Тема: Хімічні засоби дезінфекції.

Мета: вивчити засоби хімічної дезінфекції, їх групи та принцип дії, засвоїти основні вимоги до дезречовин.

Матеріальне забезпечення: зразки дезінфекційних засобів.

Основні вимоги до дезречовин

1. Спектр антимікробної дії. Дезінфекційні засоби по можливості повинні бути ефективними до всіх мікроорганізмів в т.ч. мікобактерій, вірусів, спор, і діяти на них швидко і незворотньо, викликаючи їх загибель. Якщо препарат не відповідає цим вимогам, серед мікроорганізмів з'являються мутанти, які дають початок резистентним штамам, отже - препарат не повинен бути мутагеном. За цією ознакою зараз перевіряють всі препарати. Антимікробна дія не повинна зменшуватись при низьких температурах, а також змінах рН в певних межах.

2. Безпека для людей і тварин, Ця вимога набуває ваги при інтенсивній технології тваринництва, коли дезінфекцію необхідно проводити в присутності тварин. У зв'язку із споживанням людиною продуктів тваринництва препарати не повинні бути токсичними під час їх застосування або накопичуватися в організмі тварин і продуктах. Тому дезінфекційні засоби ретельно перевіряють на канцерогенність, тератогенність, ембріотоксичність, алергогенні властивості, кумуляцію, шкірно-резорбтивну здатність та ін.

3. Корозійна активність або агресивність до матеріалів. Враховується особливо при дезінфекції металевих поверхонь, а також цементних підлог, гумових, пластмасових і фарбованих поверхонь.

4. Зручність в застосуванні. Деззасоби повинні добре розчинятись у воді або утворювати стійкі емульсії. Наприклад, використання хлорного вапна, хлорізоціанурових кислот чи параформу в деяких випадках утруднене через їх слабку розчинність.

5. Запах. Дезречовини не повинні мати різкого запаху, особливо при використанні на молокозаводах, м'ясокомбінатах, тому що м'ясо і молокопродукти легко його адсорбують.

6. Стійкість при зберіганні, використанні, придатність до транспортування.

7. Активність речовини не повинна знижуватись в присутності органічних речовин. Дезінфектанти повинні мати високу проникаючу здатність, щоб знезаразити поверхню під шаром крові, слизу, тощо, і забезпечити ефективну дезінфекцію навіть після недостатньої механічної очистки або при її відсутності.

8. Дезінфектанти повинні розкладатися навколишньому середовищі до нешкідливих речовин. Це головна вимога по охороні навколишнього середовища. Якщо ця вимога не дотримується, то дезінфектанти проникають у ґрунт, рослини, організм тварин і людини.

9. Ціна. Доступність.

10. Дезречовини не повинні фарбувати чи бруднити об'єкт.

Дезінфекцію тваринницьких приміщень ведуть в два прийоми :

1. механічне очищення (часто з попереднім зволожуванням гарячим розчином кальцинованої соди, а потім – гідрозмив струменем під тиском 10-25 атм. ) після якого чітко видно характер поверхні матеріалу і його колір, а також візуально не виявляють механічних забруднень навіть у важкодоступних місцях.;

2. нанесення дезречовини на звільнені від бруду поверхні.

Дія деззасобів: бактеріостатична (рН, висушування, підвищена температура) і бактерицидна (коагуляція, тургор, дегідратація)

Збудників основних інфекційних хвороб тварин і птахів, за стійкістю до хімічних дезінфікуючих засобів, поділяють на чотири групи:

1. До групи малостійких належать збудники

2. До стійких належать збудники

3. Високостійкі до дії хімічних дезінфікуючих засобів збудники

4. До особливо стійких належать збудники

Для кожної з груп відпрацьовані відповідні режими застосування дезінфекційних засобів: концентрації розчинів, їх температури (підігрів розчину на кожні 10ºС приводить до підвищення в 2 рази активності хімічних реакцій), спосіб використання (зволоження, занурення, аерозольний, газовий) та експозиції (час витримки). Ефективність дезінфекції залежить також від температури та вологості повітря, властивостей та стану середовища, виду поверхонь, тощо.

По режимах четвертої групи збудників дезінфекцію здійснюють також, при гостроперебігаючих інфекційних хворобах тварин (птахів) нез'ясованої етіології.