Україна у роки Північної війни

Дата	Основні події
1700 р., вересень	Облога російськими військами Нарви. У складі рос. Війська 7 тис. Укр. Козаків.
1702 – 1704 рр.	Визвольний рух на Правобережній Україні проти Польщі під приводом С.Палія, С.Самуся, А.Абазина, З.Іскри.
1704 р.	Похід війська гетьмана І.Мазепи на допомогу союзнику Росії королю Августу ІІ Саксонському. Звільнення козаками Київщини та Волині.
1704 р., вересень	Оборона Львова від шведів російсько – козацькими військами.
1705 р.	Звільнення козацькою армією Мазепи Львова та Замостя.
1707 р.	Таємні договори І.Мазепи з шведським королем Карлом ХІІ. Укладання укр.-швед. Союзу з метою перейти під протекторат Швеції.
1708 р.	За наказом Мазепи страчено В.Кочубея та І.Іскру, які донесли Петру І про таємні переговори гетьмана з Карлом ХІІ.
1708 р., жовтень	Перехід І.Мазепи з п’ятитисячним козацьким військом на бік шведів.
2 .11.1708 рік	Російські війська на чолі з О.Меншиковим взяли штурмом гетьманську столицю Батурін, знищили його захисників.
12 .11.1708 рік	Проголошення православною церквою анафеми гетьману І.Мазепі за «зраду» царю Петру І.
1708 р.	У Глухові проголошується новий гетьман України – І.Скоропадський.
1709р., вересень	Вторгнення Карла ХІІ в Слобідську Україну.
1709р, березень – червень	Оборона Полтави від шведів російськими військами та укр. Козаками.
27.06.1709 рік	Перемога російських військ над шведами під Полтавою.
30.06.1709 рік	Відступ і капітуляція шведської армії. Втеча І.Мазепи і Карла ХІІ до Бендер.
22.08.1709 рік	Смерть гетьмана І.Мазепи.
5.04. 1710 рік	Обрання козаками, які пішли за Мазепою, гетьманом П.Орлика.
23.01.1711 рік	П.Орлик укладає угоду з Кримським ханством про спільну боротьбу проти Росії.
1711р., весна	Похід козаків на чолі з П.Орликом у союзі з татарами на Правобережну Україну.
1711 р.	Заснування запорожцями Олешківської Січі на землі Кримського ханства.
1721 р.	Ніштадтський мирний договір між Росією і Швецією.

Причини поразки гетьмана І.Мазепи:

1. Непродумана соціальна політика (відштовхував від себе широкі маси козаків, міщан та селян).

2. Релігійний фактор (Польща та Швеція, на які орієнтувався гетьман були католицькими державами).

Завдання: Як Ви гадаєте, чи можна вважати діяльність І.Мазепи зрадою союзу з Росією,зрадою української державності? Власну точку зору обґрунтуйте.

У жовтні 1709 року у селі Варниця неподалік від Бендер помирає гетьман І.Мазепа. Козацька рада у 1710 році обирає гетьманом в еміграції П.Орлика.

Завдання:

1. Проаналізуйте текст Конституції П.Орлика.

2. Чому, на Вашу думку, О.Оглобін назвав Конституцію "другою поразкою...гетьмана І.Мазепи після Полтавської катастрофи, яка завдала великого удару гетьманській владі"; відомий український історик І.Крип’якевич звинуватив творців Конституції в тому, що вони не "виявили широкого політичного світогляду", а сучасні вчені наголошують, що вона "випередила свій час". А яка Ваша думка?

Угода та Конституція Пилипа Орлика (1710 р.)

...Щоб на Україні була утверджена вічно єдина віра православна східного сповідання під послушенством святішого апостольського трону константинопольського.

...Вітчизна наша щоб у потверджених пактами Річчі Посполитої і Московської держави кордонах, які відійшли по ріку Случ за гетьманства славної пам'яті Богдана Хмельницького, була відступлена, вічно віддана й пактами укріплена від Річчі Посполитої в гетьманську область, щоб не були насильно змінені й порушені її кордони.

...Має ясновельможний гетьман із найяскравішим ханом кримським дбати через послів про відновлення давнього з Кримською державою братерства, військової колегації та потвердження постійної приязні, на яку оглядаючись довколишні держави не наважувалися б бажати уярмлення собі України і її будь-чому присилування.

...При трактуванні найяснішого його милості короля шведського з Московською державою про мир об тім дбати, щоб Дніпро від городків та фортець московських, так і грунти військові було очищено від московської посесії і до первісної області Війська Запорозького повернено.

...Коли деякі Війська Запорозького гетьмани, привласнивши собі неслушно й безправно самодержавну владу, узаконили самовладно таке право: "Так хочу, так повеліваю!" — то через те самодержавство, невластиве гетьманському урядуванню, виросли численні в запорозькому війську незлагоди, розорення прав та вольностей, посполите утяження, легке насильне і купне розкладення урядів військових: генеральної старшини, полковників та значного товариства. Отож ми, генеральна старшина, кошовий отаман і все Військо Запорозьке домовилися і постановили з ясновельможним гетьманом таке право, яке має бути збережено постійно в Запорозькому Війську: щоб у Вітчизні нашій першими радниками була генеральна старшина... За ними за звичайним порядком слідують городові полковники, нехай вони будуть пошановані як публічні радники. Крім того, з кожного полку до загальної Ради мають бути обрані за гетьманською угодою генеральні радники — по одній значній старовинній, добророзумній та заслуженій особі. І з тими всіма генеральними особами, полковниками й генеральними радниками мають радитися ясновельможний гетьман та його наступники про цілісність Вітчизни, її загальне добро і всілякі публічні справи, нічого без їхнього дозволу й поради не зачинаючи приватною своєю владою, не встановлюючи і до завершення не приводячи.

...У гетьманській резиденції тричі на рік має обиратися генеральна Рада: на Різдво, Великдень і Покрову. На ній, окрім названих вище представників, мають бути посли Запорозького Низового війська, тобто Січі.

Між Радами Україною правитиме гетьман з генеральною старшиною. Листи з інших держав гетьман повинен зачитувати старшині, так само й відповіді.

...А коли б щось було б помічено з ясновельможного гетьмана супротивного, негаційного, шкідливого правам та вольностям військовим, тоді ж таки генеральна старшина, полковники й генеральні радники матимуть силу вільними голосами чи то приватно, чи публічно на Раді його вельможності виказати і з'явити про порушення прав та вольностей вітчизняних без найменшого ушкодження високого рейментарського гонору. На такі викази не має ясновельможний гетьман вражатися і чинити помсти, а дбатиме такі недолади справити.

Отже, головними характеристиками змісту Конституції:

1. Органічне поєднання традицій та новацій.

2. Неподільність укр. земель на Лівобережну та Правобережну України.

3. Наголошував на обмеженні влади гетьмана.

4. Підвищення ролі військового генерального суду, який позбавляв гетьмана права карати своєю приватною владою.

5. Чітке розмежування військового скарбу і особистих фінансів гетьмана.

6. Розширення демократичних засад у суспільстві. Створення своєрідного козацького парламенту – Загальної Ради.

7. Посилення впливу на внутрішню та зовнішню політику членів Загальної Ради.

8. Запорозькій Січі поверталися традиційні вольності і права, гарантувалася гетьманська підтримка.

9. Підтверджувалися права та привілеї надані свого часу містам (Магдебурзьке право).

10. Обмежувалась соціальна експлуатація. Ревізія захоплених старшиною земель, відміна обтяжливих податків.

Бендерська конституція мала на меті консолідацію українського суспільства, про що свідчать зафіксовані в ній обмеження самовладдя гетьмана, розширення демократичних засад у суспільстві, повернення Запорозькій Січі традиційних прав і вольностей та особливого статусу, підтвердження прав українських міст, обмеження соціальної експлуатації. Єдиний недемократичний пункт цього документа, який стверджував виняткові права православ'я в Україні, також був спрямований на ідею суспільної єдності. Отже, Конституція П. Орлика, створена на основі узагальнення попереднього історичного досвіду, була спробою сформувати надійне соціальне підґрунтя для реалізації національно-державницьких планів.

Курсанти формулюють власні висновки, які, після обговорення у групі, записують до практикуму.

Отже,________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ .

2. Колоніальна політика Російської імперії щодо України у XVIII столітті.

