3 Характеристики і умови перевезення вантажу

Перевезення зернових вантажів.

 

Всі зернові вантажі діляться на три групи: злаки, бобові та олійні. Фізичні властивості: сипучість, усадка, щільність, шпаруватість, теплопровідність і сорбційні властивості. Біологічні властивості: подих зерна, дозрівання, проростання, самозігрівання та ін Перевізник зобов'язаний врахувати всі зазначені властивості вантажу і забезпечити, по-перше, раціональне завантаження та безпечне плавання судна; по-друге, схоронність перевезеного вантажу.

Усі судна, які здійснюють перевезення зерна навалом, повинні мати на борту судна відповідну документацію, розроблену з урахуванням вимог гл.6 Конвенції СОЛАС-74 ("Міжнародний зерновий кодекс") і Правил Регістру. Правила Регістру допускають перевезення зерна за старими правилами, розробленими на основі гл.6 Конвенції СОЛАС-60.

Нові вимоги щодо забезпечення безпеки судна при перевезенні зерна засновані на припущенні, що в кожному, навіть повністю заповненому вантажному приміщенні, маються під палубні порожнечі. Величина цих пустот нормується, отже, може бути нормована і величина передбачуваного кренящего моменту, а разом з тим і остійність судна.

Враховуючи можливість зміщення зерна в процесі перевезення, Правила Регістру передбачають, що судно, що перевозить зерно та інші сипучі вантажі з питомою навантажувальним об'ємом більше 1,0 м3 / т, повинна вживати заходів до запобігання зсуву вантажу або зниження його небезпечного впливу. Правила регламентують вимоги до статичної та динамічної остійності суден. В якості заходів, що запобігають зрушення вантажу, передбачається установка поздовжніх переборок (шіфтінг-бордсов), живильників або кріплення поверхні вантажу одним з рекомендованих методів.

Правила перевезення зерна Регістру допускають його транспортування без виконання будь-яких заходів, що запобігають зрушення вантажу, якщо остійність судна буде задовольняти комплексу наступних вимог:

 

 

Рис. 1. Діаграма остійності судна, що перевозить зерно навалом

1 - розрахунок по наближеному способу (ц. т. вантаж прийнятий в ц. Т. вантажного приміщення); 2 - розрахунок за уточненим способу, виходячи з дійсного стану ц. т. вантажу

 

після додатка умовного кренящего моменту через зміщення зерна кут статичного крену θg1 для всіх судів не повинен перевищувати 12 ° або для судів необмеженого плавання кути входу палуби в воду θg2, якщо він менше 12 ° (див. рис.2).

залишкова площа egr діаграми статичної остійності між кривими відновлюють і кренящіх плечей до кута крену, відповідного максимальній різниці між ординатами двох кривих θmax = 40 ° або кута заливання θf (в залежності від того, який з них менше), при всіх умовах завантаження повинна бути не менше 0,075 м-рад;

початкова метацентрической висота після поправки на вплив вільних поверхонь рідких вантажів повинна бути не менше 0,30 м;

остійність судна, що перевозить зерно, має бути проведена у всьому специфікаційних діапазоні питомих обсягів вантажу.

Завантаження судна нормується в залежності від ступеня заповнення вантажного приміщення. Існує поняття "заповнений відсік" і "частково заповнений відсік. Термін "заповнений відсік" відноситься до будь відсіку, в якому рівень зерна після завантаження і штивки досягає максимально можливої ​​висоти. Під "частково заповненим відсіком" розуміється завантаження на не максимально можливу висоту.

При розрахунку остійності судна і визначенні умовного кренящего моменту кут умовного зсуву зерна в заповненому відсіку приймається рівним 15 ° і 25 ° в частково затопленому відсіку. Встановлення більш жорстких вимог для частково заповненого відсіку повинно служити спонукує стимулом до повного завантаження відсіку або до закріплення поверхні зерна одним з рекомендованих методів.

Якщо розрахунки показують, що прийнятий варіант завантаження судна зерном не забезпечує достатньої остійності і не задовольняє вимогам Правил Регістру, тоді для зменшення умовного кренящего моменту може бути виконано одну з наступних рекомендованих заходів:

установка поздовжніх переборок по ДП судна в трюмах і на твіндеку або мешкованіе вантажу;

кріплення поверхні зерна методом "бандлінг";

кріплення поверхні зерна методом "строппінг".