6. Влаштування дорожніх покриттів із поштучних елементів

6.1. Область застосування та конструкція бруківок

Бруківкою називається дорожнє покриття, яке складається з окремих елементів, які щільно вкладаються один до одного на різноманітну основу. Залежно від матеріалів, які використовуються, бруківки бувають: з природного каменю, з штучного каменю (клінкер, шлакові литі бруківки, асфальтобетонні й цементобетонні плити), дерев'яні.

Найбільш часто використовують бруківки з природного каменю у вигляді мостіння, що влаштовують з грубоколотого каменю й шашки, які виготовляються в кам'яних кар'єрах, та вкладають на піщану або іншу дренуючу основу.

Бруківки з грубоколотого каменю й шашки достатньо міцні й довговічні покриття, але мають значні нерівності поверхні. Внаслідок цього під час руху по таких покриттях виникають значні коливання підвіски транспортних засобів та дискомфорт для водіїв і пасажирів, тому швидкість руху автомобілів не перевищує 50 км/год. В щілинах між камінням часто скопичується бруд, який потім важко видаляється.

Останнім часом набули розповсюдження бруківки з фігурних бетонних елементів різноманітної форми й кольору, які вкладаються на піщану, гравійно-піщану або іншу основу.

6.2. Влаштування бруківки з грубоколотого каменю та шашки

Бруківку з грубоколотого каменю та шашки влаштовують:

• як покриття на дорогах IV, V та ІІ-с категорій за інтенсивності руху до 1000 авт. за добу;

• як покриття на міських вулицях із розвиненими підземними мережами;

• на з'їздах з доріг із удосконаленим покриттям на ґрунтові дороги;

• як основу під удосконалене покриття на дорогах ІІІ категорії;

• на підйомах з похилом більше ніж 60^о/_оо з метою створення доброго зчеплення коліс автомобілів з дорогою;

• на окремих ділянках ґрунтових доріг (підйоми, понижені місця тощо).

Поперечний похил бруківок приймають 30-40^о/_оо, на узбіччях – 50-60^о/_оо. Відведення води з корита забезпечується за допомогою суцільного піщаного шару під узбіччями, трубчатих воронок або поздовжніх трубчатих дрен.

У якості основи під мостіння використовують пісок, дрібний гравій, черепашник, висівки або інший дренуючий матеріал, інколи основу підкріплюють цементом. Поперечний похил основи відповідає похилу бруківки або на 10^о/_оо більший. Для кращого упору брукування влаштовують мостіння у кориті з підзором, вдаються до установлення крайових рядів на цементний розчин.

Покриття виконують у вигляді склепіння з замком по осі дороги. Більш крупні камені вкладають по краях, більш дрібні – по осі дороги.

Для влаштування бруківки використовують грубоколоту шашку або камінь, які мають бути I-III марки при спорудженні покриття та I-IV марки для основи.

Розмір грубоколотої шашки: висока (сорт А) – висота 16-20 см, розміри в плані 10-20 см; середня (сорт Б) - висота 14-18 см, розмір в плані 10-18 см; низька (сорт В) - висота 12-16 см, розмір в плані 10-15 см.

Технологічна послідовність влаштування бруківки: розбивочні роботи, транспортування каменю, сортування й вкладання каменю в штабеля, мостіння; трамбування; клинцювання по бруківці; ущільнення поверхні бруківки; розподіл піску з одночасним зволоженням поверхні водою.

До початку мостіння каменю виконують розбивочні роботи. Висотні кілки забивають по осі дороги, у крайок проїзної частини та між ними через 1,5-2 м.

Поперечники розбивають через 5-10 м. По кілках 3-4 см вище проектних відміток (з урахуванням висоти усадки при ущільненні) туго натягують шнури (причалки).

Уздовж крайніх шнурів укладають бордюрні камені (версту) врівень з поверхнею дороги. Вкладання версти має випереджати влаштування проїзної частини на 8-10 м. Установлення бордюрних каменів перевіряють нівеліром і візирками. Із боку узбіч до бордюрів присипають ґрунт і ретельно його ущільнюють для забезпечення доброго упору.

З'їзди можна замощувати каменем висотою на 2 см нижче середньої висоти каменя по проїзній частині дороги.

Будівництво бруківок здійснює бригада з 4-5 дорожніх робочих на всю ширину проїзної частини з розрахунку, щоб на кожного з них ширина ділянки роботи була не більше 1,25-1,5 м. Робочі розташовуються півколом таким чином, щоб брукування у країв на 0,7-1 м випереджало брукування посередині (склепіння). Сортування й піднесення каменю виконують 4-6 підсобних робочих.

Кожен робочих має інструменти – кельма й молоток (киянку). Кельмою відривається в піску невелика ямка й туди ставиться камінь (шашка) по можливості щільніше до сусідніх каменів, потім пристукує його молотком зверху й збоку. Камінь має бути посаджений в пісок на 1/4-1/3 частину своєї висоти. Забороняється саджати камінь в пісок глибше, оскільки при цьому камені нещільно прилягають один до другого. При брукуванні сусідні камені повинні відрізнятися по висоті один від іншого по висоті не більше ніж на 2 см. Камінь необхідно встановлювати вертикально, в тому числі й на поздовжніх похилах. Забороняється використовувати камінь різної міцності й розмірів, вкладати грубоколотий камінь впереміжку з шашкою. Потрібно ретельно слідкувати за перев'язкою поздовжніх швів.

