Рецептивні види мовлення Аудіювання

Для становлення комунікативної іншомовної компетенції в аудіюванні поряд із комунікативними вправами слід давати спеціальні вправи, спрямовані на розвиток фонематичного слуху, навичок імовірнісного прогнозування, смислового здогаду.

У кінці курсу студенти повинні розуміти на слух:

1. фрази і вирази, пов’язані з особистою інформацією, відвідуванням магазину, місцевою географією, роботою, навчанням;

2. нескладні інструкції (наприклад, відносно того, як дістатися з пункту А до пункту Б);

3. сутність коротких, ясних, простих повідомлень та об’яв;

4. основні моменти радіо новин та записаних на магнітну плівку матеріалів на знайому тематику, які звучать відносно повільно і ясно;

5. про що йде мова і, коли необхідно, повторити частину прослуханого з метою підтвердження розуміння;

6. сутність офіціальної професійно-спрямованої дискусії, за умови, що ця дискусія ведеться ясно й повільно, а співрозмовники уживають стандартний діалект і їх мовлення чітко артикульоване,

7. ясну, стандартну мову її носія, якщо він/вона говорить на знайому тему і є можливість попросити його/її повторити або переформулювати висловлювання;

8. тему розмови між носіями іноземної мови, за умови, що аудіотекст звучить ясно й повільно.

Читання

Навчаючи студентів читання, слід приділяти увагу навичкам розпізнавання у друкованому тексті тих лексичних і граматичних явищ, що вивчаються. Велику роль у формуванні комунікативної компетенції, пов’язаної з читанням, відіграють також навички імовірнісного прогнозування, смислового здогаду і так звана іншомовна інтуїція. Серед комунікативних вправ треба відзначити важливість завдань, спрямованих на розуміння головної ідеї, основних фактів прочитаного тощо. Постійно відбувається удосконалення техніки читання.

Упродовж усього курсу навчання необхідно розвивати й удосконалювати різні види читання – вивчаюче, ознайомлювальне, пошукове й переглядове, - а також навички письмового перекладу тексту - як найбільш точної форми контролю розуміння прочитаного. Під час вивчаючого читання великого значення набувають навички роботи із словником.

Особливу увагу слід приділити вмінням анотувати й реферувати прочитане.

Обсяг інформативного читання має становити приблизно 5 000 др.зн. у І модулі, збільшуючись на 5 000 др. зн. з кожним модулем (до 10 000, 15 000, 20 000, 25 000, 30 000 др. зн. у ІІ – VI модулях відповідно).

Наприкінці курсу навчання студенти повинні:

1. володіти технікою читання;

2. читати тексти пізнавального й професійно-спрямованого характеру із задовільним рівнем розуміння;

3. розуміти тему, основні факти й найважливіші деталі прочитаного;

4. уміти використовувати уявлення про загальний зміст тексту для здогадки про значення незнайомих слів із контексту;

5. розуміти опис подій, почуттів, бажань в особистих листах, із тим, щоб мати змогу вести регулярне листування;

6. розуміти основні типи стандартних листів і факсів (запити, замовлення, листи-підтвердження тощо) на знайомі теми;

7. уміти знаходити й розуміти потрібну інформацію у відповідних друкованих матеріалах (рекламах, об’явах, листах, брошурах, проспектах, довідниках, документах, статтях);

8. розпізнавати в процесі читання лінію доказів, представлених у тексті;

9. розпізнавати важливі моменти в простих газетних статтях на знайомі теми;

10. уміти перефразувати у спрощеному вигляді короткі уривки тексту;

11. уміти знаходити в тексті ключові слова, фрази й речення;

12. уміти анотувати й реферувати прочитане.