13.7. Особливості влаштування цементобетонних покриттів при понижених температурах повітря.

Будівництво цементобетонних покриттів без додаткових заходів можна влаштовувати при температурі навколишнього повітря до мінус 5^оС. При інших умовах необхідно передбачати заходи, які понижають температурі замерзання води в бетонівведення в цементобетонну суміш добавок, накривання бетонної поверхні теплозахисним шаром, підігрів компонентів суміші тощо.

Незалежно від прийнятих методів зимового бетонування й температури повітря необхідно дотримуватись загальних правил виконання робіт при понижених температурах.

Земляне полотно й основа під цементобетонне бетонне покриття влаштовують влітку, а перед вкладанням бетону поверхню основи очищають від снігу та льоду.

Вирівнюючий шар вкладають з талого піску безпосередньо перед вкладанням бетону.

Пісок для приготування цементобетонної суміші використовують в пухкому стані, а щебінь без мерзлих комків.

Для перевезення бетонної суміші, що приготована з підігрітих матеріалі, використовують автосамоскиди з утепленими кузовами. Дальність транспортування суміші до місця вкладання має бути мінімальною.

Укладання суміші виконують тими ж засобами, що й в літніх умовах, але довжину смуги, що призначена для оздоблення, приймають не більше 5-10 м.

Забороняється вкладання суміші (навіть без домішок) під час снігопаду.

Після вкладання суміші та оздоблення бетонного шару з метою запобігання швидкому вистиганню та замерзанню поверхню відразу ж накривають, використовуючи для цього плівкоутворюючі матеріали, а також матеріали-утеплювачі (стружку, картон, шлак тощо).

Роботи з бетонування ведуть при ретельному контролі температури та набору міцності бетону (замерзання бетону допускається після набору ним міцності більш ніж 50% проектної).

13.8. Контроль якості робіт при влаштуванні цементобетонних покриттів.

Під час приготування бетонної суміші в змішувальних установках контролюють: якість та точність дозування вихідних матеріалів; відповідність їх паспортних даних нормативним вимогам; склад, рухливість та жорсткість суміші.

При темпах будівництва більш ніж 400 м за зміну для контролю міцності бетону на заводі виготовляють дві серії зразків, які складаються з трьох балочок розміром 151560 см. На місці укладання виготовляють одну серію балочок. При меншому темпі будівництва на заводі виготовляють серію зразків з трьох балочок на кожні 200м³бетонної суміш, але не рідше одного разу за зміну.

Рухливість бетонної суміші та об’єм залученого в бетонну суміш повітря перевіряють на заводі не менше ніж 2 рази за зміну, а на місці вкладання рухливість суміші не рідше ніж 1 раз на кожні 100 м покриття, а об’єм повітряне рідше 1 разу на кожні 200 м.

При будівництві монолітних цементобетонних покриттів перевіряють:

 якість підготовки основи;

 правильність установлення рейко-форм та їх відповідність проектним геометричним розмірам (викривлення у вертикальній площині не повинні перевищувати 2 мм, в горизонтальній 5 мм; різниця висоти відміток ланок на стиках не більше 2 мм; на стінках не повинно бути залишків старого бетону);

 правильність установлення копірних струн при влаштуванні покриття в ковзких формах;

 дотримання технологічних режимів вкладання бетону та догляду за ним;

 правильність установлення арматури й прокладок деформаційних швів;

 суцільність та однорідність поверхні бетонного покриття;

 товщину покриття (біля країв плит);

 ширину покриття, рівність та поперечні ухили поверхні покриття.

Міцність та однорідність готового монолітного покриття визначають неруйнівними методами або ж випробуванням в лабораторних умовах кернів, які відбираються в кількості не менше трьох штук на кожен кілометр покриття.

Після влаштування покриття не менше 2 разів за зміну контролюють якість догляду за бетоном, а саме: своєчасність та рівномірність розподілу плівкоутворючих матеріалів, паро- і водонепроникність плівок, товщина та вологість теплозахисних матеріалів.

При вкладання бетонної суміші при понижених температурах виготовляють додаткові зразки, які зберігають в однакових з покриттям умовах і випробовують при необхідності у віці 7, 14, 28 діб. Для вимірювання температури бетону в покриття закладають металеві трубки або дерев’яні пробки, які нумерують. Температуру заміряють 1 раз за добу (в 7 годин ранку), спостерігаючи за показаннями термометра не менше 5 хвилин.

Контактування плит збірного покриття з основою (вирівнюючим прошарком) перевіряють перед зварюванням закладних деталей шляхом піднімання однієї із ста вкладених плит, але не рідше 1 разу за зміну. Перевищення країв суміжних плит збірного покриття перевіряють в трьох поперечниках на 1 км.