36. Структурна схема алгоритма виявлення траєкторії (рис. 5.29)
Відомості про координати цілей, як правило, поступають на РЛС дискретно в часі з періодом огляду простору. Виникає задача відтворення (апроксимації) безперервної траєкторії цілі і оцінки параметрів її руху по дискретних відліках. Така задача розв'язується в ході вторинної обробки інформації-виявлення і супроводу траєкторій (трас) повітряних об'єктів, визначення параметрів їх руху.
Процес вторинної обробки складається в результаті послідовного виконання наступних операцій:
виявлення трас цілей;
супровід і оцінка параметрів траєкторії.
У більшості РЛС є вбудовані системи автоматичної обробки сигналів і вторинної обробки інформації (ВОІ). Система автоматичної обробки сигналів призначена для автоматизації процесу виявлення повітряних об'єктів і вимірювання їх координат, а виявлення траєкторій і супровід повітряних об'єктів покладається на систему ВОІ. При цьому на систему ВОІ в цих РЛС покладається обмежений круг задач, рішення яких направлене, перш за все, на автоматизацію процесу виявлення і супроводу повітряних об'єктів, що дозволяє істотно полегшити роботу оператора РЛС.
Процес автоматичного виявлення траєкторії розбивається на два етапи: на першому етапі виробляється «зав’язка» (виявлення початку) траєкторії по критерію «2 з m», на другому етапі виробляється підтвердження зав'язаного початку, тобто остаточне виявлення траєкторії по іншому наперед встановленому критерію «1/n». У окремому випадку другого етапу виявлення може і не бути.
Основними обчислювальними операціями, виконуваними в процесі автоматичного виявлення кожної траєкторії, є екстраполяція і стробування відміток.
Відповідно до загального принципу побудови ВОІ, процес автоматичного виявлення нової траєкторії починається з освіти навколо одиночної відмітки початкового строба первинного захоплення, розміри якого вибираються виходячи з можливого переміщення цілі за період огляду. Якщо на наступному огляді в строб первинного захоплення потрапила одна або декілька відміток, то по кожній з них «зав'язується» початок нової траєкторії. За відсутності відміток в стробі первинного захоплення початкова відмітка або скидається як помилкова (критерій «2 з 2»), або залишається для підтвердження в наступних оглядах (при відповідному збільшенні строба первинного захоплення), якщо для зав’язки траєкторії застосовуються дробові критерії «2 з m» (m > 2).
Після того, як початок траєкторії знайдений («зав'язано»), визначається напрям і швидкість руху передбачуваної цілі, що дозволяє екстраполювати її положення і формувати область можливого її знаходження («стробувати») на наступні огляди. При попаданні в сформовані строби нових відміток ухвалюється остаточне рішення про виявлення траєкторії.
37. Структурна схема алгоритму автосупроводу цілі (рис. 5.30)
В процесі автосупроводу кожної цілі розв'язуються дві основні задачі:
стробування і відбір нових відміток для продовження траєкторії;
згладжування параметрів траєкторії цілі і побудова функції, що описує зміну цих параметрів в часі.
Перша задача розв'язується виключно на користь стеження за траєкторією. Друга задача розв'язується, крім того, на користь споживачів РЛІ, оскільки одержані в процесі згладжування параметри траєкторії використовуються для оцінки обстановки і ухвалення рішення на застосування активних засобів ППО.
На алгоритм автосупроводу покладається тільки задача стеження за траєкторією, а для ефективного згладжування параметрів траєкторії на користь споживачів інформації будується окремий обчислювальний алгоритм, званий алгоритмом траєкторного згладжування (АТЗ).
Структурна схема алгоритму автосупроводу цілі приведена на рис.5.30.
У блоці 1 розв'язується задача відбору і селекції відміток для продовження траєкторії. Алгоритм стробування і селекції відміток в стробі будується відповідно до теоретичних передумов. Відселектованій відмітці присвоюється номер супроводжуваної траєкторії (цілі) і вона передається на вхід АТЗ (блок 6). Одночасно нова відмітка використовується для згладжування і екстраполяції координат на наступний огляд (блоки 2 і 3), тобто підготовки наступного циклу стробування і селекції. При цьому згладжування виробляється при спрощених передумовах про закон руху цілі і помилки вимірювання координат. Наприклад, координати взагалі не згладжуються, швидкості згладжуються по простих формулах. Екстраполяція виробляється по лінійному закону.
У блоці 4 обчислюються розміри строба. При цьому використовується інформація про точносні характеристики зміряних (σn изм) і екстрапольованих (σ(n+1) э) координат
а також інформація про пропуск відміток в стробі.
За відсутності нової відмітки для продовження траєкторії перевіряється критерій скидання цієї траєкторії з супроводу (блок 5). При виконанні критерію скидання супровід цілі припиняється, а попередня інформація про неї «стирається». Якщо ж критерій скидання не виконується, то як координати нової відмітки використовуються координати екстрапольованої точки і виробляється новий цикл обчислень.