6 Центральний економічний район

Центральний економічний район займає центральне географічне положення в межах України, і є єдиним районом, котрий займає повністю внутрішнє положення в державі. Складається з двох адміністративних областей — Кіровоградської та Черкаської. Площа району — 45,5 тис. км² (7,5% площі держави), населення — 2,3 млн.чоловік (5% населення України). За територіально-адміністративним устроєм в межах району налічується 40 районів, 30 міст, 50 смт та 1999 сільських населених пунктів. 

Центральний економічний район складається із двох адміністративних областей. За розмірами території та чисельністю населення належить до найменших серед регіонів України.

Головні передумови розвитку:

• розташування між п’ятьма іншими районами на перетині шляхів сполучення, сусідство з потужними індустріальними районами — Придніпровським, Північно-Східним, Столичним, вихід до судноплавного Дніпра;

• положення на стику лісостепової і степової зон із винятково сприятливими агрокліматичними ресурсами, родючими ґрунтами та рівнинним рельєфом;

• незначна різноманітність мінеральних ресурсів: буре вугілля (Ватутіне, Олександрія), графіт (Завалівське родовище), нікелеві і хромітові руди (Побужжя), уранові руди, будівельні матеріали (каолін, граніти, вогнетривкі глини);

• доволі низька щільність населення, середня урбанізованість, переважання у системі розселення сільських поселень і малих міст.

Особливості господарського комплексу

Центральний район має дещо нижчий рівень соціально-економічного розвитку, ніж інші райони країни. Галузями його спеціалізації є сільське господарство, гірничодобувна і харчовапромисловість, сільськогосподарське машинобудування.

Сільське господарство високопродуктивне. Вирощують зернові, овочі, соняшник, баштанні культури, розвинене садівництво. У тваринництві переважають скотарство і свинарство, а у водосховищах — рибальство.

Харчова промисловість виробляє цукор, масло, олію, молочні і м’ясні продукти, консерви, борошно і крупи тощо. Поширена у багатьох містах, найбільші підприємства — у Черкасах, Кіровограді, Смілі, Умані.

Машинобудування виробляє сільськогосподарські знаряддя (Черкаси, Кіровоград, Умань, Олександрія), електроприлади (Олександрія, Кіровоград, Сміла, Умань), поліграфічну техніку (Олександрія, Кіровоград), автобуси (Черкаси).

Хімічна промисловість спеціалізується на випуску мінеральних добрив, штучних волокон і пластмас, хімреактивів (Черкаси, Кіровоград).

У районі розвинені також шовкова промисловість (Черкаси), виплавка нікелю (Побузьке) та твердих сплавів (Світловодськ).

Найбільше розвинені залізничний та автомобільний транспорт, а по Дніпру — ще й річковий. Найбільші залізничні вузли — Знам’янка, Помічна, Христинівка, Сміла.

Найбільші господарські центри. Визначні місця

Обласні центри Черкаси та Кіровоград, а також м. Умань є найбільшими промисловими та культурно-освітніми центрами району. Канів, Корсунь-Шевченківський, Чигирин належать до визначних історико-культурних осередків держави.

7 Причорноморський економічний район

Причорноморський соціально-економічний район займає південну частину України. До його складу входять АР Крим, Одеська, Миколаївська та Херсонська області, Його площа — 113,4 тис.км2 (18,8% площі України), населення — 7,4 млн осіб (14,4% населення України).

Причорноморський економічний район, який об’єднує три адміністративні області і АР Крим, є найбільшим за площею території і другим за чисельністю населення районом в Україні.

Головними передумовами розвитку його господарства є:

• надзвичайно вигідне географічне положення на крайньому півдні України з широким виходом до морів і державних кордонів; сусідство з трьома іншими економічними районами;

• поєднання рівнинних і гірських форм рельєфу, різноманітні природні умови, в т. ч. субтропічні;

• недостатнє зволоження території, обмежені водні і лісові ресурси;

• багаті земельні і ґрунтові ресурси (чорноземи, каштанові ґрунти), які за умови зрошення дають високі врожаї сільськогосподарських культур;

• повсюдне поширення нерудних корисних копалин — вапняків, пісковиків, піску, глини, мергелю, а також кухонних солей у затоці Сиваш та озерах Криму, природного газу в Криму та на морському шельфі;

• сприятливе поєднання кліматичних умов, лікувальних грязей і води морів для рекреаційних цілей;

• середня і низька щільність населення, середній рівень урбанізації, наявність великих міст, у. т. ч. міста з майже мільйонною людністю – Одеси; доволі строкатий етнічний склад населення; значна кількість трудових ресурсів.

