6.3. Бюджетна політика

Державний бюджет – це річний план державних видатків і джерел їх фінансового забезпечення. Основними показниками бюджету є:

• абсолютні розміри;

• питома вага ВВП, що перерозподіляється через бюджет;

• обсяг і структура джерел фінансування;

• обсяг і структура бюджетних видатків;

• співвідношення доходів і видатків бюджету.

Верховна Рада України: визначає головні напрямки бюджетної політики; розглядає проект державного бюджету, який подається Кабінетом міністрів України; вносить зміни та доповнення в нього: затверджує, контролює його виконання; затверджує звіт про використання бюджетних коштів. Спеціальну постанову Верховної Ради України, яка визначає головні напрями та пріоритети бюджетної політики на наступний бюджетний рік, називають бюджетною резолюцією.

Державним бюджетом, як контрольованим грошовим фондом країни розпоряджається уряд. Практичні завдання з використання бюджету виконує система Міністерства фінансів України. Обслуговування бюджетних операцій здійснюється Державним казначейством України.

За рахунок державних витрат, податків, пільг та субсидій, що виплачуються з державного бюджету, уряд впливає(стимулює або протидіє) на:

• макроекономічну ефективність;

• сукупний попит і сукупну пропозицію;

• підтримує ринкову рівновагу і стимулює розвиток окремих сфер та галузей національної економіки.

Державний бюджет завжди є компромісом, який відображує співвідношення сил основних груп носіїв різних соціально-економічних інтересів країни.

Складовою бюджетного регулювання є планування державних витрат. Згідно з Бюджетним кодексом України видатки бюджету – це кошти, що спрямовуються на здійснення програм і заходів, передбачених відповідним бюджетом, за винятком коштів на погашення основної суми боргу та повернення надміру сплачених до бюджету сум.

Державний бюджет України містить чимало статей видатків, які можна згрупувати у шість основних напрямів:

• фінансування бюджетного сектору економіки,

• утримання державного апарату;

• соціальні видатки;

• витрати на оборону і матеріальне забезпечення зовнішньої політики;

• фінансування розвитку економіки (витрати на господарські потреби: капіталовкладення в інфраструктуру; видатки на реалізацію державних програм; дотації державним підприємствам; субсидії сільському господарству);

• платежі по державному боргу.

Витрати бюджету, крім прямого фінансування та прямих державних інвестицій, здійснюються у таких формах, як дотації, субвенції, субсидії.

Дотації – це особливий вид асигнувань з державного бюджету, який використовується для збалансування доходів і видатків місцевих бюджетів і покриття касових збитків окремих державних підприємств.

Субвенції – один з видів державної фінансової допомоги центральним або місцевим органам виконавчої влади, що надається на конкретні цілі. Субвенції використовують також для санації підприємств, яким загрожує банкрутство.

Дієвість державного регулювання за допомогою бюджетних видатків обумовлюється:

• обсягом коштів, що витрачає держава на зазначені потреби;

• структурою та спрямуванням витрат;

• ефективністю використання фінансових ресурсів.

Державні доходи – це, по перше, грошові відносини з приводу розподілу ВВП і, по-друге, частка ВВП, використовувана державою для здійснення своїх функцій.

За існуючим порядком доходи бюджету класифікують за такими ознаками:

• податкові надходження (такими визнаються передбачені законами України загальнодержавні та місцеві податки , збори та інші обов’язкові платежі);

• неподаткові надходження (доходи від власності та підприємницької діяльності; адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу; надходження від штрафів і фінансових санкцій; інші неподаткові надходження);

• доходи від операцій з капіталом (надходження від продажу основного капіталу, державних запасів товарів, а також землі та нематеріальних активів);

• трансферти (кошти одержані від інших органів державної влади, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі.

Збалансування державного бюджету за доходами і видатками є найважливішим показником стану економіки. Державний бюджет має бути збалансованим. Це означає, що видатки мають дорівнювати доходам. Якщо доходи перевищують видатки, то має місце надлишок, або профіцит бюджету; якщо, навпаки, видатки більше за доходи, то виникає дефіцит бюджету. Відношення суми дефіциту до ВВП, виражене у відсотках, називається рівнем дефіцитності бюджету. Якщо такий рівень становить 1-2%, ситуація є терпимою, якщо більше, то підриваються підвалини стабільності економіки.

Негативними наслідками дефіциту державного бюджету можуть бути:

• інфляція;

• порушення ринкової мотивації діяльності приватних фінансових інститутів.

Основними шляхами покриття дефіциту державного бюджету є:

• посилення оподаткування;

• додаткова емісія готівкових грошей;

• державні позики.

Бюджетна політика направлена на те, щоб шляхом дефіцитів в період спаду або надлишків під час піднесення стабілізувати економічний процес.

Під час економічного піднесення і перевищення доходів над витратами повинні бути погашені всі борги держави або тимчасово обмежені надходження до бюджету (створення резервного фонду кон’юктури). Під час спаду виробництва бюджетний дефіцит повинен підтримувати сукупний попит.

За таких умов держава зможе проводити антикризову політику і «гасити» економічні коливання.