17

Львівська, Закарпатська, Івано-Франківська і Чернівецька області) просторову конфігурацію внутрішніх і міжнародних туристичних потоків, регіональні особливості їх генерації і дестинації, підтвердити твердження статистичними даними. Крім того сформувати перелік найбільш актуальних туристичних центрів та територій, проте описати лише найбільш типові, попередньо визначивши критерії актуальності та типовості. Особливу увагу звернути на Карпатську частину даного туристичного макрорайону: значення гірських ландшафтів і лікувальних мінеральних вод, особливий національно-культурний колорит, на «туристичну перлину» Західної України – місто Львів, на особливу екологічну і історико-культурну туристичну спеціалізацію ВолиноПоліських та Галицько-Подільських регіонів Західної України.

Якщо в певних макрорйноах України ресурси розвитку та інфраструктура функціонуванння досліджуваного виду туризму відсутні, - у внаслідок специфічності певних видів туризму і обмеженості поширення ресурсів їх ровитку (море, гори, печери, річки, замки, музеї, мінеральні і термальні джерела, видатні кільтурні і спортивні події тощо) допускається відхід від запропонованої мережі районування, - у такому випадку географічне охоплення об’єкту дослідження по кожному підрозділу Розділу 3 додатково узгоджується з викладачем-керівником.

По розділам 2-3 формується каталог найбільш актуальних фотозображень, які необхідно розмістити у Додатках та презентувати під час доповіді на захисті курсової роботи.

4.4 Вимоги до туристичних карт

Внаслідок особливої специфічності предмету вивчення «Географії туризму», обов’язковим елементом виконання курсової роботи з даної дисципліни є побудова картографічних зображень, зокрема туристичних карт світу і України, а за необхідності і окремих частин світу (континентів) та України (Південь, Захід, Схід, Центр).

Стандартна методика укладання карти складається з таких етапів:

1. Підготовчий етап:

-відбір об’єктів, що будуть відображені на карті (туристичні центри, ареали, зони, райони, маршрути тощо);

-визначення статусу і уніфікованої туристичної спеціалізації, об’єктів, що будуть відображені на карті;

-групування об’єктів, що будуть відображені на карті за спільністю географічного положення (по континентах Світу, регіонам України).

18

2. Виконавчий етап:

2.1) Компоновка карти (визначення рамок картографічного зображення, відведення місця під умовні позначення – легенду карти, додаткову інформацію, назву карти, полів для брошурування тощо).

2.2) Розробка системи спеціальних умовних позначень (з позначенням у відповідномі місці на карті):

-точкові (туристичні центри, міста, столиці, порти, різні туристичні об’єкти, які неможливо відобразити геометрично на карті внаслідок дрібного масштабу тощо);

-лінійні (кордони, берегові лінії, туристичні або круїзні маршрути, транспортні комунікації, річки тощо);

-площинні (озера, моря, гори, країни, радміністративні регіони країн, туристичні райони і ареали поширення певних явищ і процесів тощо);

-картодіаграми за необхідності (кругові, структурні, стовбчикові тощо) при відображенні статистичної або іншої числової інформації по туристичним центрам і туристичним об’єктам (кількість відвідуваних туристів, закладів розміщення, об’єктів туристичної атракції, об’єми туристичних витрат тощо), що чітко локалізовані у просторі і мають певні географічні координати;

-картограми за необхідності (кольорові, чорно-білі, штриховані тощо) при відображенні статистичної та іншої числової інформації по туристичним територіям (регіонам) і країнам (кількість відвідуваних туристів, закладів розміщення, об’єктів туристичної атракції тощо), що можуть бути геометрично відображені (зафарбовані, заштриховані) в плані на площині карти;

-якісний фон за необхідності (кольоровий, чорно-білий, штрихований тощо) при відображенні туристично-географічної інформації не числового (якісного) характеру по туристичним територіям (регіонам) і країнам для їх кращої дифференціації і наочності зображення;

-підписи (географічні назви материків і континентів, океанів, морів, заток, островів і півостровів, гір, річок і озер, країн, столиць, міст, адміністративних регіонів, туристичних центрів та різних туристичних об’єктів тощо), підписи виконуються або паралельно рамкам карти, або у напрямку географічної протяжності об’єкту;

-скорочення і виноски (буквенні і цифрові) для позначення тих туристичних об’єктів, географічні назви яких не поміщаються або

19

накладуються одна на одну, з їх обов’язковим розшифруванням в умовних позначеннях.

2.3) Нанесення на карту (за необхідності) елеменетів географічної основи: берегові лінії морів та океанів, обриси островів, гідрографія (річки, озера), державні кордони, основні транспортні комунікації (залізниці і автошляхи), столиці держав або адміністративні центри регіонів України.

2.4) Нанесення на карту необхідної тематичної туристичногеографічної інформації, згідно розробленої системи умовних позначень.

2.5) Підписування географічних назв у такому порядку:

-основні туристичні об’єкти (згідно тематики курсової роботи);

-назви столиць країн та адміністративних центрів регіонів;

-назви країн та необхідних для просторової орієнтації елементів географічної основи (моря, океани, затоки, річки, озера, острови …);

3.Роздрукування карти (бажано на папері кращої графічної якості та підвищеної щільності), якщо картографічне зображення будувалось за допомогою комп’ютера.

