Питання до самоконтролю:

1. Утворення козацтва.

2. Запорізька Січ, устрій, господарство.

3. Реєстрові козаки та низові козаки їх правовий статус у Речі Посполитій.

Реферати до теми:

1. Етнічні теорії походження українського козацтва.

2. Суд, покарання й страти у запорозьких козаків.

3. Військове мистецтво запорозького козацтва.

4. П.К.Сагайдачний: життя та діяльність.

5. Українська жінка в козацьку добу.

Література:

1. Борисенко В. Й. Курс української історії. З найдавніших часів до XX ст. – К.,1998.

2. Бойко Олександр Дмитрович. Історія України: Посібник. — 2.вид., доп. — К. : Академвидав, 2004. — 655 с.

3. Світлична Валентина Василівна. Історія України: Навч. посібник для студ. вищих навч. закл. / Ю.М. Алексєєв (ред.). — 3. вид. — К. : Каравела, 2004. — 408с.

4. Баран Володимир, Войтович Лев, Грицак Ярослав Йосипович, Зайцев Олександр, Зайцев Юрій Дмитрович. Історія України: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. / Юрій Сливка (відп.ред.). — 4.вид. — Л. : Світ, 2003. — 520с.

5. Рибалка І. К. Історія України. – Харків, 1995.

Тема 6. Національно-визвольна війна українського народу. Методичні поради

Розглядаючи Визвольну війну українського народу під проводом Б.Хмельницького, слід звернути увагу студентів на ситуацію, що склалася в Україні напередодні війни. Десятиліття, яке польські автори вважали роками "золотого спокою" було одним з найважчих періодів для широких верств українського населення: селянство потерпало від збільшення повинностей (особливо панщини), діяльності орендарів, сутичок між феодалами («Пани б'ються - у хлопів чуби тріщать»); козацтво - внаслідок видання і дії «Ординації війська Запорозького»; міщанство і православне духівництво - через національні та релігійні утиски.

Головною рушійною силою війни прийнято вважати козацтво. З поміж усіх соціальних верств найважливішу роль у розвитку революції відігравало козацтво і винесло на своїх плечах основний тягар національно-визвольної боротьби Окрім того, у війні активну участь брало селянство, міщанство, православна шляхта й духівництво.

Воєнні дії 1648 р. розпочалися із здобуття прихильниками Б.Хмельницького Запорозької Січі (21 січня) та обрання його гетьманом (30 січня). Важливе значення мало укладення союзу з татарами (забезпечував надійний тил та допомогу татарської кінноти) та перехід на бік гетьмана реєстрових козаків біля Кам'яного затону (24 квітня). Битви біля р. Жовті Води (5-6 травня) та під Корсунем (16 травня), в яких, за словами авторів тогочасної англійської газети, Річ Посполита «впала в кров і пил під ноги козакам», фактично передали під контроль повстанців усю Наддніпрянщину і підбурили її населення до масового повстання.

Вочевидь Б. Хмельницький ще не розумів справжніх масштабів свого повстання і лише подорож до Києва в кінці 1648 p., урочиста зустріч киянами, розмови з київським митрополитом, патріархом Паісієм, іноземними послами та ін. «відкрили оч» гетьману і спричинили збільшення його вимог до посольства А. Кисіля та відновлення воєнних дій.

Студенти мають знати, що у 1649 р. виділялися два головні театри воєнних дій. Перший - похід литовської армії на Київ, який завершився битвою під Львовом. Другий -українсько-польське зіткнення на Поділлі та Волині, де мала місце «подвійна битва» - облога Збаража та генеральний бій під Зборовом. Фактична зрада хана Іслам-Гірея врятувала Польщу від цілковитого розгрому, однак і умови Зборівського миру (8 серпня 1649 р.) можна вважати значним успіхом козаків: збільшення реєстру майже в 7 разів (від 6 до 40 тисяч), надання козакам автономії на більшості земель Наддніпрянщини; застереження прав православної церкви тощо.

Козацька державність, що фактично створилася у 1648 р. та була юридично визнана Польщею за Зборівською угодою, охоплювала територію майже у 200 тис. км2 із населенням в 3 млн. Вона таким чином сформувалася під впливом двох чинників: традицій козацького устрою Запорозької Січі та складного зовнішньополітичного становища. Тому ця. державність набула «напіввійськового характеру», що знайшло відбиток у її офіційній назві, символах, адміністративно-територіальному поділі тощо.

Гетьман проводив самостійну зовнішню політику. Особливої уваги заслуговують його союзницькі відносини з татарами й турками, переговори з Москвою та активна молдавська політика. Остання (зокрема, шлюб Т. Хмельницького з донькою господаря В.Лупула Розандою) могла принести козацькій державі важливі дивіденди й навіть значні територіальні надбання. Однак загибель Т. Хмельницького (1653 р.) фактично поклала край цій політиці.

Половинчаті умови Зборівського договору, які не задовольняли ані Польщу, ані Україну спричинили нове зіткнення. Битва під Берестечком - єдина велика поразка Хмельницького на полі бою (історики не мають спільної думки про те, чи була втеча татар під час цієї битви черговою зрадою) могла закінчитися катастрофою. Проте енергійні дії гетьмана, який швидко зумів зібрати нове військо, врятували козацьку державність, хоча за Білоцерківським миром 1651 р. її було значно обмежено. Фактичний реванш за поразку під Берестечком козаки взяли під час битв під Батогом у 1652 р. та Жванцем у 1653 р.

Неоднозначну оцінку в історіографії має українсько-російський договір 1654 р. По різному оцінюють як його мотиви (прагнення до єдності з православним «братнім російським народом» чи необхідність забезпечити східний кордон та військову підтримку) так і зміст. На думку багатьох істориків, сучасники не надавали цій події такого великого значення як нащадки.

Слід звернути увагу студентів на посилення українсько-російських суперечностей у 1655-1657 pp.: невдоволення гетьмана розміром військової допомоги та намаганням Москви посилити свою владу у Гетьманщині; "білоруське питання; проголошення Росією війни Швеції та укладення російсько-польського Віленського перемир'я 1656 p., яке викликало обурення української сторони тощо. В цей час гетьман явно шукав собі нових союзників. Особливе значення мали переговори Б.Хмельницького з послами шведського короля Карла Густава (де жваво обговорювалося питання про приєднання під владу гетьмана «всієї руської землі по Львів, Холм і Галич») та союз із Семигороддям (Трансільванією). Наслідком останнього став похід козацьких військ полковника Ждановича та семигородського господаря у 1657 р.

Загалом зовнішньополітична ситуація для України на момент смерті Б.Хмельницького була досить складною. Польща оговталася після шведської окупації, відбила наступ семигородського князя і була готова до війни з козаками. В середині Гетьманщини назрівали суперечки між різними старшинськими угрупуваннями, досить напруженими були стосунки між козацькою «черню» та старшиною і православною шляхтою. Не дивно, що один з сучасників подій француз Гї. Де-Нає, пророчо відзначав: «При наступниках Хмельницького не буде згоди і вони (козаки) почнуть воювати між собою».