Основні принципи функціонування нбу:
- принцип незалежності банку;
- принцип президентського та парламентського контролю за діяльністю банку;
- принцип економічної самостійності банку;
- принцип централізації системи банку;
- принцип єдності системи банку;
- принцип вертикальної структури управління банком.
29. Комерційні банки, їх види та правові основи організації
Організаційна
структура банку складається як логічний
результат взаємовідносин рівнів
управління й функціональних підрозділів
і визначається, насамперед, характером
здійснюваних ним операцій. На цій
підставі розрізняють універсальні
банки і спеціалізовані. Приміром, типову
структуру універсального банку можна
зобразити так:
Види комерційних банків
Порядок створення : Перепрофільовані, новостворені
Характер спеціалізації : універсальні, спеціалізовані
Територія діяльності : Регіональні, республіканські, міжнародні
Розмір : Великі, середні,малі
30. Операції комерційних банків
31. Нагляд і контроль за діяльністю комерційних банків
Контроль за діяльністю комерційних банків
Оскільки кредитно-банківська система має життєво важливе значення для економіки країни, вона слугує об'єктом прискіпливого нагляду та регулювання з боку як вищих органів державної влади, так і Національного банку України. Нагляд за комерційними банками і регулювання їх діяльності мають на меті, головним чином, виконання двох завдань: забезпечення стійкості і попередження банкрутства банків та обмеження концентрації капіталу в руках декількох банків з метою недопущення монопольного контролю за грошовим ринком.
Необхідність контролю за діяльністю комерційних банків обумовлена тим, що в умовах ринку йде жорстка конкурентна боротьба між банками, а це змушує їх дедалі підвищувати ризикованість своїх операцій, щоб задовольнити потреби й вимоги клієнта та отримати прибуток.
Підвищення ризикованості банківських операцій робить діяльність банків дедалі небезпечнішою і може призвести до загрози банкрутства.
Банкрутство банку небезпечне не тільки для його акціонерів, вкладників, кредиторів, а й для суспільства в цілому, оскільки підриває довіру клієнтів до всієї банківської системи, а отже, і до фінансового ринку загалом. Ось чому необхідний усебічний контроль за банківською діяльністю.
Контроль за банківською діяльністю — це комплекс заходів, спрямованих на забезпечення регулярного спостереження і періодичних перевірок фінансово-господарської діяльності, організації роботи комерційного банку та його підрозділів, встановлення обов'язкових економічних нормативів регулювання діяльності комерційних банків та засобів впливу за їх порушення.
32. Небанківські кредитні установи
Кредитна спілка– це громадська кредитна установа, яка створюється на добровільних засадах і акумулює кошти громадян для надання їм матеріальної допомоги. Більш докладніше про кредитну спілку буде розглянуто далі.
Ломбарди– це кредитні установи, які надають грошові позики під заставу рухомого майна.
Інвестиційні компанії– різновид фінансово-кредитних інтистутів, поширених у західних країнах. Їх капітал створюється на акціонерній основі внаслідок акумулювання коштів приватних інвесторів за допомогою емісії власних акцій. Сформований капітал вкладається в акції та облігації підприємств у своїй країні та за кордоном.
Фінансові компанії– це фінансово-кредитні установи, які спеціалізуються на кредитуванні окремих галузей або наданні певних видів кредитів (споживчого, інвестиційного тощо), здійсненні фінансових операцій
. 33. Договірні ощадні інститути
Договірні ощадні інститути, такі, як страхові компанії або пенсійні фонди, є фінансовими посередниками, які набувають кошти через періодичні інтервали на договірній основі Оскільки вони можуть прогнозувати досить точно, яку суму виплат їм доведеться зробити у наступні роки, вони не повинні турбуватися такою мірою, як депозитні інститути, про втрату коштів. Як наслідок, ліквідність активів не є такою важливою для них, як для депозитних інститутів, і вони схильні інвестувати свої кошти головним чином у довгострокові цінні папери, такі, як облігації, акції та заставні.
Компанії страхування життя.
Компанії страхування життя страхують людей від фінансового ризику, що пов'язаний зі смертю, і продають ануїтети.
Вони набувають кошти від страхового внеску, що люди виплачують для підтримання свого полісу в силі, і використовують ці кошти, щоб купити головним чином облігації корпорацій та заставні Вони також купують акції, але обмежені щодо кількості, якою вони можуть володіти.
Пенсійні фонди (приватні) та пенсійні фонди штатів і місцеві фонди.
Ці фінансові інститути забезпечують доход після виходу на пенсію у формі щорічної ренти для працівників, що охоплені системою пенсійного забезпечення. Кошти набуваються шляхом внесків від роботодавців або від працівників, які або автоматично вираховуються з їхніх рахунків, або вносяться добровільно. Найбільшу частку в активах пенсійних фондів займають облігації та акції корпорацій Заснування пенсійних фондів активно заохочувалося федеральним урядом і через законодавство, яке передбачало систему пенсійного забезпечення, і через податкові стимули для заохочення внесків.
Інвестиційні посередники
Група фінансових посередників містить в собі фінансові компанії, взаємні фонди та взаємні фонди грошового ринку.
Фінансові компанії.
Фінансові компанії мобілізують кошти шляхом продажу комерційних паперів та випуску акцій і облігацій. Вони позичають ці кошти споживачам, що роблять покупки таких речей, як меблі, автомобілі, на поліпшення житла або малому бізнесу. Окремі фінансові компанії організовуються материнською компанією для допомоги в реалізації її продукту. "Ford Motor Credit Company", наприклад, надає позички споживачам, які купують автомобілі фірми "Ford".
Взаємні фонди.
Ці фінансові посередники набувають кошти шляхом продажу паїв (акцій) індивідам і використовують виторг для купівлі диверсифікованого портфеля акцій та облігацій. Взаємні фонди дозволяють пайовикам об'єднати їхні ресурси так, що вони можуть скористатися з нижчих мінових витрат, коли купують великі пакети акцій або облігацій. Крім того, взаємні фонди дозволяють пайовикам нагромаджувати більш диверсифіковані портфелі цінних паперів, аніж вони мали б інакше. Пайовики можуть продати паї в будь-який час, але вартість цих паїв визначається вартістю цінних паперів, якими володіє взаємний фонд. Оскільки вартість цінних паперів дуже коливається, то вартість паїв взаємних фондів коливається також. Отже, інвестиції у взаємні фонди можуть бути ризикованою справою.