- •Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України херсонська державна морська академія Кафедра природничо-наукової підготовки
- •Методичні рекомендації
- •Правила техніки безпеки у лабораторії хімії
- •Основні правила
- •Обов’язкові вимоги до техніки безпеки при роботі студентів у хімічній лабораторії.
- •Надання першої медичної допомоги при нещасних випадках.
- •Правила надання першої медичної допомоги
- •Лабораторна робота №1 Тема: Найважливіші класи неорганічних сполук (теоретичні відомості)
- •Властивості кислот
- •Номенклатура солей
- •Класи неорганічних сполук (лабораторна робота)
- •I. Одержання та властивості оксидів
- •II. Одержання та властивості основ
- •Ііі. Одержання та властивості кислот
- •IV. Отримання та властивості солей
- •Контрольні питання та вправи
- •Лабораторна робота №2 Окисно-відновні реакції
- •Теоретичні відомості Окисно-відновні реакції
- •Класифікація окисно-відновних реакцій (таблиця 2.1)
- •Складання рівнянь окисно-відновних реакцій методом електронного балансу
- •Питання до захисту лабораторної роботи.
- •Лабораторна робота №3
- •Теоретичні відомості
- •Лабораторна робота №4 Гідроліз солей Al2(so4)3, Na2s, BaCl2, CuSo4.
- •Теоретичні відомості
- •Класифікація електролітів (таблиця 4.1)
- •Хід роботи
- •Електроліз розчинів та розплавів солей. Корозія суднових конструкцій.
- •Теоретичні положення
- •Електроліз розчинів
- •Хід роботи
- •Лабораторна робота №6
- •Зміст роботи
- •1. Явища, які спостерігаються при розчиненні речовин:
- •2. Визначення розчинності солі.
- •3. Залежність розчинності солей від температури.
- •4. Пересичені розчини.
- •5. Кристалогідрати:
- •Індивідуальні завдання
- •Лабораторна робота №7
- •Теоретичні відомості
- •Зміст роботи
- •1. Утворення і дисоціація сполук з комплексним катіоном.
- •2. Утворення і дисоціація сполук з комплексним аніоном.
- •3. Різниця між простими і комплексними іонами ферум (III).
- •4. Стійкість і руйнування комплексних іонів.
- •5. Дисоціація подвійної солі.
- •6. Гідратна ізометрія аквакомплексів.
- •Індивідуальні завдання
- •Лабораторна робота №8 Властивості сполук Феруму.
- •Теоретичні відомості
- •Питання до захисту лабораторної роботи.
Надання першої медичної допомоги при нещасних випадках.
Для надання ураженому першої медичної допомоги в лабораторії завжди повинна бути аптечка, в якій знаходяться: бинти, гігроскопічна вата, гумовий джгут, 3 %-ний спиртовий розчин йоду, 2 %-ний розчин борної кислоти, 2 %-ний розчин оцтової кислоти, 3 %-ний розчин натрій бікарбонату (питної соди), 5%-ний розчин калій перманганату, 2%-ний розчин таніну, медичний колодій, тощо.
Правила надання першої медичної допомоги
У випадку опіку (полум’ям пальника або нагрітих предметів) обпалене місце змочити концентрованим розчином калій перманганату, ще краще протерти це місце кристаликами калій перманганату так, щоб шкіра побуріла, або ж прикласти ватку, змочену рідиною від опіків (з аптечки).
При сильних опіках негайно звертатися до лікаря.
2. При отруєні сірководнем, хлором, парами брому, нітроген оксидами
карбон (II) оксидом негайно вивести постраждалого на свіже повітря і терміново викликати лікаря.
Якщо на обличчя або руки потраплять бризги кислоти, треба негайно змити їх водою, після чого промити уражене місце розведеним розчином соди. Луг змивають водою до тих пір, поки постраждала ділянка шкіри не перестане бути слизькою.
Потім промити її 2%-ним розчином оцтової кислоти.
4. При попаданні шкідливих речовин в очі слід негайно промити їх великою кількістю води, після чого звернутися до лікаря.
Лабораторна робота №1 Тема: Найважливіші класи неорганічних сполук (теоретичні відомості)
Численні сполуки, що їх утворюють хімічні елементи, характеризуються різноманітністю за складом та властивостями. Серед них найбільшу і найважливішу групу становлять неорганічні сполуки, властивості яких вивчаються студентами вищих навчальних закладів у курсах "Неорганічна хімія" та "Загальна хімія".
