3. Управління системою фінансової безпеки та її аналіз

Одним із головних чинників організації фінансової безпеки фінансової установи є організація її управління. Відповідно до цього під управлінням системою фінансової безпеки установи розуміється свідомий цілеспрямований вплив із боку суб’єктів управління фінансової установи і системою її безпеки на суб’єкти безпеки, які здійснюється з метою направлення їх дії на зниження рівня загроз і ризиків, а також попередження небажаних результатів фінансової діяльності [33]. Управління фінансовою безпекою установи являє собою систему принципів і методів розробки та реалізації управлінських рішень, пов’язаних із забезпеченням захисту його пріоритетних фінансових інтересів від зовнішніх та внутрішніх загроз. В процесі реалізації своєї головної мети управління фінансовою безпекою фінансової установи спрямовано на вирішення наступних трьох найбільш загальних задач. Найважливіші задачі управління фінансовою безпекою: - Встановлення системи пріоритетів фінансових інтересів, що потребують захисту. - Ідентифікація та прогнозування внутрішніх та зовнішніх загроз реалізації фінансових інтересів. -Забезпечення ефективної нейтралізації загроз фінансовим інтересам управління. Перша задача реалізується шляхом пошуку найбільш ефективних шляхів до стабільного функціонування управління, відповідно до його фінансової філософії. Друга задача передбачає визначення основних видів загроз, що перешкоджають реалізації пріоритетних фінансових інтересів фінансової установи,здійснюється оцінка ймовірності їх реалізації, досліджуючи характер окремих факторів, що здійснюють деструктивний вплив на реалізацію кожного із фінансових інтересів. Третя задача забезпечується шляхом відбору найбільш ефективних механізмів, що мінімізують рівень ймовірності реалізації окремих погроз [11]. Загальну систему управління фінансовою безпекою установи формують такі підсистеми: управління, контролю, планування, аналізу та інформаційного забезпечення. Управління фінансовою безпекою входить до загальної системи управління безпекою установи, при цьому вона становить найважливішу її функціональну підсистему, яка забезпечує реалізацію управлінських рішень переважно в фінансовій сфері діяльності господарювання [3]. Управління фінансовою безпекою фінансової установи реалізує свою головну мету та основні задачі шляхом здійснення певних функцій. Ці функції поділяються на дві основні групи (рис. 1.1).

Рисунок 1.1 – Характеристика основних функцій управління фінансовою безпекою

Процес управління фінансовою безпекою базується на певному механізмі. Механізм управління фінансовою безпекою являє собою сукупність основних елементів впливу на процес розробки і реалізації управлінських рішень по забезпеченню захисту його фінансових інтересів від різних загроз.

На сучасному етапі система державного нормативно-правового регулювання фінансової безпеки включає у себе наступні напрями:

– регулювання порядку формування інформаційної бази управління фінансовою діяльністю;

– регулювання грошового обігу та форм розрахунків;

– валютне регулювання;

– регулювання інвестиційних операцій;

– регулювання ринку цінних паперів. В структуру механізму управління фінансовою безпекою входять наступні елементи (рис. 1.2).

Рисунок 1.2 – Основні елементи механізму управління фінансовою безпекою підприємства

Система державного нормативно-правового регулювання фінансової безпеки. Дана система має багаторівневий характер, що визначається повноваженнями окремих державних органів, пріоритетом нормативних актів, що вони приймають.

Ринковий механізм регулювання фінансової безпеки.

Даний механізм формується в сфері фінансового ринку у розрізі окремих його видів та сегментів. Попит та пропозиція на фінансовому ринку формує рівень цін та котировок по окремим фінансовим інструментам, визначають доступність кредитних ресурсів у національній та іноземній валютах, виявляють середню норму дохідності капіталу тощо.

Внутрішній механізм управління фінансовою безпекою.

Система цього механізму формується у рамках самої установи, відповідно регламентуючи методичні підходи по розробці управлінських рішень в галузі забезпечення її фінансової безпеки. Основу формування цього механізму складає фінансова філософія установи.

Система методів управління фінансовою безпекою. Вона являє собою сукупність способів та прийомів, за допомогою яких обґрунтовуються та контролюються конкретні управлінські рішення у різних сферах фінансової безпеки:

– метод техніко-економічних розрахунків;

– балансовий метод;

– економіко-статистичні методи;

– економіко-математичні методи;

– експертні методи;

– методи дисконтування вартості тощо.

Система інструментів управління фінансовою безпекою.

Така система складається з наступних контрактних зобов’язань, що забезпечують механізм реалізації окремих управлінських рішень в галузі його фінансової безпеки та фіксують його фінансові відносини з іншими економічними об’єктами:

– платіжні інструменти (платіжні доручення, чеки, акредитиви та інші). – депозитні інструменти (депозитні договори, депозитні сертифікати та

інші);

– інструменти інвестування (акції, інвестиційні сертифікати і т.д.);

– інструменти страхування (страховий договір, страховий поліс та інші).

