II. Що свiдчать iсторичнi джерела про iснування русiв до iх столiття?

Першою згадкою про русiв в iсторiї вважається свiдчення Тацiта щодо "ругiв".Вiн згадував це плем'я у своєму творi "Германiя" в 98 р.н.е. i розташував його у захiдному кутку пiвденного узбережжя Прибалтики. Нiмецький мiсiонер Отто Бамбергський пізніше стверджував, що плем'я ругiв носило також назву "русинiв", або "рутенiв".

У книзi Прокопа Слободи, виданiй у 1767 р., наводиться давня чеська легенда про трьох братiв: Чеха, Леха i Руса, котрi у 282 р. (iншi джерела називають 279 р.) на територiї сучасної Хорватiї i Сербiї пiдня­ли повстання проти римлян i змушенi були пiд їх тиском покинути цi землi та податися на пiвнiч вiд Балкан.

Патрiарх Прокл (434-447 рр.) у своїй промовi з приводу нашестя гунiв згадав бiблiйний народ "рош" (Iєзекiїль, 38,2), вбачаючи, очевидно, у гунському нападi здiйснення бiблiйного пророцтва. Проте з приводу народу "руги" науковцi сперечаються: однi вважають, що у пророцтвi згадується народ "рош", iншi ж стверджують, що має мiсце неправильне розумiння тексту.

Звiстка про народ "хрос" є в iсторiї Захарiя Мiтiленського, написа­нiй у 555 роцi. В далекiй Сiрiї знали про iснування на пiвнiч вiд Чорного моря якогось народу "рус" чи "рос", який вiдзначався великим зростом.

У Тбiлiсi знаходиться грузинський пергаментний манускрипт 1042 р. про облогу Царграда русами в 626 р. В останнiй частинi цього манускрипту (iз 322 листiв) вказано: "Облога й штурм великого i святого града Константинополя скiфами, котрi суть руси". Там же є ще одна згадка: "В 622 р. Iраклiй за велику суму грошей умовив скiфiв, котрi суть руси, не тривожити iмперiї, i потiм вiдправився помститися Хосрою".

Арабський письменник Ат-Табарi писав про правителя Дербенту Шахрiада, що той у 644 роцi заявляв таке:" Я знаходжусь мiж двома ворогами: один - хазари, а iнший - руси, котрi суть вороги всьому свiтовi, особливо ж арабам, а воювати з ними, крiм тутешнiх людей, нiхто не вмiє. Замiсть того, щоб ми платили данину, будемо воювати з русами самi i власною зброєю. I будемо втримувати їх, щоб вони не вийшли їз своєї країни".

У "Життiї" св.Стефана Сурожського є цiкавi данi про напад русь­кого князя Бравлiна на пiвденний берег Криму. Мова йде за останню чверть VIII ст. Руси того часу в джерелi називались "тавроскiфами", хоч самi себе, як вказувалося в "Житiї", вони йменують "русами".

"Життiє" св.Георгiя Амстердамського зберегло такi згадки про Русь: "Було нашестя варварiв Русi, народу, як усi знають, у найвищiй мiрi дикого i грубого, котрий не мав в собi жодних слiдiв людинолюб­ства." Ця згадка вiдносится до початку IХ ст.

Таким чином, iсторичнi джерела свiдчать про iснування етнiчної спiльностi русiв ще задовго до утворення Київської Русi.

& РАДИМО ПРОЧИТАТИ:

Пiвторак Г. Українцi: звiдки ми i наша мова.- К.,1993.

Лєсной С. Откуда ты, Русь.- Ростов-на-Дону, 1995.

Iгнатович Е.В. Україна - terra inkognita. Новий погляд на невiдомi факти II-V столiть нашої ери.- К., 1992.

Василенко Г.К. Руси.- К., 1990.

Василенко Г.К. Велика Скiфiя.- К., 1991.