- •1. Визначте методологічні засади (предмет, методи, функції) історії української культури.
- •2. Розкрийте сутність поняття «культура». Визначте основні періоди в історії світової культури.
- •3. Охарактеризуйте функції та типологію культури.
- •4. Розкрийте співвідношення понять «культура», «субкультура та «контркультура». Наведіть приклади.
- •5. Проаналізуйте співвідношення понять «культура» та «цивілізація».
- •6. Проаналізуйте співвідношення понять «культура» та «природа».
- •7. Охарактеризуйте сутність поняття «бароко». Визначте особливості українського бароко.
- •8.Охарактеризуйте сутність поняття «бароко». Наведіть приклади пам’яток у цьому стилі в Україні.
- •9.Охарактеризуйте художній стиль «ампір». Наведіть приклади пам’яток у цьому стилі в Україні.
- •10.Охарактеризуйте художній стиль «класицизм». Наведіть приклади пам’яток у цьому стилі в Україні.
- •11.Охарактеризуйте художній стиль «рококо». Наведіть приклади пам’яток у цьому стилі в Україні.
- •12.Розкрийте сутність поняття «діалог культур». Наведіть приклади такого діалогу в історії української культури.
- •13.Охарактеризуйте русько-візантійський діалог культур у іх – хіі ст.
- •14.Охарактеризуйте античну культуру в Північному Причорномор’ї.
- •15.Охарактеризуйте трипільську археологічну культуру.
- •16.Охарактеризуйте культуру кочових племен Північного Причорномор’я.
- •17.Охарактеризуйте теорії походження, розселення, побут, традиції і вірування давніх слов’ян.
- •18.Охарактеризуйте традиційну народну культуру давніх русів.
- •19.Охарактеризуйте розвиток архітектури та будівництва в Київській Русі.
- •20.Охарактеризуйте розвиток літератури та літописання в Київській Русі.
5. Проаналізуйте співвідношення понять «культура» та «цивілізація».
Поняття “культура” тісно співвідноситься з уявленнями про цивілізацію. Іноді “цивілізація” є синонімом терміна “культура”, але частіше їх розрізняють. Цивілізацію характеризують або як особливий етап в розвитку культури, який демонструє її видатні досягнення (появу письменства, міст, національних держав тощо), або як кінцевий момент існування будь-якої культури, який виражає її занепад, виродження. В одному тлумаченні цивілізація може виражати єдиний загальнолюдський характер, цінність усіх культур, а в іншому — поверхневий, у порівнянні з культурою, шар людського буття. В останньому випадку культуру розглядають як прояв духовної сутності людини, а цивілізацію як втілення технічного, технологічного аспекту культури, пов’язаного із задоволенням зростаючих матеріальних потреб людей. В наш час виділяють два основних типи цивілізацій: західний (“техногенна цивілізація”) і східний (“традиційне суспільство”). Західна цивілізація спирається на ідею антропоцентризму. Вона прагне до наукового, раціонального пізнання світу і його практичної зміни у власних інтересах, завдяки використанню техніки і технології. Однак, благі цілі того або іншого плануємого перетворення дуже часто не співпадають з його негативними практичними наслідками. Східна цивілізація, яка поділяє позицію космоцентризму, підкреслює особистісний, індивідуальний (а не загальнонауковий і технологічний, як на Заході) характер ставлення людини до світу. Людина повинна здійснювати “недіяння”, тобто діяти у згоді з природними процесами, не насилувати природу. Пізнання — це перш за все шлях духовного морального удосконалення людини під орудою Учителя — Гуру. Сучасні дослідження вбачають прогрес людства в синтезі досягнень культур Сходу та Заходу.
6. Проаналізуйте співвідношення понять «культура» та «природа».
Natura - матеріальний світ, сукупність органічних та неорганічних матеріалів. У слов'янських мовах із XVIII ст. вживається слово «природа».
Широко поширене визначення культури як другої природи (середовище, яке утворене людьми з метою самозбереження). Відповідно природу визначають як все, що не є результатом людської діяльності.
Людина перетворює, трансформує природні об'єкти, наприклад, виведення нових видів злаків, приручення тварин.
Природа стала першим предметом сакралізації (про це свідчать всі древні вірування: анімалізм - віра в те, що всі навколишні об'єкти населені душами; фетишизм - наділення предметів надприродними якостями; тотемізм - віра в спорідненість людей із тотемом - твариною або рослиною).
У прадавні часи культура не відокремлювалася від природи, людина існувала з навколишнім середовищем у гармонії.
Проте співвідношення культури й природи сполучено з глибокими конфліктами, які почалися ще за існування древніх цивілізацій.
Протиставлення природи й культури почало гостро сприйматися у XVIII ст. Жан Жак Руссо у праці «Роздум, що отримав премію Діжонської академії в 1750 р.
Проте загалом в епоху Просвітництва і в Новий час панувала точка зору про підкорення людиною природи.
Питирим Сорокін виявляв зв'язок між природними умовами й соціальним, державним устроєм: демократія утверджується швидше в країнах, де для того існують природні перепони (північні країни - Швейцарія, Нідерланди), ніж там, де таких перепон не існує й панує монархія, вважав культуролог.
Микола Бердяєв вважав, що окремі риси природи характерні й для народу, який проживає в цій місцевості.
На початку ХХ століття Зиґмунд Фрейд приходить до висновку, що культура - механізм репресій, в людині органічно не можуть співіснувати соціальне й природне.
У ХХ столітті людина максимально віддаляється від свого природного стану: росте урбанізація населення, з'являються генна інженерія та репродуктивні технології; відбувається НТР, стрімко росте поширення Інтернету, що заміняє людині живе спілкування. Активно продовжується вирубка лісів, забруднення прісної води й вод Світового океану. Актуальність проблеми в Україні зросла після Чорнобильської катастрофи.
Ці процеси викликають у суспільстві зворотну реакцію: контркультура бітників і субкультура хіппі були спрямовані антисцієнтистські й антираціоналістично, виступали проти масової споживчої культури. Зростає популярність екопоселень, виникає зелений туризм.
Людство може розвиватися тільки в гармонії з природою.