Контрольні питання

1 Вимоги міжнародного стандарту STCW-95

2. Міжнародна конвенція про дипломування моряків (СТКВ - 78)

3.Міжнародний кодекс управління безпечною експлуатацією суден і попередження забруднень

Лекція 4 Правила перевезення небезпечних вантажів морським транспортом

План лекції

1.Небезпечні вантажі та їх перевезення морем.

2. Найменування показників і методи їх визначення.

3. Ядовитість(токсичність) і інфекційна небезпека .

4. Радіаційна небезпека.

Література 1.3. 5 .6.12

До небезпечних вантажів належать речовини та предмети, які володіють небезпечними властивостями і в силу цього потребують при їх транспортуванні і зберіганні дотримання особливих запобіжних засобів. Компетентним органом, що визначає небезпечні властивості вантажів і їх відповідну класифікацію, є Служба морського флоту Мінтрансу Росії, яка ¬ делегувала свої повноваження ЦНИИМФ і ДНІІМФу (Розпорядження № МФ-34/195 від 23 березня 1998). До числа небезпечних властивостей вантажів, що вимагають прийняття запобіжних заходів, відносяться: вибухонебезпечність. пожежонебезпечність, отруйність (токсичність), інфекційна, радіаційна небезпека. . Вибухонебезпечними називаються речовини, сполуки та суміші, які під дією якого-небудь імпульсу здатні до швидкого, саморосповсюдження та перетворенню, тобто вибуху або горіння. Вибухонебезпечне речовина відрізняється від вибухової тим, що йому для такого хімічного перетворення потрібно, як правило, присутність кисню повітря, в той час як для реакції вибухових речовин присутність кисню необов'язково. Вибухонебезпечному розкладанню піддаються як вибухові, так і деякі хімічні речовини. Прикладом можуть служити аміачна селітра чи добрива, що мають у своєму складі аміачну селітру. У процесі перевантаження і перевезення вибухонебезпечними можуть виявитися пил або деяких речовин, причому імпульсом для їх вибуху може виявитися відкрите джерело полум'я. Найбільш небезпечними для перевізника є вибухові речовини (ВР). Вибухові речовини за характером вибухового перетворення діляться на групи: ИНИЦ ¬ (первинні) ВВ: бризантні або дроблять (вторинні) ВВ: метальні ВВ (пороху); піротехнічні склади. Вибухові речовини становлять небезпеку і в пожежному відношенні. Загоряння ВВ може статися і від дії вологи. Деякі ВР можуть володіти отруйними або їдкими властивостями . З метою визначення небезпечних властивостей вантажу та його класифікації, правила перевезення вимагають від вантажовідправника надати такі відомості про вантаж: виробник, найменування нормативного документа на виготовлення, найменування вантажу , . властивості вантажу (близько 30 показників), умови перевезення. вантажів,, вимоги безпеки праці, узагальнене найменування вантажу.. Основні види небезпечності вантажу ( вибухонебезпечні, пожежонебезпечні токсичні і радіоактивні ) вони залежать від хімічного складу і стану речовини, від їх фізико-хімічних та біологічних властивостей. Тестування речовини та якості вантажу, має провадитися відповідно до ГОСТ 12.1.04489 “Пожежонебезпека речовин і матеріалів. Номенклатура показників і методи їх визначення.”

Основні види небезпечних вантажів- вибухонебезпечні,пожежонебезпечні токсичні, радіактивні вони мають різні фізико-хімічні властивості.Тестування речовин, які є вантажем , повинні проводитися відповідності з ДСТУ 12.0489 “ Пожежонебезпечні речовини і матеріали “ “Найменування показників і методи їх визначення “.

Вогненебезпечними рахують речовини,які під дією джерела горіння горять та виділяють хімічні речовини при цьому. В залежності від умов виникнення горіння і здібності самопідтримувати горіння речовин підрозділяються на три групи-горючі, легкозаймисті та самозапалювальні .

До горючих відносяться речовини , які під взамоєдією достатнього могутнього джерела самозаймаються ,здібні до загорання і підтримувати цей процес.До них відносяться рідини з температурою спалаху 61 С і вище і тверді речовини з температурою самозаймання 150 С. До легко займистих відносяться речовини ,які при звичайній температурі швидко самозайматись від короткочасного до 30 с. джерела з низькою енергією-вогонь сірника, іскра, тліюча сигарета,до такої групи відносяться рідини та гази з температурою спалаху меньше 61 С і тверді речовини з температурою загорання до 150 С. До самозаймистих відносяться речовини,які здібні загорятись від тепла ,яке виділяється в результаті хімічного та фізичного процесу. Процесу самозаймання є попередник самонагрівання ,яке виникає в результаті життєдіяльності мікроорганізмів в рослинних вантажах – копри,бавовна. при підвищенній вологості товару.