Особливістю перебування Лівобережжя і Слобожанщини у складі Росії в XVIII ст. був тотальний, безперервний, хоча і хвилеподібний наступ самодержавства на права України. Суть цього наступу полягала в намаганні ліквідувати українську автономію та інкорпорувати ці землі до складу імперії. З огляду на це можна констатувати, що офіційна російська політика в українському питанні у цей час пройшла кілька етапів, у межах яких темпи, форми, методи, інтенсивність та результативність імперської експансії були різними, але поступальність цього процесу зберігалася постійно.

І етап (1708—1728) — форсований наступ на українську автономію. Хвиля репресій, розгром Батурина та ліквідація Запорозької Січі були першою реакцією Петра І на перехід І. Мазепи до шведів. Головна мета царського уряду на даном етапі була: посіяти незгоду між полковниками та гетьманом. У 1708 році гетьманом обрано І.Скоропадського (1708-1722). Йому було відмовлено у підтвердженні традиційних прав і вольностей козаків. Розпочинається форсований наступ на укр. автономію:

1. Обмеження влади гетьмана і встановлення контролю за нею (гетьманську резиденцію перенесли до Глухова, ближче до російського кордону, а біля гетьмана перебував російський резидент – наглядач).

2. Економічні утиски (значна частина укр. товарів дозволили вивозити лише до російських портів, водночас певні товари заборонялось ввозити до України, їх змушували купувати на російських фабриках).

3. Експлуатація демографічного потенціалу (1721 р. на будівництво Ладозького каналу було направлено 10 тис. козаків. 30% з них загинуло).

4. Культурне обмеження (1720 р. сенатським указом зазначалось: в Україні "книг ніяких, окрім церковних давніх видань, не друкувати", російська мова проголошувалась державною).

5. Використання земельних ресурсів – росіяни отримували великі земельні наділи, які не підпорядковувались гетьманові і на яких вводилось кріпацтво).

6. У 1722 році було створено Малоросійську колегію, яка контролювала фінанси, стежила за стосунками старшини та козацтва, обмежувала владу гетьмана.

Після ув’язнення гетьмана І.Полуботка (1722-1724), Малоросійська колегія починає контролювати усі укр. державні структури – адміністрацію, судочинство, Генеральну канцелярію.

ІІ етап (1728 – 1734) – повернення Україні частини її прав та вольностей.

1727 р. – касування діяльності Малоросійської колегії та певне пом’якшення офіційної російської позиції в укр. питанні – обрано нового гетьмана Д.Апостола (1727-1734). Гетьман отримав від царя Петра ІІ "Решительные пункты":

1. Гетьман не мав права вести дипломатичні переговори.

2. Генеральна старшина та полковники затверджувалися царем.

3. Гетьманські фінанси контролювали вже два підскарбія.

4. Мито за товари, які ввозилися до України, мало йти у царську казну.

Надані пільги та вольності:

1. Обирати гетьмана.

2. Гетьманщину перевели із Сенату знову під юрисдикцію Міністерства зовнішніх справ.

3. Скорочення російських військ на укр. території.

4. Скасовувались податки, встановлені Малоросійською колегією.

Завдання: Чи згодні Ви з думкою О.Бойко, що "...особливістю цього періоду було лише формальне поновлення укр. автономії , фактично ж усе суспільне життя перебувало під контролем російської сторони"?

Досягнення Д.Апостола:

1. Ревізія землеволодінь (1729-1730), дала змогу поповнити державний земельний фонд.

2. Реформа судочинства.

3. Засновано скарбницю і забезпечено перший бюджет Гетьманщини.

4. Під владу гетьмана було повернено Київ.

5. Помітно зменшилося переселення селян на Правобережну Україну, і навпаки – зріс потік тих, хто повертався на Лівобережну.

ІІІ етап (1734 – 1750) – посилення імперського тиску.

1734 р. – смерть Д.Апостола. Усю повноту влади передано тимчасовому державному органу – "Правління гетьманського уряду", на чолі з О.Шаховським. Характерними рисами даного періоду були: свавільне втручання російських чиновників у всі сфери суспільного життя, русифікація укр. населення , терор "Таємної канцелярії". Ситуацію ускладнила російсько – турецька війна (1735-1739), під час якої загинуло 35 тис. українців і витрачено 1,5 млн. карбованців.