3. Суб’єкти підприємницької діяльності
Суб’єкти підприємницької діяльності:
господарські організації – юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;
громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці;
філії, представництва, інші відокремлені підрозділи господарських організацій (структурні одиниці), утворені ними для здійснення господарської діяльності.
Підприємець —це людина, яка здійснює самостійну, систематичну, ініціативну, ризикову діяльність, спрямовану на виробництво товарів та надання послуг з метою одержання прибутку або особистого доходу і передбачає здійснення нововведень.
Основні функції підприємця наведено на рис. 1.4.
Рис. 1.4. Основні функції підприємця.
Управлінська функція підприємця полягає у прийнятті управлінських рішень на всіх стадіях виробничої та збутової діяльності, здійснення організації, планування, мотивації та контролю виробництва.
Ресурсна функція полягає у тому, що підприємець бере на себе ініціативу поєднання фінансових, виробничих, матеріальних, сировинних, людських, інформаційних, інтелектуальних та інших ресурсів у процесі виробництва товару чи надання послуги, організовує виробництво, розподіляє засоби виробництва і трудову діяльність.
Інноваційна функція передбачає здійснення інновацій (нововведень), освоєння нової продукції, нових технологій та нових форм організації виробництва і праці, пошук нових ринків збуту, нових засобів задоволення потреб споживача, перехід від традиційних до нових форм господарювання, які не мають аналогів у господарській діяльності.
Ризикова функція підприємця полягає в необхідності прийняття рішень, які спрямовані на досягнення успіху, але не гарантують його через невизначеність та мінливість економічної ситуації. Підприємець ризикує не лише своєю власністю, вкладеними коштами, а й своєю працею, часом, діловою репутацією.
Відповідальність суб'єктів підприємництва:
Підприємці зобов'язані не завдавати шкоди довкіллю, не порушувати права та законні інтереси громадян і їх об'єднань, інших суб'єктів господарювання, установ, організацій, права місцевого самоврядування і держави.
За завдані шкоду і збитки підприємець несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність.
Основними економічними рисами малого підприємництва є:
відособленість (тобто господарювання на свій страх і ризик);
спеціалізація на якому-небудь виді діяльності;
реалізація вироблених товарів (послуг) через купівлю - продаж на ринку;
Можна сформулювати декількагруп стійкихмежмалого підприємництва,зумовлених:
Характером виробничого процесу:
обмеженість масштабів засобів виробництва, що застосовуються і технологічних процесів;
невелика номенклатура виробів, що випускаються, тобто вузька спеціалізація;
спрощеность системи збуту.
Специфікою системи управління і керівництва:
єдність права власності і безпосереднього управління підприємством;
особливе значення ролі керівника в житті підприємства, його безпосередня включеність практично у всі функціональні області;
компактність управлінської команди і многофункціональності менеджерів;
відсутність громіздких управлінських структур, простоту інформаційних зв'язків, неформальний характер планування і контролю;
швидкість прийняття рішень.
Підприємницькі інтереси мають змістовний і мотиваційний способи виразу, пов’язані з економічними та соціальними формами життєдіяльності підприємця. Динаміка підприємництва значною мірою залежить від єдності структурних елементів економічного механізму активізації та узгодження підприємницьких інтересів.