Ефективний механізм управління фінансовою безпекою дозволяє в повному обсязі реалізувати цілі та завдання, що перед ним стоять,

сприяє результативному захисту його фінансових інтересів від різноманітних загроз внутрішнього та зовнішнього характеру.

Важливою складовою частиною механізму управління фінансовою безпекою є системи та методи її аналізу.

Аналіз фінансової безпеки являє собою процес дослідження фінансового стану та основних результатів фінансової діяльності з метою визначення рівня захищеності його фінансових інтересів від загроз та виявлення резервів його покращення.

Основу механізму управління фінансовою безпекою складають системи та методи його планування.

Планування фінансової безпеки являє собою процес розробки системи планів та планових (нормативних) показників із забезпечення захисту фінансових інтересів установи від внутрішніх та зовнішніх загроз та створення необхідних фінансових передумов його стабільності у майбутньому.

Планування фінансової безпеки базується на використанні трьох основних його систем:

– перспективного планування фінансової безпеки.

– поточного планування фінансової безпеки.

– оперативного планування фінансової безпеки.

Для кожної з цих систем планування притаманні особливі методичні підходи щодо здійснення, форми реалізації результатів та певний період охоплення (табл. 1.2).

Таблиця 1.2 – Характеристика основних систем планування фінансової безпеки установи

Система	Основний
	методичний підхід	Форма реалізації результатів	Період
фінансового
	до здійснення	фінансового планування	планування
планування
	планування
Перспективне		розробка довгострокового
планування
	прогнозування	плану по найважливішим	до 3-х років
фінансової
		напрямкам фінансової безпеки
безпеки
Поточне		розробка поточних планів по
планування	техніко-економічне
		окремим аспектам фінансової	1 рік
фінансової	обґрунтування
		безпеки
діяльності
		розробка та доведення до
Оперативне		виконання бюджетів, платіжних
планування	бюджетування	календарів та інших	місяць,
фінансової		оперативних планових завдань	квартал
безпеки		по всім основним питанням
		фінансової безпеки

Всі системи планування фінансової безпеки знаходяться у взаємозв’язку та реалізуються в певному порядку. На початковому етапі цього процесу здійснюється перспективне планування фінансової безпеки, яке покликано реалізовувати стратегічні цілі фінансового розвитку, а також визначити задачі та параметри поточного планування. В свою чергу, поточне планування фінансової безпеки формуючи планові завдання по забезпеченню захисту фінансових інтересів установи у рамках майбутнього року, складає основу для розробки та доведення до виконавців оперативних планів бюджетів по всім питанням фінансової безпеки.

Використання розглянутих систем та методів планування фінансової безпеки дозволяє підвищити ефективність захисту фінансових інтересів установи, забезпечити її цілеспрямованість.

В системі основних функцій управління фінансовою безпекою важлива роль належить внутрішньому контролю за реалізацією прийнятих у цій сфері управлінських рішень.

Внутрішній контроль фінансової безпеки являє собою процес, що організовується установою з метою перевірки виконання та забезпечення реалізації всіх управлінських рішень в області захисту її фінансових інтересів від різноманітних погроз.

Створення систем внутрішнього контролю є невід’ємною складовою частиною побудови всієї системи управління установи з метою забезпечення її ефективності.

Внутрішній контроль фінансової безпеки зорганізується на установі у наступних основних формах (рис. 1.3):

Рисунок 1.3 – Основні форми внутрішнього контролю за фінансовою безпекою установи

Попередній контроль організовується на стадії формування фінансових планів та бюджетів в процесі розгляду планів (заявок) окремих структурних одиниць. В процесі цього виду контролю перевіряється обґрунтованість окремих показників та правильність проведених розрахунків з метою виявлення можливих резервів підвищення ефективності фінансової безпеки та попередження можливих порушень законодавства та внутрішніх нормативних актів.

Поточний контроль проводиться в процесі реалізації фінансових планів та бюджетів всіх рівнів з метою прийняття оперативних заходів по виконанню всіх запланованих планових показників.

Наступний контроль здійснюється в ході розгляду встановленої фінансової звітності та передбачених звітів керівників окремих структурних підрозділів при підбитті підсумкових результатів забезпечення фінансової безпеки за звітний період з метою наступної її нормалізації.

Підвищенню ефективності реалізації функції внутрішнього контролю фінансової безпеки сприяє впровадження на установі ефективної керуючої системи, що має назву «контролінг». Принципом даної концепції, яка отримала назву «управління за відхиленням», є оперативне порівняння основних планових (нормативних) та фактичних показників з метою виявлення відхилень між ними та визначення взаємозв’язку та взаємозалежності цих відхилень на установі з метою впливу на ключові фактори нормалізації діяльності.

