- •Види валют
- •Види валютних курсів:
- •Функції валютних ринків:
- •8. Валютне регулювання: суть і необхідність
- •Міжнародні органи валютного регулювання:
- •10. Методи валютного регулювання і контролю
- •11. Кредит: сутність, теорії та принципи
- •Чинники
- •14. Функції кредиту
- •15. Загальна характеристика форм і видів кредиту
- •Суб'єктами іпотечного кредиту є:
- •Унаслідок цієї діяльності:
- •Головні представники міжбанківських об'єднань:
- •25. Центральні банки, їх походження та призначення
- •26. Функції та операції центрального банку
- •Основні принципи функціонування нбу:
- •Види комерційних банків
- •32. Небанківські кредитні установи
- •Взаємні фонди грошового ринку.
- •Пенсійні фонди
Суб'єктами іпотечного кредиту є:
— кредитори з іпотеки — іпотечні банки або спеціалізовані іпотечні компанії, а також універсальні комерційні банки;
— позичальники — юридичні та фізичні особи, які мають у власності об'єкти іпотеки, або мають поручителів, які надають під заставу об'єкти іпотеки на користь позичальника.
Об'єктами іпотечного кредиту є житлові будинки, квартири, виробничі будинки, споруди, магазини, земельні ділянки тощо
21. Поняття та сутність фінансового посередництва
Фінансове посередництво – це специфічний вид діяльності на грошовому ринку, що полягає в акумуляції його суб?єктами в обмін на свої зобов?язання вільних грошових капіталів і розміщення їх від свого імені в дохідні активи.
Унаслідок цієї діяльності:
-
на ринку з’являються нові фінансові інструменти і загальний асортимент їх значно розширюється, що посилює стимули для формування вільних грошових капіталів;
-
урізноманітнюється трансформація грошового капіталу, що сприяє кращій адаптації його руху до потреб розширеного відтворення;
-
скорочуються витрати економічних суб?єктів на забезпечення руху свого грошового капіталу.
22. Класифікація фінансових посередників
23. Банківська система: принципи побудови, функції та механізм функціонування
Банківська система - організаційна сукупність різних видів банків у їх
взаємозв'язку, яка існує в тій чи іншій країні в цілком визначений
історичний період.
Залежно від впорядкованості банків, відповідно до діючого банківського
законодавства розрізняють два основних типи побудови банківської
системи:
• однорівнева банківська система;
• дворівнева банківська система
Однорівнева банківська система передбачає горизонтальні зв'язки між
банками, універсалізацію їх операцій та функцій. Усі банки, що діють у
країні (включаючи й центральні банки), перебувають на одній ієрархічній
сходинці, виконують аналогічні функції з кредитно-розрахункового
обслуговування клієнтури..
Дворівнева банківська система, яка характерна для країн з ринковою
економікою, складається з двох рівнів.
Функції банківської системи:
1) Трансформаційна - зумовлена посередницькою місією банків. Мобілізуючи вільні кошти і передаючи їх різним суб’єктам, банки мають можливість їх трансформовувати (змінювати) на різні строки, розміри, що зменшує фінансові ризики.
2) Функція створення грошей і регулювання грошової маси.
3) Функція забезпечення сталості банків та грошового ринку (стабілізаційна), яка проявляється
24. Міжбанківські об’єднання: сутність та класифікація
На сучасному етапі існує велика кількість різноманітних міжбанківських об'єднань, утворення яких ґрунтується як на добровільному об'єднанні самостійних банків (злиття), так і на правах власності, контролю, централізованого управління, прямого підпорядкування і залежності (поглинання).
Головні представники міжбанківських об'єднань:
— асоціативного комерційного типу — консорціуми та картелі;
— корпоративного типу — концерни і трести.
Банківський консорціум — це тимчасове об'єднання на договірній основі кількох банків для спільного проведення кредитних, гарантійних або інших банківських операцій. Головною метою консорціуму є: збільшення обсягів операцій через концентрацію ресурсів, розподіл ризиків, що дає змогу обмежити втрати для кожного учасника консорціуму у випадку неплатежів позичальників.
Банківський картель — об'єднання великих банків, в основі якого міститься угода про розподіл сфер діяльності (узгодження та проведення єдиної політики при встановленні процентних ставок і виплати дивідендів, умов кредитування і под.).
Банківський концерн — монопольне об'єднання акціонерних банків, де великий банк (головне акціонерне товариство) володіє контрольним пакетом акцій юридично самостійних банків (дочірніх товариств), тим самим фактично встановлюючи фінансовий контроль за їх діяльністю
Банківський трест — монопольне об'єднання банків, яке утворюється внаслідок об'єднання власності банків, що входять до його складу. При цьому останні втрачають юридичну, комерційну самостійність і підпорядковуються єдиному органові управління. На відміну від концерну, трест ґрунтується не на акціонерній, а на пайовій формі власності.