4.Розміщення карти у курсовій роботі (в електронній версії або в роздрукованій).

Картографічні зображення рекомендовано виконувати в кольорі на комп’ютері з використанням певних графічно-креативних програмних продуктів, зокрема Windows Paint версії вище 2007 року (мінімальні вимоги до якості зображення), Adobe Photoshop (середні вимоги до якості зображення), а також Adobe Illustrator або Corel DRAW Graphics Suite (максимальні вимоги до якості зображення).

Оскільки навчальним планом підготовки баклаврів за напрямом підготовки «Туризм» не передбачене вивчення більш складних та практично орієнтованих програмних продуктів геоінформаційного змісту типу MapInfo чи ArcView, використання подібних комп’ютерних програм при створенні туристичних карт не рекомендується, проте не забороняється при умові їх самостійного адекватного освоєння студентом.

У Додатку Н подані стандартні загальнодоступні контурні карти для виконання картографічного завдання.

20

5. ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ

Загальні положення. Роботу оформляють на одному боці білого паперу формату А4 розміром 210 мм×297 мм. За необхідності допускається використання аркушів формату А3 розміром 297 мм×420 мм (зокрема для картографічних ілюстрацій).

Роботу виконують машинним способом (за допомогою ПЕОМ), а для виведення інформації використовуються друкувальні (принтери) та інші графічні пристрої.

Для виконання роботи використовують текстовий редактор Microsoft Word, табличний процесор Excel та шрифт Times New Roman 14 пт з міжстрочним друкуванням через півтора інтервали.

Текст роботи друкують, залишаючи поля таких розмірів: ліве - 25 мм, праве – 10 мм, верхнє та нижнє - 20 мм.

Шрифт друку повинен бути чітким, чорного кольору середньої жирності. Як виняток, в роботі допускається вписувати в текст окремі іншомовні слова, формули, умовні знаки можна чорнилом, тушшю, пастою тільки чорного кольору, при цьому щільність вписаного тексту повинна бути наближеною до щільності основного тексту.

Друкарські помилки, описки, графічні неточності, які виявилися під час написання роботи, можна виправляти підчищенням або зафарбуванням білою фарбою та нанесенням на тому ж місці або між рядками виправленого тексту (фрагменту рисунка, таблиці). Допускається наявність не більше двох виправлень на одній сторінці.

Роздруковані на ПЕОМ програмні документи повинні відповідати формату А4 (мають бути розрізаними), їх включають до загальної нумерації сторінок роботи і розміщують, як правило, в додатках.

Текст основної частини роботи поділяють на розділи, підрозділи, пункти та підпункти.

Заголовки. Заголовки структурних частин роботи «ЗМІСТ», «ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, СИМВОЛІВ, ОДИНИЦЬ, СКОРОЧЕНЬ І ТЕРМІНІВ», «ВСТУП», «НАЗВИ РОЗДІЛІВ», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», «ДОДАТКИ» друкують великими літерами симетрично до набору.

Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Перенесення слів у заголовку розділу не допускається. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Заголовки пунктів та підпунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з

21

абзацного відступу в розбивку в підбір до тексту. В кінці заголовка, надрукованого в підбір до тексту, ставиться крапка.

Нумерація. Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, додатків, рисунків, таблиць подають арабськими цифрами без знака №. Номер розділу ставлять після слова "РОЗДІЛ", без крапки, а потім з нового рядка друкують заголовок розділу. Підрозділи нумеруються арабськими цифрами в межах кожного розділу. Номер підрозділу складається із номера розділу і номера підрозділа, розділених крапкою, наприклад: 1.2 (другий підрозділ першого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу.

Нумерація сторінок курсової роботи має бути наскрізною, включаючи ілюстрації і проставляється в правому верхньому куті аркуша без крапки. Першою сторінкою є титульний аркуш, який входить до загальної нумерації сторінок. На титульному аркуші, аркушах завдання та аркуші змісту номер сторінки не ставлять. Нумерація проставляється починаючи зі “Вступу”.

Ілюстрації. Ілюстрації виконуються за допомогою комп’ютера чорного або іншого кольору. Вони повинні мати назву, яку розміщують під ілюстрацією після номера ілюстрації. Ілюстрації позначають словом “Рис.” (Наприклад: Рис. 1.4 Назва …). Ілюстрації (схеми, графіки, рисунки, тощо) в дипломній роботі необхідно подавати безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації, які розміщені на окремих сторінках роботи включають до загальної нумерації сторінок.

Усі ілюстрації (графіки, схеми) іменуються рисунками, які нумеруються послідовно у межах розділу арабськими цифрами, за винятком ілюстрацій в додатках. Номер рисунку складається із номера розділу та порядкового номера рисунку, розділених крапкою, наприклад: Рис. 2.3 (третій рисунок другого розділу). Номер та назва рисунку розміщується під відповідним рисунком по центру. Наприклад, другий рисунок третього розділу:

Рис. 2.3

Назва