за допомогою рейтерів (тримачів лінз) на оптичній лаві. При юстуванні будьяких оптичних приладів, – в тому числі і моделей оптичних інструментів, – важливо правильно відцентрувати всі лінзи, які використовуються в системі. Промені світла, проходячи через погано відцентровану систему лінз, відхиляються вбік і можуть взагалі не доходити до спостерігача. Центрувати лінзи слід як по висоті, так і в поперечному напрямку.

Джерелом світла є кругле віконце освітлювача, закрите матовим склом, на якому нанесено масштабну шкалу. Освітлювач розміщують на кінці оптичної лави. Дійсне зображення предмету спостерігається на екрані, на якому нанесено горизонтальну та вертикальну шкали.

Центрування розпочинають з того, що рейтер з екраном підсовують впритул до освітлювача і регулюють положення екрану так, щоб його центр співпав з центром віконця освітлювача. Після цього екран відсовують на віддаль порядку 1 м від освітлювача і між ними на рейтері розміщують одну з додатних лінз. Пересуваючи лінзу, одержують на екрані зображення віконця освітлювача. Потім переміщують лінзу по висоті та в поперечному напрямі так, щоб центр зображення співпав з центром екрану (рис. Б.1).

Рис. Б.1.

Центрування додатної лінзи.

Описаним способом слід від’юстувати додатні лінзи, необхідні для виконання роботи.

Для юстування від’ємних лінз на оптичну лаву встановлюється рейтер з уже від’юстованою додатною лінзою і рейтер з від’ємною лінзою, яку потрібно від’юстувати (рис. Б.2). Пересуваючи їх вздовж лави, одержують на екрані зображення віконця освітлювача. Зміщуючи від’ємну лінзу по висоті та в поперечному напрямку, суміщають центр зображення з центром екрану.

101

Рис. Б.2.

Центрування від’ємної лінзи.

При юстуванні лінз і в подальшій роботі рекомендується дотримуватись таких простих правил:

всі гвинти кріплення рейтерів до лави мають перебувати з однієї сторони оптичної лави (зі сторони експериментатора);

після будь-якого переміщення рейтерів вздовж лави вони повинні бути надійно закріплені гвинтами.

2. Юстування коліматора

При складанні моделі телескопічних систем необхідно мати віддалений об’єкт. З цією метою використовується «безмежно віддалене» зображення предмету (матове віконце освітлювача), одержане за допомогою додатної лінзи, встановленої так, що предмет лежить у її фокальній площині. Промені, які виходять з однієї точки предмету, пройшовши через лінзу, утворюють паралельний пучок. Пристрій такого роду називається коліматором.

Для юстування коліматора зручно використовувати допоміжну зорову трубу. Труба заздалегідь встановлюється на «безмежність», тобто наводиться на будь-який достатньо віддалений предмет, а потім розміщується на оптичній лаві за лінзою коліматора. Пересуваючи лінзу коліматора вздовж лави, добиваються чіткого зображення предмету в окулярі труби.

При збиранні коліматора слід одночасно від’юстувати допоміжну зорову трубу, яка буде потрібна в наступних вправах.

3. Вимірювання фокусних віддалей лінз

Для того, щоб свідомо моделювати оптичні прилади, потрібно виміряти величину фокусних віддалей лінз, які можуть бути використані як об’єктив або окуляр моделі оптичного інструменту. Фокусні віддалі додатних лінз найпростіше знайти за допомогою допоміжної зорової труби, встановленої на «безмежність». Робота виконується так, як і при юстуванні коліматора.

Методику визначення фокусних віддалей від’ємних лінз описано в інструкції до лабораторної роботи № 1.

102

ЛІТЕРАТУРА

1.Ландсберг Г. С. Оптика. – М.: Наука, 1976.

2.Кучерук І. М., Горбачук І. Т. Загальний курс фізики. Т. 3. Оптика. Квантова фізика. – К.: Техніка, 2006.

3.Кучерук І.М., Дущенко В.П. Загальна фізика. Оптика. Квантова фізика. – К.: Вища. школа, 1991.

4.Білий М. У., Скубенко А. Ф. Загальна фізика. Оптика. – К.: Вища школа,

1987.

5.Яворський Б. М., Детлаф А. А. Курс фізики. Т. 3. Хвильові процеси. Оптика. Атомна і ядерна фізика. – К.: Вища школа, 1973.

6.Савельев И. В. Курс общей физики. – Т. 2. – М., 1988.

7.Гольдин А. Л. Руководство к лабораторным занятиям по физике. – 1964.

8.Фізичний практикум. / Під ред. В. П. Дущенка. – К.: Вища школа, 1984.

9.Физический практикум. / Под ред. В. И. Ивероновой. – М.: Наука, 1968.

10.А. В. Кортнев. Практикум по физике. – 1963.

11.В. Є. Вінниченко. Фізичний практикум. – 1959.

12.Лабораторные занятия по физике. / Под ред. Л. Л. Гольдина. – М.: Наука,

1983.

13.Лабораторный практикум по физике. / Под ред. А. С. Ахматова. – М.: Высшая школа, 1980.

14.Лабораторный практикум по общей физике. / Под ред. Е. М. Гершензона, Н. Н. Малова. – М.: Просвещение, 1985.

15.Практикум по общей физике. / Под ред. В. Ф. Ноздрева. – М., 1971.

16.Меняйлов М. Є. Спеціальний фізичний практикум. – К.: Вища школа,

1971.

17.Бабушкін А. А., Бажулін П. А. та ін. Методи спектрального аналізу.

18.Зайдель А. Н. Основи спектрального аналізу. – М.: Наука, 1965.

19.Кучерук М. М., Дущенко В. П., Андріанов В. М. Обробка результатів фізичних вимірювань. – К: Вища шк., 1981.

20.Методи оцінювання похибок та обробка результатів вимірювань фізичних величин / Укл. О. В. Мельничук, А. П. Сергієчко. – Ніжин:

НДПІ, 1994.

21.Богдан Т. М., Кобзар О. О., Марченко В. В. Основи науково-дослідної роботи. – Чернігів: ЧНПУ імені Т. Г. Шевченка, 2011.

103

104