12. Влаштування асфальтобетонних шарів дорожнього одягу

12.1. Застосування асфальтобетону в конструкціях дорожнього одягу.

Асфальтобетонна сумішце суміш з щебеню, піску, мінерального порошку та бітуму, які взяті в певному (раціональному) співвідношенні та змішані в нагрітому стані.

Асфальтобетонмонолітний шар, який утворюється в результаті вкладання в покриття та ущільнення асфальтобетонної суміші.

Асфальтобетонні покриття володіють значною міцністю, водонепроникністю, здатністю до пружних деформацій, добре витримують динамічні навантаження. Вони мають рівну, гладку й еластичну поверхню, яка мало зношується (до 1-2 мм у рік); безшумні та легко очищаються від бруду й пилу. В сухих умовах такі покриття забезпечують добре зчеплення з колесами автомобілів.

До недоліків асфальтобетонних покриттів можна віднести значні температурні зміни в жаркий період року покриття розм’якшується й на ньому з’являються вм’ятини, а в холодний період виникають тріщини, які влітку закриваються. Окрім того, з часом асфальтобетон старіє, внаслідок вивільнення легких фракцій органічного в’яжучого, і він стає крихким. У разі зволоження та забруднення поверхні такі покриття стають ковзкими, особливо з дрібнозернистих сумішей.

Класифікація та вимоги до асфальтобетонних сумішей та асфальтобетонів наведено в ДСТУ Б В.2.7-119-2003 „Суміші асфальтобетонні і асфальтобетон дорожній та аеродромний. Технічні умови”. В залежності від в’язкості бітуму та умов використання суміші поділяють на види:

гарячіготуються з в’язких нафтових дорожніх бітумів і використовуються безпосередньо після приготування з температурою не менше 120^оС;

холодніготуються з рідких нафтових дорожніх бітумів, можуть тривалий час зберігатися і вкладаються з температурою не менше 5^оС (індекс „х”).

Вид асфальтобетонної суміші приймають в залежності від характеру руху транспорту, конструкції дорожнього одягу, наявності місцевих дорожньо-будівельних матеріалів, кліматичних умов району будівництва та умови виконання робіт.

Гарячі асфальтобетонні суміші в залежності від найбільшого розміру мінерального матеріалу поділяють на крупнозернистіз розміром зерен до 40 мм (індекс „Кр”),дрібнозернистіз розміром зерен до 20 мм (індекс „Др”) тапіщаніз розміром зерен до 5 мм (індекс „Пщ”).

Холодні асфальтобетонні суміші за розміром мінерального матеріалу поділяються на дрібнозернисті та піщані.

Асфальтобетони з гарячих сумішей в залежності від залишкової пористості поділяються на групи: щільнііз залишковою пористістю 2-5% (індекс „Щ”);пористііз залишковою пористістю 5-10% (індекс „П”);високопористііз залишковою пористістю 10-15% (індекс „ВП”).

За характером гранулометрії асфальтобетонні суміші поділяються на два різновиди: з непереривчастим (індекс „НП”) та переривчастим (індекс „ПР”) складом. Дослідженнями встановлено, що найбільш раціональними є мінеральні суміші, в яких діаметр зерен послідовно зменшується в два рази. Вміст зерен меншого діаметру по відношенню до вмісту зерен попереднього (більшого) діаметру називається коефіцієнтом збігу. При коефіцієнті збігу 0,65-0,9 суміші мають непереривчастий гранулометричний склад, вони достатньо щільні та зручні для укладання. При коефіцієнті збігу менше 0,65 гранулометричний склад називається переривчастим

Гарячі асфальтобетонні суміші в залежності від вмісту в них щебеню (гравію) та піщані суміші в залежності від виду піску поділяють на п’ять типів: А кількість щебеню по масі 45-55%; Бкількість щебеню (гравію) по масі 35-45%; Вкількість щебеню (гравію) по масі 25-35%; Гмістить дроблений пісок або відсіви дроблення; Дмістить природний пісок.

Холодні асфальтобетонні суміші поділяють на чотири типи: Бх, Вх, Гх, Дх.

Гарячі асфальтобетонні суміші в залежності від якості мінеральних матеріалів та фізико-механічних властивостей поділяють на дві марки (І та ІІ). Холодні суміші типу Бх і Вх поділяються на дві марки (І та ІІ), типу Гх на І марку, типу Дхлише на ІІ марку.

Умовне позначення асфальтобетону подається в такій послідовності: матеріал асфальтобетон; місце використання (вказується у випадку нижнього або підстильного шару); вид за крупністю зерен; група за залишковою пористістю; тип за вмістом щебеню; різновид гранулометрії; марка.

Наприклад: „АБ. Др. Щ. А. НП. І ДСТУ Б В.2.7-119-2003” асфальтобетон дрібнозернистий, щільний, типу А, непереривчастої гранулометрії, марки І.

Дорожні одяги з асфальтобетонними покриттями, як правило, мають наступні конструктивні шари (рис. 10.1): покриття (одно- або двошарове); основу (одно- та двошарову); додаткові шари основи (підстильний, дренуючий, морозозахисний та інші).

При влаштуванні двошарового асфальтобетонного покриття товщину шарів приймають: верхнього шару з дрібнозернистого асфальтобетону 3,5-5 см, з піщаного 3-3,5 см; товщину нижнього шару із крупнозернистого асфальтобетону 5-7 см. (рис. 10.1.а). Найменша товщина покриття з холодного асфальтобетону приймається не менше 3 см.

Одношарові покриття вкладають лише на основу, верхній шар якої влаштований із чорного щебеню або щебеню, обробленого за способом просочення (рис. 10.1б). Товщина одношарового покриття з гарячого асфальтобетону рекомендується 4-6 см, з холодного асфальтобетону 3-4 см.

Рис. 10.1. Приклад конструкції дорожніх одягів з асфальтобетонних покриттям:

а  двошарове асфальтобетонне покриття; б  одношарове покриття; в  покриття з нижнім шаром асфальтобетону збільшеної товщини;

1  верхній шар покриття (гарячий щільний або холодний асфальтобетон); 2  нижній шар покриття (гарячий пористий крупнозернистий асфальтобетон); 3  верхній шар основи (гарячий пористий крупнозернистий асфальтобетон; щебінь, гравій , гравійно-піщана суміш, оброблені органічним в’яжучим); 4  шар основи (необроблені щебеневі, гравійні або шлакові матеріали; щебеневі або гравійні матеріали, укріплені мінеральним в’яжучим); 5  підсильний шар з крупнозернистого піску; 6  одношарове покриття з гарячого або холодного асфальтобетону; 7  нижній шар покриття (гарячий пористий крупнозернистий асфальтобетон збільшеної товщини).

У деяких випадках доцільно в двошарових покриттях збільшувати товщину нижнього шару покриття на товщину шару основи з чорного щебеню, що забезпечує більшу щільність матеріалу та дозволяє знизити вартість робіт за рахунок укладання одного шару замість двох (рис. 10.1в).

Асфальтобетонні покриття влаштовують з поперечним ухилом 15-20^о/_оона поздовжніх ухилах до 60^о/_оо. На дорогах ІІІ категорії допускається влаштування асфальтобетонного покриття на поздовжніх ухилах до 80^о/_оо, але при цьому необхідно забезпечити стійкість проти зсуву та шорсткість покриття.