8. Валютне регулювання: суть і необхідність

Валютне регулювання – це сукупність заходів, що реалізуються міжнародними організаціями, державою у сфері валютних відносин.

Здійснюється на двох рівнях: міжнародному і національному.

Залежно від виду використовуваних державою у процесі валютного регулювання інструментів валютне регулювання може бути прямим або опосередкованим.

Основним засобом, що забезпечує ефективність валютного регулювання є валютний контроль.

Валютний контроль – дотримання валютного законодавства при здійсненні валютних операцій за участю резидентів і нерезидентів.

Санкції за порушення норм валютного законодавства можуть передбачати накладення штрафу, позбавлення ліцензій на право здійснення валютних операцій, а також притягнення до адміністративної відповідальності.

9. Органи валютного регулювання та контролю

Міжнародні органи валютного регулювання:

1) Міжнародний валютний фонд:

2) Міжнародний банк реконструкції і розвитку. Має 2 філії: міжнародну фінансову корпорацію (МФК) для кредитування міжнародних приватних компаній за кордоном, та міжнародну асоціацію розвитку (МАР) яка надає формально кредити під безпроцентні позики терміном до 50 років;

3) Міжнародні фінансово-кредитні організації.

В Україні валютне регулювання ґрунтується на Конституції України та Законі Україні «Про Національний банк України», Декреті Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», а також нормативних актів НБУ. Що визначають правові засади організації валютного регулювання і контролю.

Державна фіскальна служба України провадить фінансовий контроль за валютними операціями, що їх виконують резиденти і нерезиденти на території України.

Державна митна служба України контролює дотримання правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України.

Уповноважені банки, тобто комерційні банки країни, які мають ліцензію Національного банк України на проведення валютних операцій, ведуть контроль за валютними операціями, що їх провадять резиденти і нерезиденти через ці банки.

10. Методи валютного регулювання і контролю

Валютне регулювання – це законодавчо визначена діяльність уповноважених державою органів щодо застосування адміністративних та економічних методів впливу на учасників валютних правовідносин при реалізації валютної політики в державі.

Головними методами валютного регулювання і контролю, якими користуються органи грошово-кредитного регулювання, є такі:

–девізна політика (валютні інтервенції) - політика регулювання валютного курсу шляхом купівлі та продажу іноземної валюти.;

–дисконтна (облікова) політика — зниження або підвищення Національним банком України відсоткових ставок за кредит з метою регулювання попиту і пропозиції на позико-вий капітал;

–девальвація та ревальвація валют;

–управління валютними резервами (диверсифікація). Валютні резерви — запаси резервних активів, що перебувають на рахунку в центральному банку та в банках за кордоном і використовуються для оплати боргових зобов’язань та здійснення валютних інтервенцій.;

–валютні обмеження — законодавчо встановлені вимоги щодо обмеження чи заборони здійснення операцій з валют-ними цінностями.