Контролінг фінансової безпеки – регуляторна керуюча система, що координує взаємозв’язки між формуванням інформаційної бази, аналізом,

плануванням та внутрішнім контролем, забезпечує концентрацію контрольних дій на найбільш пріоритетних напрямках фінансової безпеки, своєчасне виявлення відхилень фактичних її показників від передбачених та прийняття оперативних управлінських рішень, спрямованих на їх нормалізацію.

Основними функціями контролінгу фінансової безпеки є :

– спостереження за ходом реалізації завдань, встановлених системою планових показників та нормативів забезпечення фінансової безпеки;

– вимір ступеня відхилення фактичного стану фінансової безпеки від передбаченого;

– діагностика за розмірами відхилень серйозного погіршення стану фінансової безпеки та суттєвого зниження темпів її фінансового розвитку;

– розробка оперативних управлінських рішень щодо нормалізації фінансової безпеки у відповідність із передбаченими цілями та показниками;

– коректування за необхідності окремих цілей та показників системи фінансової безпеки у зв’язку із зміною зовнішньої фінансової середи, кон’юнктури фінансового ринку та внутрішніх умов здійснення господарської діяльності установи.

Контролінг фінансової безпеки будується на етапах (рис. 1.4):

Рисунок 1.4 – Зміст та послідовність етапів побудови системи контролінгу фінансової безпеки

Перший етап. Визначення об’єкту контролінгу. Об’єктом контролінга фінансової безпеки є управлінські рішення по основним аспектам забезпечення захисту його фінансових інтересів від погроз внутрішнього та зовнішнього характеру.

Другий етап. Визначення видів та сфери контролінга. Виділяють наступні види контролінгу: стратегічний контролінг, поточний та оперативний контролінг. Основні характеристики окремих видів контролінгу наведені у таблиці 1.3.

Таблиця 1.3 – Характеристика окремих видів контролінгу фінансової безпеки підприємства

Вид контролінгу фінансової	Основна сфера контролінгу	Основний період
безпеки		контролінгу
	Реалізація стратегії
Стратегічний контролінг	забезпечення фінансової	Квартал, рік
	безпеки та її цільових
	показників
	Реалізація поточних планів
Поточний контролінг	забезпечення фінансової	Місяць, квартал
	безпеки
	Реалізація бюджетів,
Оперативний контролінг	пов’язаних із забезпеченням	Тиждень, декада, місяць
	фінансової безпеки

Третій етап. Формування системи пріоритетів контролюючих показників. Уся система показників, що входять в сферу кожного виду контролінгу фінансової безпеки, ранжується за значимістю. В процесі такого ранжування спочатку до системи пріоритетів першого рівня відбираються найбільш важливі із контролюючих показників даного виду контролінгу; потім формується система пріоритетів другого рівня, показники якого знаходяться у факторному зв’язку із показниками пріоритетів першого рівня; аналогічним чином формується система пріоритетів третього та наступних рівнів.

Четвертий етап. Розробка системи кількісних стандартів контролю. Після ранжування контролюючих показників забезпечення фінансової безпеки установи, виникає необхідність встановлення кількісних стандартів по кожному з них. Такі стандарти можуть встановлюватися як в абсолютних, так і у відносних показниках. Стандартами виступають цільові стратегічні нормативи, показники поточних планів та бюджетів, система державних або розроблених установою норм та нормативів, що забезпечують її фінансову безпеку.

П’ятий етап. Побудова системи моніторингу показників, що включаються в контролінг. Система моніторингу складає основу контролінгу фінансової безпеки установи, найбільш активну частину його механізму.

Система моніторингу фінансової безпеки являє собою розроблений на установі механізм постійного спостереження за найважливішими показниками забезпеченості захисту її фінансових інтересів, визначення розмірів відхилень фактичних показників від передбачених та виявлення причин цих відхилень.

Шостий етап. Формування системи алгоритмів дій по усуненню відхилень є заключними етапом контролінгу фінансової безпеки установи (рис. 1.5).

Рисунок 1.5 – Формування принципових алгоритмів дій по усунення різних видів відхилень фактичних показників фінансової безпеки від передбачених

Принципова система дій установи у цьому випадку полягає в трьох алгоритмах:

– «нічого не робити» - дана форма реагування передбачається у тих випадках, коли розмір негативних відхилень значно нижче передбаченого

«критичного» критерію;

– «усунути відхилення» - передбачає процедуру пошуку та реалізації резервів по забезпеченню виконання цільових, планових чи нормативних показників. В даному випадку резерви розглядаються у розрізі різних аспектів фінансової безпеки. У якості таких можливостей може бути розглянута доцільність введення посиленого режиму економії, використання системи фінансових резервів тощо;

– «змінити систему планових чи нормативних показників» -

використовують у випадках, коли можливості нормалізації окремих аспектів фінансової безпеки обмежені або взагалі відсутні. В цьому випадку за результатами моніторингу фінансової безпеки вносяться пропозиції по коригуванню системи цільових стратегічних нормативів, показників поточних фінансових планів чи окремих бюджетів, пов’язаних із забезпеченням фінансової безпеки установи.

