2.4.Організаційні питання статистичного спостереження

Під час статистичного спостереження вирішується ціла низка організаційних питань. Послідовність їх вирішення відображується в організаційному плані статистичного спостереження, який є складовою плану спостереження. Це — основний організаційний документ, в якому зафіксовано всі важливі організаційні заходи, здійснення яких потрібне для успішного проведення статистичного спостереження.

В організаційному плані статистичного спостереження вказують на місце і час проведення спостереження, органи спостереження, а також на підготовчу роботу; оскільки на різних рівнях статистичної ієрархії вирішують різні питання, то, відповідно, складають різні організаційні плани спостереження, на найвищому рівні розробляють загальну схему заходу, яку відповідно деталізують на найнижчих щаблях структури органів спостереження.

Орган спостереження — це організатор і виконавець статис­тичного спостереження, в Україні переважно ці функції виконує Державний Комітет статистики з його широкою мережею управлінь та інспектур. Саме туг вирішують питання про час проведення спостереження, в тому числі — вибір сезону спостереження, вста­новлення терміну і критичного моменту спостереження.

Термін, або час, спостереження — це час, протягом якого зби­раються дані про об'єкт спостереження.

Сезон спостереження треба добирати в такий період року, коли об'єкт перебуває у звичайному для нього стані. Наприклад, перепис населення країни здійснюється, як правило, взимку — час наймен­шої міграції. Термін спостереження має максимально наближатися до критичного моменту. Для того щоб відображення було чітким, об'єкт має бути нерухомим, тобто незмінним, для цього потрібно встановити критичний момент.

Критичний момент — це момент, на який фіксують дані про явища. Так, критичним моментом під час Всесоюзного перепису населення 1989 р. було 00 год. з 12 на 13 січня. Всі дані про кожного жителя країни фіксували такими, якими вони були станом па цей момент. Померлих після 00-ї год. заносили в переписні листи, а народжених після 00-ї год. ночі не враховували і в переписні листи

ці дані вже не потрапили.

Під періодом проведення спостереження розуміють ііггервал, в якому вказано на початок і закінчення збирання відомостей.

Серед розділів організаційного плану спостереження велике зна­чення набувають підготовчі заходи щодо його проведення. Насампе­ред цс — складання різних списків одиниць спостереження, підготовка картографічного матеріалу, розбиття території, підготовка та інструктаж кадрів щодо проведення і заповнення переписних формулярів. Наприклад, під час перепису населення складають списки населених місць, домоволодінь, формують переписні дільниці. Це потрібно для того, щоб не допускати пропусків при спостереженні, перевіряти повноту обліку, розраховувати необхідну кількість осіб, які здійснюватимуть спостереження.

2.5. Організація статистичної звітності

Статистична звітність — це основна організаційна форма статис­тичного спостереження.

Статистична звітність —офіційний документ, що містить статис­тичні дані про роботу підзвітного підприємства у вигляді заповненого формуляра, який подають в установлені строки за вказаними адресами.

Звітність має юридичну силу за умови підпису керівником підприємства чи організації, і базується на даних первинного обліку. Чітко налагоджений первинний облік і звітність мають велике прак­тичне значення. Програма і принципи організації первинного обліку мають виходити з інтересів, потреб і умов діяльності підприємств, організацій і установ, а також із потреб вищих органів та народного

господарства в цілому.

Організацію статистичної звітності та управління нею покладено на Державний Комітет статистики України. Кожна підзвітна одиниця подає в органи державної статистики кілька видів різних форм звітності, що характеризують її діяльність. Порядок, терміни та способи подання статистичної звітності підприємствами та орга­нізаціями визначають за табелем звітності, що фіксує перелік форм звітності та їх найважливіші реквізити. До кожної форми звітності мають бути внесені такі обов'язкові реквізити (відомості):

назва форми;

номер і дата затвердження форми звітності;

адреси, за якими подаєтеся звітність;

період, за який подаються дані;

термін подання звітності;

назва підзвітного підприємства;

посади осіб, що підписали звітність і відповідають за достовірність

поданих даних.

Усі форми статистичної звітності затверджують органи державної статистики, а форми річних бухгалтерських звітів — Міністерство фінансів України за погодженням із Державним Комітетом статистики України. Затверджені форми статистичної звітності містять систему показників, що складають програму звітності. Звіт може містити показники, не передбачені в роботі підприємства. їх збирають, аби і лише вивчити його діяльність.

Розрізняють загальнодержавну і внутрівідомчу звітність.

Загальнодержавну звітність подають в органи державної статис­тики, а потім у зведеному вигляді — керівним органам держави.

Відомчу звітність збирають міністерствами і відомствами для своїх оперативних потреб. Відомчу звітність називають також спеціалізованою.

За періодичністю звітність поділяють на поточну і річну; поточну — на термінову (щоденну, п'ятиденну, декадну); мі­сячну; квартальну.

За способом подання матеріалу звітність поділяють на поштову, телеграфну і телетайпну. Останнім часом використовують елек­тронну пошту, що забезпечує оперативну передачу інформації. Враховуючи, що місячна, квартальна і річна звітність містить широке коло показників, її надсилають поштою, термінову — телеграфом чи телетайпом, факсом чи електронного поштою. При переході до ринкової економіки з усіх видів звітності виклю­чено планові показники і відображуються тільки фактичні.

Суттєво скоротилася оперативна, термінова звітність, яку досить широко використовували в часи адміністративно-командної системи. Організовуючи звітність в Україні, слід дотримуватися термінів її подання, оскільки тишки своєчасно подана інформація має цінність для оперативного аналізу і управління народним господарством.