При поздовжньому похилі більше 10^о/_оо брукування ведуть знизу вверх.

Правильність брукування перевіряють шаблоном. Щільність вкладання каменів має бути такою, щоб окремі камені до розклинцювання не хитались, не осідали під дією ніг і не можна було витягнути руками.

Після перевірки правильності брукування шаблоном і рейкою виконують обжимання покриття (легке трамбування), при якому бруківка ущільнюється механічною, пневматичною чи електричною трамбівкою. Дозволяється проводити ущільнення покриття металевою ручною трамбівкою масою 20-30 кг, яку опускають з висоти 15-20 см без натиску. З метою перешкоджання розповзанню каменів бруківки трамбування виконують не ближче 5 м від кінця брукування. Трамбують поперечними рядами шириною близько 1 м від країв до середини, по кожному каменю роблять по два-три удари. Окремі камені (шашки), які глибоко просіли чи виступають над поверхнею, виймають, підправляють основу під ним і знову садять на своє місце. Забороняється виступаючі камені вирівнювати посиленим трамбуванням.

Під час обтискування камінь (шашка) усаджується на 2-3 см. При цьому не повинен бути порушений поперечний та поздовжній похили покриття. Обтискування бруківки повинен проводити досвідчений робочий.

Після обтискування виконують росклинцювання бруківки шляхом розсипання по ній клинцю фракції 10-20 мм в кількості 1,0-1,5 м³ на 100 м², який мітлами вмітають в щілини бруківки. Далі проводять повторне, більш сильне трамбування такими ж механічними або ручними трамбівками. Удари повинні бути більш сильними, ніж при обтискуванні. Один удар має припадати не менше ніж на два-три камені.

Достатнє ущільнення характеризується пружнім відскоком трамбівки від мостової. Забороняється трамбувати після сильних дощів. При сухій погоді необхідно покриття поливати водою.

Після трамбування розсипають кам'яні висівки фракції 5-10 мм з розрахунку 1 м³ на 100 м² покриття, яку мітлами вмітають в щілини між каменями. Бруківку ущільнюють спочатку котками масою 6-8 т, потім масою 10-13 т. Ущільнення ведуть від країв до середини з перекриттям попередніх проходів на 15-20 см, при перших проходах захоплюють узбіччя на 1/3 ширини вальця. Процес ущільнення вважають завершеним, якщо від проходу котка видиме візуально осідання каменів припинилося.

По завершенню ущільнення бруківку засипають піском, мілким щебенем чи гравієм крупністью до 10 мм шаром 1,5-2 см. Рух транспорту по влаштованій бруківці на протязі 10-15 днів регулюють по ширині покриття з метою рівномірного його ущільнення. У цей період слідкують за товщиною шару піску чи кам'яного дріб'язку, який намітають на покриття.

Поряд з брукуванням з грубоколотого каменю (шашки) також влаштовують покриття капітального типа із застосуванням шашки більш правильної форми, що виготовляється з каменю високої міцності – бруківки й мозаїки.

Бруківку виготовляють шляхом колення каменю або відливання з розплавлених шлаків. У залежності від розмірів використовують сорти шашки: низька вузька (висота 10 см, ширина 9-11 см, довжина 15-20 см); низька широка (розміром 1012-1515-25см); середня (11-1312-1515-25см) та висока (14-1612-1515-25см). Високу бруківку вкладають на піщану основу, низьку й середню – кам'яну основу, по якій влаштовують проміжні шари (подушку) з піску товщиною 3-4 см, або бетонну основу, на яку кладуть шар сухої цементно-піщаної суміші складу 1:10 або цементний розчин шаром 2-3 см.

У місцях сполучення з узбіччями вкладають два або три поздовжніх ряди шашки, які укріплюють бруківку від розповзання. Влаштування покриття ведуть поперечними чи косими рядами під кутом 45° до осі дороги з обов'язковою перев'язкою швів. Ущільнення ведуть механічними трамбівками з ручним керуванням або самохідними котками. Шви заповнюють піском, піщано-цементною сумішшю, сумішшю бітуму з мінеральним порошком або бітуму з цементним розчином складу 1:2 рідкої консистенції. В останньому випадку покриття закривають піском або мішковиною, які на протязі 14 днів підтримують у вологому стані.

Мозаїка – шашка, наближена формі до куба з розмірами сторін 7-11см, яка виготовляється коленням каменю механічним шляхом. Брукування з мозаїки ведуть поперечними рядами або дугами по кам'яній чи бетонній основі. По краях вкладають по два ряди високої бруківки. Технологія вкладання, ущільнення и заповнення швів така ж, як і при влаштуванні бруківки з грубоколотого каменю чи шашки.

Бруківку та мозаїку використовують для мостіння покриття вулиць і майданів у містах. Мозаїчні мостіння відрізняються від звичайної бруківки великою декоративністю, оскільки при цьому використовується шашка з гірських порід різного кольору, яка може вкладатись різними візерунками.