20. Вимоги до систем обертання антен (соа)

Основними вимогами, що пред'являються до систем обертання антен СОА, є:

• швидкість огляду простору в азимутній площині;

• точність визначення кутових координат;

• стійкість до зовнішніх дій;

• простота технічної реалізації;

• експлуатаційна надійність;

• габарити і маса;

• число коливань антени біля заданого положення при відробітку кута розузгодження (не повинне перевищувати двох);

• час відробітку заданого кута розузгодження (швидкодія СОА).

21. Відслідковуюча розімкнута система керування обертанням антен (рис. 6.38, 6.39)

Найпростіша схема СОА не стежачого розімкненого типу містить послідовно включені: електродвигун, редуктор і реле комутації.

СОА розімкненого типу з виконавчим двигуном постійного струму застосовується для сканування порівняно легких антен.

Двигун постійного струму через редуктор обертає антену РЛС. Регулювання швидкості обертання здійснюється шляхом зміни струму якоря двигуна, а реверс антени - зміною полярності живлення. Для підвищення точності установки швидкості обертання і висновку антени на заданий азимут підсистема управління обертанням повинна бути стежачою системою по швидкості.

Стежача розімкнена система управління обертанням. Дана схема показана на рис.6.38. Оператор, обертаючи ручку тахогенератора, виробляє напругу пропорційну швидкості обертання штурвалу. Ця напруга посилюється і поступає на виконавчий двигун, який обертає антену.

Замість тахогенератора (ТГ) можна використовувати потенціометр, за допомогою якого задається напруга пропорційна необхідної швидкості обертання антени.

Практичний приклад такої системи управління обертанням приведена на рис.6.39.

Перевагою цієї схеми є те, що не вимагається постійної дії оператора. Недоліки пов'язані з низькою точністю висновку антени на необхідний азимут, крім того, система не відстежує заданого азимута.

22. Відслідковуюча система керування обертанням антен замкнутого типу (рис. 6.40)

Стежача система управління обертанням замкнутого типу. Варіант побудови такої схеми представлений на рис.6.40.

Основна відмінність цієї схеми від попередніх полягає у тому, що на валу антени є ТГ, який виробляє напругу, пропорційну швидкості обертання антени. Ця напруга поступає на обмотку збудження електромашинного підсилювача (ЕМУ), де віднімається з вхідної напруги управління.

У таких системах зменшені помилки по відстежуванню заданої швидкості, збільшена реакція на зміну задаючої дії. Разом з тим, як і раніше ця система має максимально велику статичну помилку стеження (тобто взагалі не відстежує заданого азимута).

ПРИЙМАЧ + РАДІОЛОКАЦІЙНЕ ПІЗНАВАННЯ

1. Призначення та структурна схема радіоприймача рлс. Призначення елементів (рис. 3.50)

Приймач призначений для частотно-вибіркового підсилення прийнятих ехо-сигналів і їх селекції на фоні активних шумових та імпульсних завад.

ПРЕСЕЛЕКТОР – забезпечує чутливість приймача та частотно-вибіркове підсилення прийнятих ехо-сигналів

ЗМІШУВАЧ – забезпечує перенесення сигналу на проміжну частоту

ГЕТЕРОДИН – виробляє частоти, які подаються на змішувач

ОПОРНИЙ ГЕНЕРАТОР - виробляє високостабільну частоту

АВТОМАТИЧНА ПІДСТРОЙКА ЧАСТОТИ – забезпечує стабілізацію частоти гетеродина

ОСНОВНИЙ ТРАКТ ПРИЙОМУ – забезпечує селекцію прийнятих ехо-сигналів на фоні активних шумових та імпульсних завад

ДЕТЕКТОР – забезпечує перетворення сигналу проміжної частоти до виду , який використовується кінцевим пристоєм

КІНЦЕВИЙ ПРИСТРІЙ – відображає параметри прийнятого сигналу