Питання до самоконтролю:

1. Розвиток капіталістичних відносин і криза феодальної системи господарювання.

2. Скасування кріпосного права у Західній Україні. Соціальна політика Австрійської монархії.

3. Реформа 1861 р. в Росії та її соціально-економічні наслідки в Україні.

4. Особливості промислового перевороту у Наддніпрянській Україні.

Реферати до теми:

1. Колонізація Південної України Російською імперією.

2. Південна Україна: заснування нових міст: Одеса, Миколаїв, Херсон, Катеринослав.

3. Реформи середини ХІХ ст. в Австро-Угорщині.

Література:

1. Колучін Р. П. Михайло Драгоманов у суспільно-політичному русі. Росія та Україна. – К., 1971.

2. Кравець М. М. Селянство Східної Галичини і Північній Буковині у другій половині ХІХ ст. – Львів, 1964.

3. Рудько М. П. Революційні народники на Україні (70 – ті рр.. ХІХ ст.). – К., 1973.

4. Борисенко В. Й. Курс української історії. З найдавніших часів до XX ст. – К.,1998.

5. Бойко Олександр Дмитрович. Історія України: Посібник. — 2.вид., доп. — К. : Академвидав, 2004. — 655 с.

6. Світлична Валентина Василівна. Історія України: Навч. посібник для студ. вищих навч. закл. / Ю.М. Алексєєв (ред.). — 3. вид. — К. : Каравела, 2004. — 408с.

Тема 10. Соціально-економічні та політичні процеси в Україні на початку хх ст. Методичні поради

Наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття на території України значного зростання зазнав український національно-визвольний рух. Система політичних партій і організацій на західноукраїнських землях почала формуватися наприкінці XIX ст., тобто раніше, ніж в Наддніпрянській Україні, їх утворення і діяльність на відміну від Росії відбувалися в легальних умовах.

Студенти мають усвідомити, що межею остаточного переходу українського національно-визвольного руху до політичної діяльності ряд дослідників вважають появу двох політичних партій, які виникли майже одночасно на українських землях. На установчому з'їзді у Львові в грудні 1899 р. за ініціативи М. Грушевського, І.Франка, К.Левицького була заснована Українська національно-демократична партія (УНДП). У національному питанні програма націонал-демократів висувала як стратегічне завдання боротьбу за незалежну і соборну Україну. Отже, політична програма УНДП була цілком самостійницька та свідчила про те, що її автори — люди широкого світогляду, здатні бачити цілісність української проблематики.

Наприкінці XIX ст. в українському русі Австро-Угорщини завершилося організаційно-політичне формування консервативної течії. В 1896 р. окремі представники духовенства створили Католицький русько-народний союз. Його засновниками були О. Барвінський, Н. Вахнянин, А. Шептицький та ін. Програмні завдання партії ґрунтувалися на визнанні австрійського уряду і місцевої адміністрації і передбачали низку суспільно-господарських реформ.

Згодом на основі Католицького русько-народного союзу утворилася Християнсько-суспільна партія, яку очолив О. Барвінський. Вона виступала з критикою УНДП за її непослідовну «католицьку» політику в справі релігії і церкви. Проте партія підтримувала домагання націонал-демократів у справі здійснення виборчої реформи, створення українського університету у Львові та запровадження національно-територіальної автономії у Галичині. Ця партія була опозиційною щодо москвофілів, але не змогла завоювати широкої популярності в масах.

Отже, студенти мають зрозуміти, що в 90-х роках XIX ст. в основному завершився процес формування партійне-політичної системи українців в Австро-Угорщині, відбулося організаційно-політичне оформлення українського руху на заході України. Найвпливовішою в українському партійному спектрі була УНДП, яка займала центристську позицію.

За політичною і соціально-економічною спрямованістю, стратегією і тактикою українські партії Наддніпрянщини можна поділити на ліворадикальні та ліберально-демократичні.

До ліворадикальних належать Революційна українська партія (РУП, 1900 р.), Українська соціалістична партія (УСП, 1900 р.), Українська народна партія (УНП, 1902 р.), Українська соціал-демократична спілка («Спілка», грудень 1904 р.), Українська соціал-демократична робітнича партія (УСДРП, грудень 1905 р.) та ін.

До ліберально-демократичних входять Українська демократична партія (УДП, 1904 р.), Українська радикальна партія (УРП, 1905 р.), Українська демократично-радикальна партія (УДРП, 1905р.).

Першою політичною партією в Наддніпрянській Україні була Революційна українська партія (РУП). Вона виникла 29 січня 1900 р. в Харкові на так званій «раді чотирьох» (Д. Антоновича, Б. Камінського, Л. Мацієвича і М. Русова). Метою цієї першої у Східній Україні політичної організації було об'єднання різних поколінь і класів у боротьбі за національні права й соціальну революцію.

Програму нової політичної організації підготував харківський адвокат М. Міхновський. Він узагальнив свої ідеї в окремій брошурі під назвою «Самостійна Україна», що була видана у Львові в середині 1900 р. За соціальним станом до РУП входили переважно студенти, представники інтелігенції, частина селянства та пролетаріату.

Студенти мають визнати, що у роки, що передували Першій світовій війні, національно-визвольний рух українців у Російській імперії продовжувався всупереч репресивним заходам царизму. Боротьба інтелігенції, службовців, учнівської молоді, інших верств населення проти великодержавної учнівської молоді, інших верств населення проти великодержавної політики російського уряду свідчила про зростання національної свідомості і прагнення українців здобути собі національно-культурні і політичні права.