Процес самозаймання,який для закритих вантажних приміщень судна носить вибуховий характер та має місце наявність трьох факторів-джерела загорання горючої речовини і достатньої кількості кисню. Загорання і горіння можливо при визначенній концентрації горючої речовини в повітрі. Існують нижній і верхній межі концентрації для газів, парів, пилі,вище чи нижче яких займання неможливо. При транспортуванні нафти і нафтопродуктів межі займання можливо визначити по концентрації вуглеводнів і кисню. При роботі з небезпечними вантажами необхідно мати уяву про характер переходу речовини з одного стану в інший,наприклад,процес зниження газів і перехід пару у рідину . Критичний тиск є відповідним тиском парів,яке дозволяє оцінити здібність речовини виділяти газ і визначати ступінь літучості. В паспорті якості нафтопродуктів вказують тиск парів ,визначенні за методом Рейда при температурі 37,8 і атмосферному тиску в співідношенні об’ємів парової і рідкої фази. Ця транспортна характеристика дозволяє визначити можливість транспортувати вантаж з тиском більше 20кПа і вище атмосферного тиску .

Ядовитість(токсичність) і інфекційна небезпека .

Ядовиті речовини по дії на людський організм діляться на групи : сльозоточиві, задушливі, клітинні і нервові.

Вони можуть попасти трьома шляхами ,при вдиханні через шкіряні покриви і при внутрішньому введенні необхідно застосувати відповідні засоби захисту, щоб визначити можливість роботи з ядучими речовинами та знати два параметри : концентрацію ядучих речовин в повітрі чи їх пар в повітрі.

Інфекційна небезпека для екіпажу суден може виникати при перевезенні бактеріальних препаратів, тварин і сирих тваринних продуктів. Окислюючі речовини небезпечні в пожежному відношенні,тому. що вони підтримують процес горіння чи визивають спалах горючих речовин. Ряд окислювачів утворюють з органічними матеріалами вибухові з’єднання,які можуть вибухати при сильному вогні під дією детонації ,удару, тертя.

Ерозія. При перевезенні вантажів наприклад кислот, лугів можуть мати місце дії цих кислот на металічні конструкції. Корозійні речовини можуть знищувати метал шкло, глиняні і керамічні матеріали. Частина їдких і корозійних речовин при з’єднанні з папером, бавовною ,соломою ,переробленною деревиною, олією викликають самозаймання.

Радіаційна небезпека. Вона виникає в результаті дії іонізації альфа, бета ,гама, рентгенівське і нейтронне випромінювання, шкідливою дозою для людини є одноразова доза яка перевищує 50 ренген.

Транспортування вантажів на суднах морського транспорту повинна керуватись слідуючими нормативними документами:

-Міжнародний кодекс морського транспортування вантажів( МК МПОТ) з додатками(аварійні карти –АВК і РПМП) і поправки 28-96 і 29-98 до МК МПОТ ;

-Міжнародна Конвенція по охорони людського життя на морі 1974р.(Консолідований текст Конвенції SOLAS-74 . 1993) з поправками на стан 6 червня 1996р.;

-Рекомендації по безпечному транспортуванні небезпечних вантажів і пов’язанні з цим діяльності в портах, 1995р.(ИМО);

-Кодекс безпечного транспортування відпрацьованого ядерного плутонія і високорадіоактивних відходів в контейнерах на борту судна( Кодекс ОЯТ);

Рекомендації ООН по транспортуванні шкідливих вантажів. Типові правила (ST/SG/AC 10/1/REV.10);

Тара для перевезення шкідливих вантажів повинна виготовлятись з міцних волого і водонепроникних матеріалів.Згідно Правилам МОПОТ,матеріал з якого виготовляється тара повинна не розриватись при нормальних умовах перевантаженнях, транспортуванні і зберіганні.

Шкідливі вантажі не повинні упаковуватись в одну зовнішню упаковку разом з іншими шкідливими вантажами. Перед погруз кою шкідливих вантажів вантажні приміщення повинні зачищенні, промиті, просушені.

Адміністрація судна повинна провести інструктаж членів екіпажу по порядок поводження з даною категорією шкідливих вантажів і забезпечити членів екіпажу засобами індивідуального захисту.

Члени аварійної команди повинні забезпечуватись засобами індивідуального захисту дихальними апаратами і мати в наявності газоаналізатори. .Індивідуальні засоби захисту повинні включати засоби захисту органів дихання, очей ,захисний одяг.

Для контролю концентрації газів в повітряній суміші вантажні приміщення на суднах, які перевозять шкідливі вантажі встановлюють стаціонарні системи газоаналізаторів. Коли не має стаціонарної системи використовують переносні газоаналізатори. Старший помічник капітана разом з судовим лікарем і спеціалістом СЕС перед початком роботи визначають комплекс заходів по санітарній безпеці по транспортуванні вантажу, а також довести до членів екіпажу засоби медичної допомоги при виникненні нещасних випадків, та правил надання першої медичної допомоги.

Члени аварійної команди повинні забезпечуватись засобами індивідуального захисту дихальними апаратами і мати в наявності газоаналізатори. .Індивідуальні засоби захисту повинні включати засоби захисту органів дихання, очей ,захисний одяг.

Для контролю концентрації газів в повітряній суміші вантажні приміщення на суднах, які перевозять шкідливі вантажі встановлюють стаціонарні системи газоаналізаторів. Коли ж не має стаціонарної системи використовують переносні газоаналізатори. Старший помічник капітана разом з судовим лікарем і спеціалістом СЕС перед початком роботи визначають комплекс заходів по санітарній безпеці по транспортуванні вантажу, а також довести до членів екіпажу засоби медичної допомоги при виникненні нещасних випадків, та правил надання першої медичної допомоги.