25. Центральні банки, їх походження та призначення

Призначення центрального банку і його специфічне місце в банківській системі обумовлюють основні напрями діяльності банку. Центральний банк є:

• емісійним центром готівкового обороту;

• банком банків;

• органом банківського регулювання та нагляду;

• банкіром і фінансовим агентом уряду;

• провідником монетарної політики.

Об'єктивно потреба в центральних банках виникла у зв'язку з розвитком товарно-грошових відносин у період переходу від феодалізму до капіталізму. Перші центральні банки виникли близько 300 років тому (одні з перших центральних банків - Шведський Ріксбанк був заснований 1668 року), але повсюдне їх поширення відноситься лише до кінця XIX - початку XX ст. У XX ст. розуміння значення ролі центрального банку для всього господарського обороту країни стає загальним. Міжнародною фінансовою конференцією, що відбулася в Брюсселі в 1920 році, записано, що «у країнах, де не існує центрального банку, його варто створити». Історично центральні банки виникали, як акціонерні компанії, наділені особливими повноваженнями. У більшості країн функції центральних банків закріплювалися за найбільш великими банками. У багатьох країнах капітал центральних банків здебільшого належить державі, хоча їхніми акціонерами можуть бути також комерційні банки і фінансові інститути.

26. Функції та операції центрального банку

центральний банк НБУ виконує такі основні функції:

• емісія грошей та організація їх обігу;

• є кредитором останньої інстанції для комерційних банків;

• організація розрахунків між банками;

• обслуговування державного боргу країни;

• проведення операцій на рику державних цінних паперів та валютному ринку;

• видача комерційним банкам ліцензій на здійснення банківських операцій та операцій з іноземною валютою;

• контроль за діяльністю комерційних банків.

Види банківських операцій:

Пасивні – це операції, пов’язані із залученням (мобілізацією) тимчасово вільних грошових коштів юридичних і фізичних осіб з метою створення кредитних ресурсів.

Активні – це операції, за допомогою яких банки здійснюють розміщення залучених коштів для кредитування своїх клієнтів з метою отримання прибутку.

Основними видами активних операцій та банківських послуг є:

· Вексельні операції. Вексель – це боргове зобов’язання позичальника сплатити кредитору вказану у векселі суму у визначений строк і сплатити процент.

· Лізинг – це придбання банком за власні кошти засобів виробництва (машин, устаткування, транспортних засобів) з метою їх послідуючого надання в оренду (лізинг) своїм клієнтам за відповідну плату (процент).

· Факторинг – це фінансова операція, за якою фірма або банк-фактор (посередник) купує у своїх клієнтів неоплачені рахунки їх партнерів, а потім оплачує ці рахунки. Фактично це доручення підприємства банкові права на управління своєю дебіторською заборгованістю за відповідну плату (процент).

· Випуск платіжних документів і цінних паперів (чеків, акредитивів, кредитних карток, акцій, облігацій та ін.) та здійснення операцій з ними; купівля-продаж (обмін) іноземних валют, дорогоцінних (банківських) металів та ін.

· Посередницькі (трастові) операції – це операції по управлінню коштами і майном своїх клієнтів: по залученню і розміщенню їх коштів; купівля-продаж цінних паперів та інші послуги, які банк здійснює в інтересах і за дорученням своїх клієнтів на правах їх довіреної особи.

28. Принципи функціонування Національного банку України