До найважливіших класів неорганічних сполук належать бінарні сполуки елементів з киснем (оксиди, пероксиди, надпероксиди, озоніди), основи, кислоти, амфотерні гідроксиди та солі. У підручниках та навчальних посібниках з хімії для вищих навчальних закладів тему "Найважливіші класи неорганічних сполук" висвітлено недостатньо. Між тим, знання хімічних властивостей речовин, які вступають у реакцію, дає можливість передбачити перебіг тієї чи іншої реакції, свідомо складати хімічні рівняння та робити кількісні розрахунки. Все це конче необхідне студентам для подальшого вивчення хімії.
Загалом відомо біля трьохсот тисяч неорганічних сполук. Серед них можна виділити чотири найважливіші класи: оксиди, основи, кислоти, солі. Знаючи особливості основних класів неорганічних сполук, можна описати властивості окремих їх представників.
Оксиди являють собою складні речовини, молекули яких складаються з атомів кисню та іншого хімічного елемента (металу або неметалу). Наприклад: оксиди літію – (Li2O), ферум (II) – FeO, хрому (III) – Cr2O3, силіцій диоксид – (SiO2), фосфорний ангідрид (Р2O5).
Оксиди поділяються на солетворні та несолетворні. Останні не здатні утворювати солей ні з кислотами, ні з лугами, їх зовсім мало (крабон монооксид СО, нітроген монооксид NO, нітроген геміоксид N2O). Солетворні оксиди поділяються на основні (їх гідрати являються основами), кислотні (їх гідрати являють собою кислоти) та амфотерні (їх гідрати проявляють як кислотні, так і основні властивості).
За сучасною хімічною номенклатурою представники цього класу сполук називаються наступним чином: до слова "оксид" добавляється назва іншого елемента з посиланням на ступінь окиснення, якщо він змінний.
Наприклад: СаО – кальцій оксид, Fe2O3 – ферум (III) оксид, Р2О5 – фосфор (V) оксид.
До основних оксидів відносяться переважно оксиди лужних та лужноземельних металів з яскраво вираженими металічними властивостями. Характерною рисою основних оксидів являється їх взаємодія з водою, що веде до утворення основ.
ВаО + Н2O = Ва(ОH)2
Причому, безпосередньо з водою при звичайній температурі реагують тільки оксиди s-елементів головних підгруп періодичної системи Д.І. Менделєєва (окрім оксидів берилію та магнію).
Основні оксиди взаємодіють з кислотними оксидами та кислотами, утворюючи солі:
СаО + СO2 = СаСO3
СuО + 2НСl = СuС12 + Н2O
Кислотні оксиди утворюються неметалами (нітратний ангідрид N2O5), сульфатний ангідрид SO3, хлорний ангідрид Сl2O7 та інші), а також металами, що проявляють ступені окиснення +5, +8, +7 (ванадій оксид (V) V2O5, хром триоксид СrO3, марганцевий ангідрид Мn2O7, вольфрам триоксид WO3). Більшість з кислотних оксидів безпосередньо взаємодіють з водою з утворенням відповідних кислот, являючись, таким чином, їх ангідридами:
SO2 + Н2О = Н2SO3
СrO3 + Н2О = Н2СrO4
Взаємодіючи з лугами, кислотні оксиди утворюють відповідні солі з виділенням води:
СO2 + 2NaОН = Na2СО3 + Н2O
Амфотерні оксиди утворюються деякими металами, що проявляють ступені окиснення +3, +4, іноді навіть +2. Так, наприклад, до амфотерних оксидів відносяться оксиди берилію ВеО, цинку ZnО та алюмінію Аl2O3, оксид хрому (III) Сr2O3, оксиди олова SnО і свинцю РbО (II), манган диоксид МnO2 та деякі інші. Вони характеризуються реакціями солетворення як з кислотами, так і з основами, тому що в залежності від реагентів, з якими вони взаємодіють, здатні проявляти як основні, так і кислотні властивості.