Особливості господарського комплексу

У загальноукраїнському поділі праці район виділяється машинобудуванням, харчовою промисловістю, сільським і рекреаційним господарством, морським транспортом.

Машинобудування представлене суднобудуванням (Миколаїв, Керч, Херсон, Феодосія), виробництвом сільськогосподарських машин та запчастин до них (Одеса, Херсон, Сімферополь), виготовленням електроприладів і електрообладнання (Сімферополь, Нова Каховка, Одеса).

Харчова промисловість забезпечує продукцією не тільки населення району, але й інших регіонів України. Потужні м’ясокомбінати є в Одесі, Херсоні, Миколаєві, Первомайську, Вознесенську, Сімферополі. Найбільші центри молочної промисловості — Балта, Одеса, Севастополь, а плодоовочеконсервної — Ізмаїл, Джанкой і Херсон.

Район — потужний виробник виноградних вин. Підприємств із виготовлення вин найбільше на півдні Криму і в Одеській області (Феодосія, Алушта, Судак, Масандра, Одеса, Коблеве, Херсон). Рибна промисловість розвинена на узбережжі Чорного й Азовського морів. Найбільші центри — Одеса, Севастополь, Керч, Кілія, Очаків.

У районі є ефіроолійна промисловість, яка розвивається на місцевій сировині. Розвинена також легка промисловість: бавовняна (Херсон), джутова (Одеса), вовняна (Одеса, Татарбунари), швейна.

Сільське господарство характеризується виробництвом зерна, соняшнику, овочів, винограду, ефіроолійних і баштанних культур. Серед зернових поширені пшениця, кукурудза та рис.

Виноградників найбільше у південно-західній частині Одеської області та в Криму, а садів — у Придністров’ї, Придніпров’ї та в передгір’ях Криму.

Основні галузі тваринництва — скотарство, свинарство, вівчарство, шовківництво і птахівництво.

Причорноморський район має потужний рекреаційний комплекс. Найбільші центри відпочинку населення — на Південному березі Криму (Ялта, Алушта, Алупка, Гурзуф, Судак), а також Євпаторія, Саки, Одеса, Затока, Коблеве, Скадовськ.

Розвинені усі види транспорту. Річковий (по Дніпру і Дунаю) та морський транспорт використовуються, крім внутрішньорайонних, і для міжнародних перевезень. У районі — 15 великих морських портів, найбільші — Іллічівськ, Одеса, Південний, Миколаїв, Херсон, Керч. Вони обслуговують зовнішню торгівлю України й транзитні перевезення вантажів з Росії та Молдови. Від портів і курортних центрів в інші регіони України розходяться важливі залізничні й автомобільні шляхи.

Трубопровідний транспорт представлений нафтопроводами з Росії до Херсона і Одеси, новозбудованим нафтопроводом Одеса — Броди, низкою магістральних (Шебелинка — Одеса) та місцевих газопроводів.

Найбільші господарські центри. Визначні місця

Найбільшими містами району є Одеса, Миколаїв, Херсон, Сімферополь, Севастополь (багатофункціональні центри – адміністративні, промислові, транспортні, культурно-освітні, наукові), а також Керч і Євпаторія. У Криму і на північночорноморському узбережжі збереглося багато пам’яток археології, історії та культури – стоянки первісних людей, печерні міста і скельні монастирі, руїни античних міст, середньовічні замки, культові споруди, палацово-паркові комплекси. Відомими історико-культурними центрами, окрім названих вище міст,  є Білгород-Дністровський, Бахчисарай, Судак, Феодосія, Алупка, Лівадія та ін. Південноукраїнські і кримські міста стали місцями проведення щорічних культурних фестивалів – Ялта, Нова Каховка та ін.