Отже, впровадження на установі системи контролінгу дозволяє суттєво підвищити ефективність всього процесу управління її фінансовою безпекою, забезпечити концентрацію контрольних дій на найбільш пріоритетних напрямках фінансової безпеки установи та дозволяє своєчасно виявити відхилення фактичних її показників від передбачених та прийняти оперативні управлінські рішення, спрямовані на їх нормалізацію. Але ми пропоноємо розглянути фінансову безпеку на у більш широкому сенсі на прикладі Дніпропетровського регіону.

Під час аналізу економічної ситуації в регіоні вживається термін фінансова безпека регіону, під якою розуміють сукупність поточного стану, умов, факторів, що характеризують стабільність і поступальний розвиток економіки регіону, органічно інтегрованої в економіку країни як відносно самостійна структура. На рівні муніципального утворення економічна безпека передбачає підтримання стабільного розвитку фінансових установ, що попереджає негативний вплив на умови життя місцевого населення. Важливою складовою економічної безпеки регіону є фінансова, оскільки без належного фінансового забезпечення економіка регіону розвиватися не зможе. Тому можна говорити про фінансово-економічну безпеку регіону. Завдання, які постають у процесі визначення фінансово-економічної безпеки регіону, є такими: - визначення та аналіз факторів, здатних впливати на стабільний розвиток території; - формування регіональної економічної політики з визначенням пріоритетів і перетворень у межах загальнодержавної стратегії економічної реформи; - недопущення дискримінації з боку загальнодержавних органів стосовно території, забезпечення паритетної участі в реалізації загальнодержавних програм розвитку регіонів, розміщення державних замовлень; - збільшення частки місцевих бюджетів у зведеному бюджеті; - зменшення дотаційності регіонів. Роль державних органів у цьому процесі зводиться: - до здійснення державної підтримки регіонального розвитку шляхом реалізації комплексу державних програм; - розміщення державного замовлення на постачання продукції підприємствами регіону для загальнодержавних потреб; - паритетної участі у великих регіональних інвестиційних проектах; - рівноправної взаємодії державної і місцевої бюджетних систем, які ґрунтуються на розмежуванні податкових та інших функцій; - створення належних фінансових умов для розвитку території; - вибору обґрунтованої економічної стратегії щодо конкрет­ної території; - проведення адміністративно-територіальної реформи. Для характеристики фінансово-економічної безпеки можуть використовуватися такі показники. 1. Ступінь зношеності основних виробничих фондів, %. 2. Рівень виробничих капіталовкладень на 1 грн. основних фондів. 3. Індекс динаміки обсягів промислового виробництва (1990 р. = 100%). 4. Відношення інвестицій до ВВП, %. 5. Відношення обсягів трансфертів із державного фонду підтримки територій до ВВП, %. 6. Співвідношення індексів зростання доданої вартості те­риторії (ДВТ) та основного капіталу, %. 7. Відносне зменшення зайнятих у науці та науковому обслу­говуванні в загальній кількості зайнятих на території порівня­но з 1990р., %. 8. Відношення податків та інших платежів у бюджет до ВВП території, %. 9. Частка оплати праці у ДВТ, %. 10. Частка не зайнятих трудовою діяльністю громадян, що шукають роботу, в загальній кількості економічно активного населення, %. 11. Відношення різниці між кількістю громадян, що шукають роботу, і заявленою підприємствами і організаціями потребою в працівниках, до загальної кількості зайнятих в економіці, %. 12. Природне скорочення населення, осіб на 100 жителів. 13. Відношення середньої тривалості життя до нормативу, %. 14. Кількість населення з доходами нижчими за мінімальні, в загальній його кількості, %. 15. Частка оплати праці в структурі особистих доходів насе­лення, %. 16. Співвідношення мінімальної заробітної плати і прожиткового мінімуму, % . 17. Норми особистих заощаджень (приріст коштів на депозитах і внесках, у цінних паперах, нерухомості, товарах тривалого користування) в особистих доходах, %. 18. Відношення витрат на соціальні програми до ВВП, %. Особливістю України є те, що за роки незалежності розрив між найбільш розвинутими та найменш розвинутими регіонами дедалі зростає. Насамперед це стосується показника валової доданої вартості (ВДВ). До зони найменш розвинутих територій потрапляють переважно сільськогосподарські території, передусім області Західної України, які потребують значної фінансової підтримки з боку держави.