10.3. Влаштування щебеневих шарів, укріплених неорганічними в'яжучими за способом перемішування.

Суміш кам’яних матеріалів з мінеральним в’яжучим як правило готують в стаціонарних змішувальних установках типу ДС-50, які розташовуються в притрасових кар’єрах, також допускається змішування матеріалів на дорозі при допомозі пересувних бетонних установок типу СБ-75 і СБ-78.

Технологія влаштування щебеневих шарів дорожнього одягу, укріплених неорганічним в'яжучим за способом перемішування передбачає виконання таких операцій:

– підготовка основи або земляного полотна;

 приготування суміші кам’яного матеріалу з мінеральним в’яжучим;

 транспортування суміші від місця приготування на дорогу;

 укладання суміші в конструкцію дорожнього одягу;

– ущільнення шару;

– догляд за влаштованим шаром.

Підготовчі роботи полягають у перевірці якості основи дорожнього одягу та розбивці контурів для влаштування шару з укріпленого щебеню.

Приготування цементомінеральної суміші в установках типу ДС-50 відбувається в такій послідовності: суміш оптимального складу подають зі складу кам’яних матеріалів навантажувачем в бункер агрегату живлення, звідки матеріал через стрічковий дозатор потрапляє в приймальний бункер транспортера. Мінеральне в’яжуче в порошкоподібному стані зі складу по пнемотранспортерам подається до відсіків витратного бункера, потім порціями потрапляє на транспортер, який насипає в змішувач віддозовані кам’яний матеріал та мінеральне в’яжуче. Після короткочасного „сухого” перемішування до суміші вводиться порція води і відбувається її ретельне перемішування. Готова суміш із змішувача надходить в накопичувальний бункер і відвантажується в автосамоскиди.

Розчини рідкого скла, хлористих солей та інших додаткових компонентів готують окремо для регулювання властивостей суміші і вводять лише після „сухого” перемішування суміші кам’яного матеріалу з мінеральним в’яжучим.

При виборі місця розташуванні змішувальної установки необхідно враховувати досить малі строки початку тужавіння цементу. Тривалість перевезення цементомінеральної суміші, в яку входить портландцемент з початком тужавіння не менше 2 год., не повинна перевищувати 30 хв. при температурі повітря вище 20^оС та 50 хв.при температурі нижче 20^оС . Розрив в часі між приготуванням цементомінеральної суміші та закінченням її ущільнення не повинен перевищувати 6 год. У жарку вітряну погоду кузов автосамоскида необхідно закривати брезентом, щоб запобігти надмірному пересиханню суміші під час транспортування.

Укладання укріпленого щебеню краще виконувати універсальним розподільником моделі ДС-54 або розподільником щебеню ДС-8. Суміш вкладають на максимальну товщину до 25 см в розпушеному стані з урахуванням коефіцієнта ущільнення 1,25-1,30.

У разі відсутності розподільників допускається розподіляти суміш автогрейдером по попередньо виставленим висотним кілкам. Матеріал в такому разі розвантажують на земляне полотно чи шар основи двома паралельними осі дороги рядами куп, відстань між якими розраховують в залежності від проектної товщини шару. Розрівнювання й планування суміші виконують автогрейдером за човниковою схемою за три цикли робочих ходів в одному напрямку.

Ущільнення укріпленого щебеню доцільно здійснювати котками на пневматичних шинах масою 10-16 т за 16 проходів по одному сліду та вібраційними котками за 10 проходів. Ущільнення починають від країв до середини з перекриттям проходів на 0,25-0,30 м. По краях щебеневого шару кількість проходів по одному сліду призначають на два-три більше ніж посередині. Коефіцієнт ущільнення повинен складати не менше 0,98 від оптимальної щільності.

Процес ущільнення монолітного шару завершують до початку тужавіння цементу. Суміші кам’яних матеріалів із шлаком, бокситовим шламом, золою з домішками вапна й без нього ущільнюють не пізніше двох діб.

Після завершення ущільнення проводять чистове профілювання автогрейдером або профілювальником, а потім остаточне ущільнення самохідним гладковальцевим котком масою 6-8 т за 2-3 проходи по одному сліду.

Догляд за щебеневим шаром, який укріплено цементом, здійснюють шляхом засипання його поверхні шаром піску товщиною 5-6 см і поливанням водою 3-4 рази на добу протягом семи днів. Також для утворення водо- та паронепроникної плівки використовують бітумну емульсію в кількості 1,0-1,2 л/м², помароль (0,5-0,6 л/м²), лак-етиноль (0,6-1,0 л/м²) тощо).