Так хром (III) оксид реагує з кислотою як основний:
Сr2O3 + 6НСl = 2СrСl3 + 3Н2O,
а з лугами – як кислотний оксид:
Сr2O3 + 2NaОН = 2NaСrO2 + Н2O
Якщо елемент здатний утворювати декілька оксидів, наприклад, оксиди хрому (II, III, VI), то в напрямку збільшення ступеня окиснення металу відбувається закономірний перехід від основного, характеру відповідних сполук, що утворюють катіонні комплекси, до кислотних характеристик сполук, які утворюють аніонні комплекси. Так хром (III) оксид має амфотерний характер, хром (VI) оксид є хромовим ангідридом.
Оксиди можна отримати такими способами:
1. Взаємодією простих речовин з киснем:
2Мg + O2 = 2МgO
2Р + 5O2 = 2Р2O5
2. Термічним розкладом складних речовин:
Сu(ОН)2 = СuО + Н2O
СаСO3 =СаО + СO2
2Zn(NO3)2 = 2ZnО + 4NO2 + O2
3. Взаємодією металів з кислотами:
Сu + 4HNO3 = Сu(NO3)2 + 2NO2 + 2Н2O
концентрований розчин
3Сu + 8HNO3 = 3Сu(NO3)2 + 2NO2 + 4Н2O
розведений розчин
4. В ході інших окисно-відновних реакцій:
СO2 +С = 2СО
2СО + O2 = 2СO2
Основи становлять собою електроліти, які при дисоціації утворюють в якості аніонів тільки гідроксиданіони:
NаОН = Na+ + ОН–
Кислотність основи визначається числом гідроксид-аніонів, які утворюються при дисоціації. Багатокислотні основи дисоціюють ступенево у кілька стадій:
1) Мg(ОН)2 = (МgОН)+ + ОН–
2) (МgОН)+ = Мg2+ + ОН–
За розчинністю у воді основи розрізняються таким чином:
а) луги – це основи, що розчиняються у воді. До них можна віднести гідроксиди лужних та лужноземельних металів, а також талій (І) гідроксид;
б) нерозчинні основи: гідроксиди міді та цинку, хром (III) гідроксид.
Назви основ утворюються із слова "гідроксид" і назви відповідного металу з посиланням на його ступінь окиснення, якщо він змінний. Наприклад, Са(ОН)2 – кальцій гідроксид.
З точки зору теорії електролітичної дисоціації загальні властивості лугів обумовлені наявністю гідроксид-аніонів.
Водні розчини лугів змінюють забарвлення індикаторів: в їх присутності фіолетовий лакмус синіє, безбарвний фенолфталеїн стає малиновим, метиловий оранжевий – жовтіє.
Луги утворюють з кислотними оксидами солі та воду:
Ва(ОН)2 + СO2 = ВаСO3 + Н2О
Луги також взаємодіють з кислотами, утворюючи при цьому солі та воду. Це являє собою суть реакції нейтралізації:
NaОН + Н2SO4 = NaHSO4 + Н2O
2NaОН + Н2SO4 = Na2SO4 + 2Н2O
Fe(ОН)3 + 3НСl = FеСl3 + 3Н2O
При дії лугів на розчини солей утворюються нові солі і інші основи:
2KОН + СuSO4 = Сu(ОН)2 + К2SO4
Са(ОН)2 + Na2СO3 = СаСO3 + 2NaОН
Як правило, нерозчинні у воді основи розкладаються при нагріванні:
2Fe(ОН)3 = Fе2O3 + 3Н2O
Сu(ОН)2 = СuО + Н2O
Луги можна отримати таким чином:
1. Розчиненням у воді деяких відповідних оксидів:
СаО + Н2O = Са(ОН)2
2. Взаємодією з водою лужних та лужноземельних металів:
СаО + Н2O = Са(ОН)2
Поширеним способом отримання нерозчинних у воді основ є дія лугів на розчинні солі металів, основи яких нерозчинні:
2NаОН + FеSO4 = Fе(ОН)2 + Na2SO4
Кислоти це електроліти, при дисоціації яких у якості катіонів утворюються тільки катіони гідрогену H+ (точніше, іони гідроксонію Н3O+):
HCl = H+ + Cl–
Основність кислот визначається числом катіонів гідрогену, які утворюються при дисоціації. Багатоосновні кислоти дисоціюють ступенево.
Наприклад:
Н2СO3 = Н+ + НСО3–
НСO3 = Н+ + СО32–
Кислоти можна віднести до безкисневих (хлоридна, бромидна, синильна, сірководнева) та кисневмісних (азотна, сірчана, фосфорні кислоти).