4. Соціально – економічний розвиток наприкінці XVII – у XVIII столітті.

Сільське господарство:

У 30 – х роках XVIII ст. більшість укр. земель перебували у власності старшини. У цей час межа між спадковим і ранговим володіннями практично стерлася. Характерною рисою процесу зростання великого землеволодіння було збільшення земельної власності в Україні російських поміщиків.

На Правобережжі особливо швидко зростало магнатське землеволодіння. Користуючись слабкістю королівської влади, магнати не тільки пред’являли права на батьківські землі, а й захоплювали королівські та колишні шляхетські землі. На своїх землях магнати створювали слободи, поселяючись у яких селяни звільнялися від усіляких повинностей на певний час.

Розвиток аграрного сектора визначали низький стан техніки та екстенсивний метод господарювання, але спостерігалися і прогресивні тенденції та процеси:

1. підвищення родючості ґрунтів шляхом підживлення та різних форм сівозміни;

2. зростання ролі зернового господарства;

3. збільшення асортименту с/г культур (почали садити картоплю, культивувати кукурудзу, розширювати площу під тютюн);

4. розширення площ садів, поява нових сортів, застосування щеплення дерев;

5. розвиток племінної та селекційної діяльності у тваринництві;

6. поглиблення спеціалізації різних регіонів (Лівобережжя та Слобожанщина спеціалізувалися на вирощування жита, Волинь – пшениці, Полісся – льону й коноплі, землі між Дністром і Прутом – тютюну тощо);

7. зростання товаризації с/господарства.

Промисловість:

Характерні риси ремісничого виробництва:

1. розширення спектра ремісничих спеціальностей (300);

2. поглиблення спеціалізації ремесел;

3. залучення ремесла до процесу товарно – грошових відносин.

Провідними промислами було млинарство, винокуріння, селітроваріння, чумацтво.

З часом на базі промислів та міського ремесла під впливом кількісних (зростання розмірів виробництва, концентрації більшої кількості працюючих) та якісних (поглиблення поділу праці, поява найманої робочої сили) змін поступово формуються мануфактури (підприємства, на яких відбувалася механізація виробництва).

Торгівля:

Основними місцями, де відбувалися товарно – грошові операції, були ярмарки, базари, торги. На Україні діяло 42 ярмарки, які збиралися кілька разів на рік і приурочувалися до релігійних свят. Торги спеціалізувалися на певному виді товару, на них скуповували товар для оптового продажу на ярмарках.

Кожен з елементів системи внутрішньої торгівлі сприяв господарському піднесенню укр. земель: базари забезпечували економ. зв’язок між містом і селом, торги стимулювали спеціалізацію окремих районів, ярмарки об’єднували економічні регіони України, створюючи передумови для формування національного ринку.

Курсанти формулюють власні висновки, які, після обговорення у групі, записують до практикуму.

Отже,__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ .