Методичні рекомендації

Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено специфічну методику визначення суми прибутку, що оподатковується. Як відомо, у бухгалтерському обліку прибуток визначається як різниця між виручкою та собівартістю продукції. У податковому обліку об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податку та суму амортизаційних відрахувань.

Валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Валові витрати виробництва та обігу (валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань.

Амортизації підлягають витрати на:

- придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання;

- самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів;

- проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів згідно з нормами встановленими чинним законодавством тощо.

Слід звернути увагу на послідовність складання декларації з податку на прибуток, заповнення відповідних додатків до неї. Розглянути методичні рекомендації щодо правильності складання декларації.

У бухгалтерському обліку поняття "витрати" визначено положенням (стандартом) 16 "Витрати". Якщо, наприклад, підприємство отримує від постачальника товари для їх подальшого продажу, в фінансовому обліку витрат не виникає, а в податковому обліку виникають валові витрати. І таких ситуацій розбіжності багато. Але і в бухгалтерському, і в податковому обліку визнання витрат здійснюється на підставі первинних документів.

Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

• або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

• або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт(послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

У разі коли платник податку придбаває товари (роботи, послуги) з використанням кредитних, дебетових карток або комерційних чеків, датою збільшення валових витрат вважається дата оформлення відповідного рахунку (товарного чека).

Порядок складання декларації з податку на прибуток підприємства затверджений наказом ДПАУ від 29.03.2003 р.

Цей Порядок застосовується всіма платниками податку на прибуток підприємств крім страховиків, банків та підприємств, основною діяльністю яких є виробництво сільськогосподарської продукції, для яких установлюються окремі порядки складання декларацій. Декларація з податку на прибуток підприємства та додатки до неї подаються платником не залежно від того, чи виникло у звітному періоді в платника податкове зобов'язання, чи ні.

Декларація заповнюється в тисячах гривень з одним десятковим знаком.

Податок на прибуток за квартал, півріччя, три квартали та рік розраховується наростаючим підсумком з початку звітного календарного року.

У декларації зазначаються усі передбачені в ній показники. Якщо будь-який рядок декларації не заповнюється через відсутність операції (суми), то такий рядок прокреслюється, крім випадків, прямо визначених у декларації.

Дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Достовірність даних підтверджується підписами керівника і головного бухгалтера та засвідчується печаткою підприємства.

У декларації не повинно бути підчисток, помарок, виправлень та дописок і закреслень (крім передбачених формою декларації). У декларації не повинні міститися текст або цифри, які неможливо прочитати внаслідок пошкодження аркушів, їх потертості, залиття чорнилом чи іншою рідиною.